Справа № 11-469/11 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач: Вовк А. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: Вовка А.С.
суддів: Гаврилова В.М., Галапаца І.І.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляцію прокурора Цьовок Р.Є., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 04-05 квітня 2011 року, якою –
кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України направлено прокурору Галицького району м. Львова для проведення додаткового розслідування;
запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 залишено попередньо обраний –підписку про невиїзд з постійного місця проживання, колегія суддів,
в с т а н о в и л а:
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 8 квітня 2010 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи на ринку “Добробут”, що по вул. Старій, 3 у м. Львові, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, знаходячись у торговому приміщенні № 118, скориставшись відсутністю продавця ОСОБА_2, що вийшла з павільйону, таємно викрала з вітрини жіночі туфлі марки “TOP-ВUТ”, вартістю 565 грн., і поклавши в сумку, що мала з собою, залишила приміщення магазину, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.
Того ж дня, близько 13 год. 35 хв. ОСОБА_1 була затримана потерпілою ОСОБА_4 на території ринку “Добробут”з викраденим та передана працівникам охорони ринку, які викликали працівників міліції.
Зазначені дії ОСОБА_1 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 04-05 квітня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України повернуто прокурору Галицького району м. Львова для проведення додаткового розслідування.
Направляючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування суд першої інстанції вказав, що докази по кримінальній справі органами досудового слідства зібрані з порушенням норм кримінально-процесуального закону, які в судовому засіданні неможливо усунути, а тому дати їм належну оцінку, встановити ступінь вини особи, що притягається до кримінальної відповідальності –неможливо.
Мотивуючи рішення по справі, суд першої інстанції покликався також на те, що дана кримінальна справа порушена як по факту таємного викрадення майна, так і щодо особи – ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, неправомочною на те особою а саме слідчим СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Л/о, хоча справи даної категорії порушуються прокурором району.
На постанову суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 04-05 квітня 2011 року –скасувати, а дану кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у новому складі суду. Обґрунтовуючи наведене, зазначає, що вказівка суду на вилучення сумочки чи сумки у підсудної ОСОБА_1, з якою вона була 8 квітня 2010 року біля 13 год. 30 хв. на ринку “Добробут”є безпідставною, оскільки з часу вчинення злочину пройшло більше одного року та невідомо яку саме сумку потрібно вилучити. Згідно матеріалів справи встановлено, що сумка була великого розміру. З допиту потерпілої ОСОБА_2 встановлено, що туфлі, викрадені ОСОБА_1, вона виявила на дні сумки. Після виявлення туфлів на дні сумки прийшли працівники охорони ринку “Добробут”та забрали ОСОБА_1 у службове приміщення, в подальшому були викликані працівники міліції. Туфлі, які виявлені у сумці ОСОБА_1 залишились в торгівельному павільйоні № 118.
Щодо проведення відтворення, в ході якого необхідно встановити, де саме ОСОБА_2 зустріла в рядах вказаного ринку ОСОБА_1, то необхідності проведення даної слідчої дії в ході досудового слідства, не було потреби, оскільки необхідності доводити подію затримання і виявлення у ОСОБА_1 туфлів не було. Не було суперечностей і у показах потерпілої та ОСОБА_1 щодо місця її затримання та виявлення туфлів.
Водночас, що стосується проведення дактилоскопічної експертизи на предмет наявності на туфлях відбитків пальців рук саме ОСОБА_1, то проведення такої, не є раціональним. Так, згідно матеріалів справи, викрадені туфлі виявлені у сумці ОСОБА_1 Потерпіла ОСОБА_2 витягла їх з сумки та поклала на стіл у торговому павільйоні, після чого 19.04.2010 року дані туфлі були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінальної справи. На даний час Галицьким районним судом м. Львова речовий доказ –туфлі повернуті потерпілому.
Апелянт також зазначає, що встановлення справжнього власника речі, як вказано у постанові, не є підставою для направлення справи на додаткове розслідування, так як на досудовому слідстві ОСОБА_2 повідомляла, що є продавцем-реалізатором та несе персональну відповідальність перед ОСОБА_5 за переданий їй для реалізації товар. ОСОБА_5 на досудовому слідстві повідомила, що ОСОБА_2 є матеріально відповідальною особою, та несе безпосередню відповідальність за всі товари надані їй для продажу.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення апеляції, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріли справи, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
При апеляційному розгляді справи виявлені істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені під час досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
За змістом ст. 281 КПК України та роз'яснень, що містяться у п.8, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Органами досудового слідства не було враховано, що згідно ст. ст. 426, 430 КПК України справи про злочини, перелічені в ст. 425 КПК України /в тому числі/, передбачений ч.1,ст.185 КК України порушуються прокурором.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону, дотримані не були. Кримінальна справа як за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, (а.с.4), так і щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України (а.с.1) порушена не прокурором, а слідчим СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о –ОСОБА_6
Згідно ст. ст. 425, 430 КПК України повноваженнями порушувати кримінальну справу про злочини, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України, наділений прокурор, а в матеріалах справи постанова прокурора про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ч. 1 ст. 185 КК України –відсутня.
Таким чином органом досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які унеможливлювали призначення справи до судового розгляду.
Водночас, суд першої інстанції не врахував, що вилучення сумки у ОСОБА_1, з якою вона була 8 квітня 2010 року біля 13 год. 30 хв. на ринку “Добробут”у м. Львові, проведення дактилоскопічної експертизи, по даній справі з врахуванням конкретних обставин не має необхідності до виконання, не потребує повернення справи на додаткове розслідування, в зв’язку з чим дані вказівки суду першої інстанції підлягають виключенню.
З огляду на викладене постанова суду підлягає зміні, а справа поверненню прокуророві на додаткове розслідування для усунення допущених істотних порушень кримінального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора Цьовок Р.Є. задовилити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 04-05 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 –змінити.
Справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України повернути через районний суд прокуророві Галицького району м. Львова на додаткове розслідування.
Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід –підписку про невиїзд –залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: