Справа № 11-330/11 Головуючий у 1 інстанції: Гудима Л.Я.

Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого –Вовка А.С.

суддів –Марітчака Т.М., Галапаца І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року,–

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, гр-ку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружену, раніше не судиму, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

визнано винною і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрано підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково –стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 120 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 5 120 грн., в решті позову про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди –відмовлено.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що 10 лютого 2010 року близько 15.00 год. в приміщенні Східницької селищної ради умисно напала на ОСОБА_2, нанесла їй удари кулаком правої руки в обличчя, в ділянку лівої щоки, заподіявши потерпілій, згідно акту судово-медичного дослідження легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівої щоки, ближче до рівня виступаючої частини виличної частини дуги, яке давністю біля доби до огляду і було спричинене дією твердого тупого предмета, можливо і при ударах кулаком.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить вирок Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року скасувати, як незаконний, а провадження по справі закрити. Покликається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що її вина повністю ґрунтується на показах потерпілої –ОСОБА_2, а інші докази є похідними від її пояснень. Так, на думку апелянта, викликає сумнів акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 109 від 11 лютого 2010 року, що складений через добу після нанесення тілесних ушкоджень, незважаючи на те, що скерування до судмедексперта дільничний інспектор видав ОСОБА_2 10 лютого 2010 року о 15 год. 45 хв.

Водночас, існують розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_3 та в акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 109 від 11 лютого 2010 року, зокрема, свідок ОСОБА_3 вказує про почервоніння в області вискової частини обличчя ОСОБА_2, а в згаданому акті –синця лівої щоки, ближче до рівня виступаючої виличної частини дуги. Крім того, згідно показань потерпілої ОСОБА_4 нанесення їй тілесних ушкоджень відбулось в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак останні цих пояснень ОСОБА_2 не підтвердили.

Зазначає, що суд необґрунтовано визначив і розмір моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., так як ніяких тілесних ушкоджень, а тим більше ударів кулаками, вона не наносила.

У запереченні на апеляцію засудженої ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_7 просить вирок Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року –залишити без змін, а апеляцію –без задоволення. Вважає даний вирок суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а подану апеляцію засудженої –безпідставною та такою, що не підтверджена жодними доказами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, дав вірну оцінку зібраним доказам по справі, а саме: показанням у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 109 від 11.02.2010 р., а також іншим доказам по справі та дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, при зазначених у вироку обставинах.

Покликання засудженої ОСОБА_1 на наявність розбіжностей у показаннях свідка ОСОБА_3 та акті судово-медичного дослідження № 109 від 11 лютого 2010 року є необґрунтованим та спростовується наступним. Так, показання свідка ОСОБА_3, дані в суді першої інстанції, згідно яких на обличчі потерпілої, зліва в області вискової ділянки та лівої щоки було почервоніння (а.с. 33), знайшли підтвердження в акті судово-медичного дослідження № 109, (а.с.18-19 відмовного матеріалу № 8), згідно якого у гр-ки ОСОБА_2 наявне тілесне ушкодження у вигляді синця лівої щоки, ближче до рівня виступаючої частини виличної частини дуги.

Що стосується доводів апеляції в частині достовірності акту судово-медичного дослідження, оскільки такий складений через добу після нанесення тілесних ушкоджень, то в висновку згаданого акту вказано те, що дане ушкодження давністю біля доби до огляду та було спричинено дією твердого тупого предмета, можливо і при ударах кулаком. Крім того, як видно з медичної картки потерпілої в день нанесення їй тілесних ушкоджень засудженою вона зверталась за медичною допомогою в зв’язку з вищевказаними тілесними ушкодженнями.

Водночас, в силу ст. 334 КПК України, суд при вирішенні цивільного позову, у вироку навів мотиви з яких він виходив, визнаючи розмір шкоди та обґрунтував її, взявши до уваги обставини справи, матеріальне становище засудженої ОСОБА_1, страждання потерпілої, а тому доводи апеляції щодо необґрунтованості розміру моральної та матеріальної шкоди, не заслуговують на увагу.

Наведені доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, підстав для скасування вироку суду та закриття провадження по справі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366,367 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої–без задоволення.

Головуючий:

Судді: