ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

07.04.09                                                                                           Справа№ 1/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ”, м. Миколаїв Миколаївської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів Львівської області

про стягнення  заборгованості  в сумі 1465196,79 грн.

та

за зустрічною позовною заявою: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів  Львівської області

до відповідача (за зустрічним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ”, м. Миколаїв Миколаївської області

про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”

                                                                                                                            Суддя  Гулик Г.С.                                                             

                                                                                                                 при секретарі  Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Скляров М.М. –представник (дов. №07630-01 від 01.07.2008р. дійсна до 01.07.2011р.); Печников К.А. –представник (дов. №07630-03 від 01.07.2008р. дійсна до 01.07.2011р.);

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Ільїнська О.Л. –керівник юридичного відділу (дов. №7 від 12.01.2009р. дійсна до 31.12.2009р.)      

        Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” звернулося із позовом до  Закритого акціонерного товариства „Галичина” про стягнення  заборгованості  в сумі 1428554,63 грн. В доповненні до позовної заяви від 05.02.2009р. №02000-юр (вх.№2315 від 10.02.2009р.) позивач збільшив позовні вимоги на суму пені 36642,16 грн.

        Ухвалою суду від 28.01.2009р. по позовній заяві порушено провадження і справу призначено до розгляду на 10.02.2009р. Ухвалою суду від 10.02.2009р. розгляд справи  відкладено на  04.03.2009р. у зв”язку із перебуванням представника відповідача на лікуванні, та  відсутністю відзиву на позовну заяву.  

       02.03.2009р. в господарський суд Львівської області надійшла зустрічна  позовна заява від Закритого акціонерного товариства „Галичина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”.

        Ухвалою суду від 04.03.2009р. прийнято зустрічний позов Закритого акціонерного товариства „Галичина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, до спільного розгляду із первісним позовом у справі  №1/19, оскільки первісний позов має своїм предметом стягнення заборгованості за договором поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., в тому числі нарахованої на підставі п.3.2 договору, а зустрічний позов має предметом визнання недійсним зазначеного п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р.  

       Судом враховувалось те, що зустрічний позов було подано до суду лише 02.03.2009р.   Тому з метою надання можливості сторонам подати суду письмові пояснення, заперечення та додаткові докази  розгляд справи відкладено на 07.04.2009р.

        В судовому засіданні 07.04.2009р. представники позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду доповненні до позовної заяви, просять стягнути з відповідача (за первісним позовом) заборгованість в сумі 1465196,79 грн. (в т.ч. 1253776,87 грн. – основний борг; 109926,47 грн. –пеня; 82503,57 грн. –інфляційні нарахування; 18989,88 грн. –3% відсотки річних). Позивачем за первісним позовом також подано суду письмове заперечення на відзив, письмове заперечення на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ” та на письмове заперечення клопотання  відповідача за первісним  позовом про зменшення розміру пені на 75% і відстрочку виконання рішення на шість календарних місяців зі сплатою суми рівними частинами   

        У письмовому відзиві на позовну заяву відповідачка (за первісним  позовом) проти позову заперечила частково, у сумі 416776,68 грн. основного боргу. У поданій суду письмовій заяві відповідачка (за первісним  позовом) просить суд позов задоволити лише в частині стягнення основного боргу в сумі 837000,00 грн., інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних. Також, відповідачка (за первісним  позовом) просить суд зменшити розмір пені на 75%, з відстрочкою виконання рішення на шість календарних місяців зі сплатою присудженої суми рівними частинами.

      Представники позивача (за первісним позовом) заперечили проти зменшення відповідачу (за первісним позовом) розміру пені на 75% та відстрочки виконання рішення у справі на 6 (шість) місяців до 17.10.2009р. включно, рівними частинами.  

        В судовому засіданні 07.04.2009р. представник позивача (за зустрічним позовом) вимоги зустрічної позовної заяви підтримала з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, представники відповідача (за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечили.       

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та за зустрічним позовами, повно, всебічно і об”єктивно з”ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом  встановлено наступне.

       15.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Галичина” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (Постачальник) було укладено договір поставки №О31/2007 (договір), з терміном дії з 15.12.2007р. до повного виконання зобов”язань сторонами.

        Відповідно до вказаного договору –Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (обладнання) згідно з додатками, що є невід”ємними його частинами.

        Згідно до п.2.1 договору –загальна вартість обладнання за цим договором на момент  формування його ціни становить 1312080,00 грн. Розрахунковий курс на 15.12.2007р. становить 7,454305. Пунктом 3.1 визначено порядок розрахунків за поставлену продукцію: 50% від вартості обладнання –оплачується в термін з 05.01.2008р. по 15.01.2008р.; 50% від вартості обладнання –оплачується протягом п”яти днів від дати поставки обладнання  та оформлення  видаткових накладних.

       На виконання договору Постачальником було відвантажено обладнання Покупцю, згідно із розхідними накладними:  

- №РН-0000021 від 10.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ);

- №РН-0000022 від 16.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ);

- №РН-0000023 від 24.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ);

- №РН-0000026 від 28.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ),

      Відвантаження товару Покупцю проведено по товарно-транспортних накладних: №01 АА від 11-13.04.2008р.; №01 АА від 16-20.04.2008р.; №01АА від 24.04.2008р. та №01 АА від 28-30.04.2008р. на отримання  обладнання згідно зазначених вище розхідних накладних.

        Позивач (за первісним позовом) на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу (за первісним позовом) 3 % річних за користування чужими коштами та інфляційні нарахування:

        - інфляційні нарахування нараховані за період з: 04.05.2008р. по 31.05.2008р., 01.06.2008р. по 30.06.2008р., 01.07.2008р. по 31.07.2008р., 01.08.2008р. по 31.08.2008р., 01.09.2008р. по 03.09.2008р., 04.09.2008р. по 30.09.2008р., 01.10.2008р. по 31.10.2008р., 01.11.2008р. по 30.11.2008р., 01.12.2008р. по 31.12.2009р., 01.01.2009р. по 15.01.2009р. на загальну  суму  82503,57 грн.;

        - 3 % річних за користування чужими коштами нараховані за період з 04.05.2008р. по 03.09.2009р. та з 04.09.2008р. по 15.01.2009р. на загальну  суму 18989,88 грн.

         Також, позивачем (за первісним позовом), на підставі п. 7.2 договору, нараховано відповідачу (за первісним позовом) пеню в розмірі 109926,47 грн. за період з 04.05.2008р. по 03.09.2008р. та з 04.09.2008р. по 04.11.2008р.

         Разом з тим, позивач (за первісним позовом), посилаючись на п.2.1, п.3.1 та п.3.2 договору, донарахував відповідачу (за первісним позовом) суму основного боргу на 416776,87 грн., оскільки на його думку розрахунок суми основного боргу, у разі прострочки платежів відповідачем, має проводитись з урахуванням курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу.

      Згідно п.3.2 договору укладеного сторонами - в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право  провести  відповідний  перерахунок  суми  рахунку  на  остаточний  розрахунок.

       Відповідно до п.7.2 договору –Покупець за несвоєчасно проведені розрахунки сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення строків.

        Відповідач (за первісним позовом) не виконав взяті на себе зобов”язання за договором, заборгованість за  поставлене обладнання погашена ним частково, на загальну суму 425080,00 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 08.12.2008р. складеного та підписаного сторонами, та виписками з банківських рахунків позивача за 10.01.2008р. та 03.09.2008р.

        Платіжним дорученням №781 від 30.01.2009р. відповідач (за первісним позовом) погасив заборгованість на суму 50000,00 грн.  

        Сума основного боргу 837000,00 грн. (1253776,87 грн.-366776,87 грн. - 50000,00 грн.) відповідачкою (за первісним позовом) визнається, що підтверджено листами №12/11-05 від 12.11.2008р. та №27/11-28 від 27.11.2008р. Решту основного боргу, нарахованого позивачем (за первісним позовом), відповідач (за первісним позовом) вважає  безпідставним.

          При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

         Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

        За умовами договору –Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (обладнання)  згідно з додатками, що є невід”ємними  частинами договору.

        Згідно із п.2.1 договору –загальна вартість обладнання  за цим  договором на момент  формування  його ціни становить 1312080,00 грн. Розрахунковий курс на 15.12.2007р. становить 7,454305. Пунктом 3.1 визначено порядок розрахунків за поставлену продукцію: 50% від вартості обладнання – оплачується в термін з 05.01.2008р. по 15.01.2008р.; 50% від вартості обладнання –оплачується протягом п”яти днів від дати поставки обладнання  та оформлення  видаткових накладних.

        Згідно із умовами спірного п.3.2. договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р. - в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право провести  відповідний  перерахунок  суми  рахунку  на  остаточний  розрахунок.

        Із матеріалів справи вбачається, що відповідач (за первісним позовом) не виконав належним чином своїх зобов”язань за договором і не оплатив у повному обсязі поставлене йому обладнання, заборгованість погашена частково, на загальну суму 475080,00 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 08.12.2008р. складеного та підписаного сторонами та  платіжним дорученням №781 від 30.01.2009р.  

        Суму основного боргу у розмірі  837000,00 грн. (1253776,87 грн.-366776,87 грн.-50000,00 грн.) відповідач (за первісним позовом) визнав, що підтверджено листами №12/11-05 від 12.11.2008р. та №27/11-28 від 27.11.2008р.  

        Відповідно до вимог ст.530 ЦК України –якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню  у цей строк (термін).

        Згідно із  ч.7 ст.193 ГК України –не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором  не було виконано  належним чином.

       Відповідно до вимог ст.610 ЦК України –порушенням зобов”язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов”язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки  порушення  зобов”язання.

       Відповідно до вимог ст.629 ЦК України –договір є обов”язковим для  виконання сторонами.

       Згідно із ст.625 ЦК України –боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним  грошового зобов”язання.  Боржник, який прострочив  виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.  

      Відповідно до п.7.2 договору –Покупець за несвоєчасно проведені розрахунки сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення строків.

      Проте, суд не погоджується із посиланням позивача (за первісним позовом) на п.2.1, 3.1 та 3.2 договору та  донарахуванням позивачем відповідачу (за первісним позовом) суми основного боргу на 416776,87 грн., виходячи із наступного.

      Згідно із п.2.1 договору вартість обладнання визначена у сумі 1312080,00 грн., тобто у гривнях. Вартість обладнання, згідно розхідних накладних №РН-0000021 від 10.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ); №РН-0000022 від 16.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ); №РН-0000023 від 24.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ); №РН-0000026 від 28.04.2008р. на відвантаження ємкості для молока об”ємом 75 м.куб. у кількості 1 шт. на суму 328020,00 грн.(в т.ч. ПДВ), та товарно-транспортних накладних: №01 АА від 11-13.04.2008р.; №01 АА від 16-20.04.2008р.; №01АА від 24.04.2008р. та №01 АА від 28-30.04.2008р., також визначена у гривнях.  

      Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України –грошові зобов”язання учасників господарських відносин  повинні  бути виражені  і підлягають оплаті у гривнях.

      Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.  

       Разом з тим, згідно ст.533 ЦК України –грошове зобов”язання  має бути виконано  у гривнях. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або іншим  нормативно-правовим актом.     

       Як вбачається із матеріалів справи, договором №О31/2007 від 15.12.2007р. не передбачено обов”язку відповідача оплатити обладнання у євро, там лише зазначено, що сума боргу, у даному випадку 887000,00 грн., перераховується до курсу євро у співвідношенні, встановленому НБУ на дату зарахування платежу. Також, у договорі не обумовлений грошовий еквівалент вартості поставленого обладнання в іноземній валюті (євро), а лише зазначено, що розрахунковий курс на 15.12.2007р. становить 7,454305.

      Отже, сума боргу 887000,00 грн. мала би бути поділена на курс євро, встановлений НБУ (887000,00 грн. / курс євро = сума боргу у євро), а не помножена на різницю між курсами як це відображено позивачем у позовній заяві (887000,00 грн.* (10,536680 / 7,454305) = 1253776,87 грн.).  В той же час враховуючи економічний стан позивача по первісному позову суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача по первісному позову щодо зменшення розміру пені на 75% та відстрочки виконання рішення у справі на 6 (шість) місяців до 17.10.2009р. включно, рівними частинами, відповідно до п.6 ст.83 ГПК України.

     Оцінивши сукупність доказів по справі а також економічний стан сторін суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (за первісним позовом).

     Щодо зустрічного позову про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, то на думку суду він підлягає до задоволення виходячи із наступного.

     Як вбачається із умов спірного п.3.2. договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р. - в разі оплати відповідного рахунку по закінченню терміну його дії, кожен платіж перераховується по курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ на дату зарахування платежу. Постачальник має право провести  відповідний  перерахунок  суми  рахунку  на  остаточний  розрахунок.

     Згідно із ч.2 ст.189 ГК України –ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України –грошові зобов”язання учасників господарських відносин  повинні  бути виражені  і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов”язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб”єкти господарювання мають право проводити  розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов”язання  має бути виконано  у гривнях. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або іншим  нормативно-правовим актом.     

      Аналіз правової природи договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р. показує, що він не є зовнішньоекономічним, а позивачем (за первісним позовом) не надано суду доказів того, що у нього є право проводити  розрахунки в іноземній валюті з контрагентами на території України.

      В п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р. ціна договору визначена лише у гривнях, і жодного посилання на відповідний еквівалент суми договору у іншій іноземній валюті, зокрема у євро, немає.

      Крім цього, п.3.2 договору є не зрозумілий, оскільки вказаний розрахунковий курс на 15.12.2007р. зазначено 7,454305, але не вказано до якої валюти.        

      Суд не приймає до уваги подане в судовому засіданні 04.03.2008р. усне пояснення представників позивача (за первісним позовом) про те, що до складу поставленої відповідачу продукції входить імпортна складова –спеціальний харчовий метал, а тому нібито і вартість її у гривнях на даний час не покриває вартості його виготовлення на момент поставки, оскільки курс євро зріс і на даний час вартість поставленої продукції має бути перерахована у євро, так як у спірному п.3.2 договору як і у всьому договорі поставки №О31/2007 від 15.12.2007р. прямо не зазначено прив”язки вартості імпортованої складової у  продукції (ємкості для молока) до курсу гривні щодо іноземної валюти –євро.         

     Оцінивши докази та враховуючи вимоги ч.2 ст.207 ГК України суд вважає  вимоги позивача по зустрічному позову про визнання недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”, такими що підлягають до задоволення, оскільки цей пункт суперечить змісту договору (ціні договору та умовам оплати) так як у ньому відсутнє посилання на грошовий еквівалент грошового зобов”язання за договором в іноземній валюті –євро щодо ціни договору, визначеної у гривнях  

      Необгрунтованою є також прив”язка зобов”язання за договором у національній валюті України - гривні до курсу іноземної валюти –євро., а спірний п.3.2 вказує  розрахунковий курс на 15.12.2007р. в сумі  7,454305 але не зазначено якої валюти.

      При розподілі судових витрат суд виходив з того, що оскільки спір (за первісним позовом) виник внаслідок неправомірних дій відповідача (за первісним позовом), а заборгованість погашена частково вже після звернення позивача (за первісним позовом) із позовом до суду, судові витрати понесені позивачем (за первісним позовом)покладаються на відповідача (за первісним позовом), пропорційно до задоволених вимог за первісним позовом. Судові витрати, понесені позивачем (за зустрічним позовом), покладаються на відповідача (за зустрічним позовом).

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 526, 530, 533, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 198, 207, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 44, 45, 49, 60, 82, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

                                                  

                                                                    ВИРІШИВ:

1.  Вимоги первісного позову задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, Львівська область м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к, код ЄДРПОУ 32655884) 837000 грн. 00 коп. основного боргу, 109926 грн. 47 коп. –пені; 82503 грн. 57 коп. –інфляційних нарахувань; 18989 грн. 88 коп. –3% відсотків річних, 10484 грн. 21 коп. державного мита та 84 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4.  Вимоги зустрічного позову задоволити повністю.

5. Визнати недійсним п.3.2 договору поставки №О31/2007 від 15.12.2007р., укладеного між ЗАТ „Галичина” і ТзОВ „ІНТЕРПРОМТЕХ”.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРПРОМТЕХ” (54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к, код ЄДРПОУ 32655884) на користь Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, Львівська область м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

7.  Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

        Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного господарського суду.

        Рішення набирає законної сили  в порядку і в строки передбачені ст. 85 ГПК України.   

    

Суддя                                                                                             Гулик Г.С.