ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         

10.04.09                                                                                           Справа№ 1/8

За позовом: Приватного підприємства „КуДі”, м. Львів 

до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів 

про захист прав інтелектуальної власності

                                                                                                                                   Суддя  Гулик Г.С.                                                                 

                                                                                                                        при секретарі  Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: Мартинович С.В. -представник (дов.№002 від 01.09.2008р. дійсна до  01.09.2009р.).

Від відповідача: ОСОБА_1 -суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа.  

   

        Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством „КуДі” до Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності, в якому позивач просить суд: визнати неправомірним використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва №77796 СПД ОСОБА_1; зобов”язати СПД ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг №77796; стягнути з СПД ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 1750,00 грн.; стягнути з СПД ОСОБА_1 моральні збитки  в розмірі 27750,00 грн.

       Разом із позовною заявою позивачем було подано суду письмове клопотання про витребування доказів, а саме, адміністративних матеріалів №3-12688/08 від Личаківського районного суду м. Львова. Дане клопотання судом задоволено.

       Ухвалою суду від 16.01.2009р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 30.01.2009р. Увалами суду від 30.01.2009р., 06.02.2009р. та 04.03.2009р. розгляд справи відкладався у зв”язку із необхідністю витребування адміністративних матеріалів №3-12688/08 від Личаківського районного суду м. Львова, з метою отримання відповіді від Державного департаменту інтелектуальної власності на запит господарського суду у справі №1/8 та для вивчення судом значного обсягу поданих позивачем документів, надання можливості відповідачу підготувати письмове заперечення на обґрунтування правової позиції позивача по суті спору та можливості належним чином ознайомитись із додатками до нього.

        В судовому засіданні 07.04.2009р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду письмовому обґрунтування правової позиції по суті спору, просять позов задоволити повністю та визнати неправомірним використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно  до свідоцтва  №77796 СПД ОСОБА_1, зобов”язати СПД ОСОБА_1 не використовувати  знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно до свідоцтва  на знак для товарів та послуг №77796, стягнути з СПД ОСОБА_1матеріальні збитки в розмірі 1750,00 грн. та стягнути з СПД ОСОБА_1 моральні  збитки  в розмірі 27750,00 грн.

       В судовому засіданні 07.04.2009р. представники відповідача проти позову заперечили, просять суд відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав викладених  у письмовому запереченні на позов. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що йому не передавались на відповідальне зберігання ресивери для супутникового телебачення у кількості семи штук невідомого походження під торговою маркою „OPTICUM”, які були вилучені у нього працівниками УДСБЕЗ СУ МВСУ у Львівській області в ході перевірки звернення громадянина ОСОБА_2, на ринку „Радіоринок”, що у м.Львові по вул. Б.Хмельницького, 188, разом з тим, розписка про прийняття на відповідальне зберігання даних ресиверів, яка знаходиться в адміністративних матеріалах №3-12688/08 відповідачем визнається, як така, що ним була підписана. Також відповідач зазначає, що не мав наміру порушувати права інтелектуальної власності позивача, оскільки йому не було відомо, що дана продукція є не ліцензійною та не виготовлялась ПП „КуДі”, яке згідно з ліцензійним договором має право на використання торгової марки (знаку) „OPTICUM”, а тому враховуючи, що згідно постанови Личаківського районного суду міста Львова від 20.10.2008р. на нього вже покладено штраф в сумі 340,00 грн., а також враховуючи те, що дана продукція ним так і не була реалізована, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Окрім цього відповідач зазначає, що вже в ході розгляду даної справи йому стало відомо, що торгова марка „OPTICUM” належить не громадянину ОСОБА_2, а польській фірмі „GLOBO POLSKA Sp. z o. o.”. Також, як зазначає відповідач у письмовому запереченні на позов від 07.04.2009р. ПП „КуДі” не є належним позивачем у справі, оскільки не є законним правоволодільцем торгової марки „OPTICUM”, зокрема, ПП „КуДі”  для отримання  права на використання  знаку для товарів  і послуг „OPTICUM”  уклало ліцензійний договір з власником  цієї торгової марки  - ОСОБА_2. Проте цей ліцензійний договір від 12.06.2007р.  укладений між громадянином ОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством „КуДі”, в особі директора ОСОБА_2 (ліцензіат), не містить всіх істотних умов, які передбачені законом (ч.3 ст.1109 ЦК України) для ліцензійних договорів, зокрема, даний договір не містить умов щодо порядку і  строків виплати за використання  об”єкта  права інтелектуальної власності. Тому відповідач, враховуючи ч.1 ст.638 ЦК України, вважає ліцензійний договір від 12.06.2007р. між громадяниномОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством „КуДі”, в особі директора ОСОБА_2 (ліцензіат) -неукладеним.            

     В судовому засіданні 07.04.2009р. було оголошено перерву до 10.04.2009р. для  виготовлення та проголошення рішення у справі.       

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об”єктивно з”ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом  встановлено таке:

     Як вбачається із матеріалів справи, на підставі свідоцтва на торговий знак „OPTICUM” №77796, яке зареєстроване за громадянином ОСОБА_2, між громадяниномОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством „КуДі”, в особі директора ОСОБА_2 (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір про передачу  прав на використання  знаку  для товарів і послуг (торговельної марки) від 12.06.2007р., з терміном дії з 12.06.2007р. по 22.02.2016р.

       Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору -ліцензіар передає невиключне  право використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до Свідоцтва на знак для товарів та послуг №77796, зареєстроване  в Державному реєстрі  свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 11.06.2007р. щодо всіх товарів та послуг зазначених у Свідоцтві, а ліцензіат зобов”язується сплатити ліцензійну плату в розмірах та на умовах визначених у цьому договорі.   

        Оскільки судом було задоволено письмове клопотання позивача про витребування   адміністративних матеріалів №3-12688/08 від Личаківського районного суду м. Львова, згідно запиту господарського суду Львівської області від 06.02.2009р. №б/н у справі №1/8 від Личаківського районного суду міста Львова були отримані матеріали адміністративної справи №3-12688/08, в яких, зокрема постановою Личаківського районного суду міста Львова від 20.10.2008р., встановлено вину СПД ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51-2 КпАП (незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення). Також у цих матеріалах знаходиться розписка, яку СПД ОСОБА_1 визнав як таку, що була ним підписана, у якій відповідач зазначав, що приймає на відповідальне зберігання до вирішення питання по суті від працівників міліції 7 (сім) ресиверів для супутникового телебачення „OPTICUM”, та протокол про адміністративне правопорушення ЛВ №019827 від 03.10.2008р.  у якому зазначено, що 7(сім) ресиверів для супутникового телебачення „OPTICUM” поміщені в коробку та опечатані паперовими стрічками з підписами понятих та присутніх та передані СПД ОСОБА_1 на відповідальне зберігання до вирішення питання по суті.

       Також, враховуючи те, що в ході розгляду справи виникла необхідність з”ясування, зокрема, наступних фактів: чи дійсно свідоцтво на знак для товарів і послуг „OPTICUM” від 11.06.2007р. №77796, видавалось громадянину ОСОБА_2 і чи дане свідоцтво є чинним на даний час; чи на момент видачі свідоцтва на знак для товарів і послуг „OPTICUM” №77796, даний знак для товарів і послуг не належав на праві інтелектуальної власності іншій особі (фізичній чи юридичній) в Україні чи за кордоном, і чи Державний департамент інтелектуальної власності при видачі свідоцтва №77796 на знак для товарів і послуг „OPTICUM” здійснював усі пошукові дії, щодо встановлення належності на праві  інтелектуальної власності знаку для товарів і послуг „OPTICUM” іншим особам (фізичним чи юридичним) в Україні чи за кордоном; чи знак для товарів і послуг „GLOBO” дійсно зареєстрований за громадянином ОСОБА_2, і чи видавалось йому свідоцтво на  знак для товарів і послуг „GLOBO” та чи є дане свідоцтво чинним на даний час, оскільки в матеріалах справи фігурують документи на польську фірму „GLOBO POLSKA Sp. z o. o.”,  господарським судом Львівської області було направлено запит від 04.03.2009р. №б/н до Державного департаменту інтелектуальної власності.

        У відповіді на запит №16-08/1451 від 16.03.2009р.(вх.№5198 від 19.03.2009р.) Державним департаментом інтелектуальної власності повідомлено, що згідно відомостей, занесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, знак „OPTICUM” за свідоцтвом України №77796 (дата подання заявки 22.02.2006р.) зареєстрований на ім”я громадянина ОСОБА_2 Станом на 23.02.2009р. вказане свідоцтво є чинним (копія матеріалів заявки № m 2006 02457 та виписки з Реєстру наявні в матеріалах справи). Також Державний департамент інтелектуальної власності повідомив, що оскільки  в ході проведення  кваліфікаційної експертизи в закладу не було підстав для відмови в наданні правової охорони заявленому позначенню, то 06.06.2007р. знак „OPTICUM” був зареєстрований на ім”я громадянина ОСОБА_2 Що стосується знака „GLOBO”, то за офіційними відомостями, занесеними до Реєстру, на знаки „GLOBO” (комбіновані) видано два свідоцтва України №83616 та 98216. Обидва знака зареєстровані відносно товарів 8 та послуг 37 та 38 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) і на ім”я громадянина ОСОБА_2            

      При прийнятті рішення суд виходив з наступного.  

      1. Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва №77796 СПД ОСОБА_1 то, на думку суду,  дана вимога підлягає задоволенню виходячи із наступного.

      Згідно ст.492 ЦК України -торговельною маркою може бути будь-яке позначення  або  будь-яка комбінація позначень, які придатні  для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Частиною 1 ст.1 Розділ I Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. №3689-XII (із внесеними змінами і доповненнями) встановлено, що знаком є позначення за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Отже, як вбачається із вищезазначених норм, термін знак та термін торговельна марка є тотожними, так як їх зміст полягає у вирізненні товарів і послуг одних осіб від товарів і послуг інших осіб.

      Відповідно до ст.494 ЦК України -набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку  засвідчується свідоцтвом.

      Згідно із ст.1107 ЦК України - розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності іншої особи здійснюється тільки на законних підставах, зокрема на підставі ліцензійного договору.

      Відповідно до ч.7 ст.16 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” -власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак  повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві  товарів і послуг, на підставі договору.

      Як вбачається із матеріалів справи, на підставі свідоцтва на торговий знак „OPTICUM” №77796, яке зареєстроване за громадянином ОСОБА_2, між громадяниномОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством „КуДі”, в особі директора ОСОБА_2 (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір про передачу  прав на використання  знаку  для товарів і послуг (торговельної марки) від 12.06.2007р., з терміном дії з 12.06.2007р. по 22.02.2016р.

      Статтею 1109 ЦК України встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

       Відповідно до п.2.1 ліцензійного договору від 12.06.2007р.-ліцензіар передає невиключне  право використання  знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до Свідоцтва на знак для товарів  та послуг№77796, зареєстроване  в Державному реєстрі  свідоцтв України на знаки для товарів  і послуг 11 червня 2007р. щодо всіх товарів та послуг зазначених  у Свідоцтві, а ліцензіат зобов”язується сплатити ліцензійну плату в розмірах та на умовах визначених у цьому договорі.   

      Згідно із ч.8 ст.16 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” - власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

     Як вбачається із матеріалів справи у відповідача не існувало ліцензійних відносин з громадяниномОСОБА_2, як власником  торгової марки „OPTICUM” (ліцензіаром) чи з ПП „КуДі” як ліцензіатом.

      Згідно із ст.495 ЦК України -майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема, право на використання  торговельної марки та виключне право  дозволяти  використання  торговельної марки.

      Відповідно до ч.4 ст.16 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” - використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.      

         Матеріалами справи підтверджено, що у місці торгівлі СПД ОСОБА_1, а саме на стелажах його торгового павільйону, знаходилась продукція невідомого походження під торговою маркою „OPTICUM”, а саме ресивери для супутникового телебачення невідомого походження у кількості 7 (сім) штук без наявності відповідної ліцензії на право використання такого торгового знаку, а тому суд прийшов до висновку про задоволення даної позовної вимоги шляхом визнання неправомірним використання знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва  №77796 СПД ОСОБА_1

      Проте, матеріалами справи підтверджено факт того, що в місці торгівлі СПД ОСОБА_1, а саме на ринку „Радіоринок”, що у м.Львові по вул. Б.Хмельницького, 188, на стелажах знаходились ресивери для супутникового телебачення невідомого походження під торговою маркою „OPTICUM”, яку використовує позивач згідно ліцензійного договору, за що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.10.2008р. г-н ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КпАП, та оштрафований на  суму 340,00 грн.

      Оцінивши факти суд зазначає, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що торгова марка „OPTICUM” належить не громадянину ОСОБА_2, а польській фірмі „GLOBO POLSKA Sp. z o. o.”, оскільки згідно отриманої відповіді від Державного департаменту інтелектуальної власності №16-08/1451 від 16.03.2009р.(вх.№5198 від 19.03.2009р.) на запит господарського суду від  04.03.2009р. №б/н у справі №1/8  - торгова марка „OPTICUM” у кількості 1-єї штуки та торгові марки „GLOBO” (комбіновані) у кількості 2-ох штук, зареєстровані в Україні на ім”я громадянина  ОСОБА_2 та належать останньому на праві інтелектуальної власності.

      Також, на думку суду, безпідставним є і твердження СПД ОСОБА_1 про те, що він на момент пропонування для продажу ресиверів для супутникового телебачення невідомого походження під торговою маркою „OPTICUM” не знав, що дані ресивери є неліцензійними та, що торгова марка „OPTICUM” належить громадянину  ОСОБА_2 на праві інтелектуальної власності, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” -на підставі рішення  про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату  державного мита  за видачу свідоцтва  і збору  за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація  в офіційному  бюлетні  відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Окрім цього позивачем долучено копії з журналів „Теле Спутник”, офіційний каталог Східноєвропейської виставки і Конференції по телекомунікаціях і телерадіомовленню, в яких позивач розміщував рекламу власної продукції під торговими марками „OPTICUM” та „GLOBO” із посилання на ліцензіата -ПП „КуДі”. Також позивачем долучені дипломи спеціалізованих виставок обладнання для систем супутникового, кабельного та ефірного телебачення.     

       Не відповідає дійсності і твердження відповідача про те, що ліцензійний договір від 12.06.2007р. між громадяниномОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством „КуДі”, в особі директора ОСОБА_2 (ліцензіат) є неукладеним, оскільки не містить всіх істотних умов, які передбачені законом для ліцензійних договорів, а саме умов щодо порядку і строків виплати за використання об”єкта права інтелектуальної власності, виходячи із наступного. Відповідно до ч.3 ст.1109 ЦК України -у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання зазначеного об”єкта, територія та строк, на які  надаються  права, тощо). Розмір, порядок  і строки виплати  плати за використання об”єкта  права інтелектуальної  власності, а також інші умови, які сторони  вважають за доцільне включити у договір. Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України -договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли  згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені  законом як істотні або є необхідними  для  договорів даного виду. Як вбачається із п.5.1 ліцензійного договору про передачу прав на використання  знаку  для товарів і послуг (торговельної марки)  від 12.06.2007р. -за використання знаку для товарів та послуг ліцензіат сплачує  ліцензіару  ліцензійну плату  у розмірі 100 (сто) гривень на рік.  

      2. Щодо позовної вимоги про зобов”язання СПД ОСОБА_1 не використовувати  знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно  до свідоцтва  на знак для  товарів  та послуг  №77796 то така вимога  підлягає задоволенню виходячи із наступного:

      - відповідно із ст.495 ЦК України - майновим правом інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема, виключне право перешкоджати неправомірному використанню  торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

      -  згідно із ч.5 ст.16 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” - свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, зокрема, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати та позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.      

      Враховуючи те, що матеріалами справи встановлено факт наявності на торговому місці у відповідача 7 (сім) ресиверів для супутникового телебачення невідомого походження під торговою маркою „OPTICUM”, враховуючи відсутність ліцензії у відповідача на право реалізації продукції під торговою маркою „OPTICUM”, а також з метою запобігти введенню в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги під торговою маркою „OPTICUM” суд прийшов до висновку про задоволення даної позовної вимоги шляхом забов”язання відповідача - СПД ОСОБА_1 не використовувати безліцензійно знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно до свідоцтва  на знак для  товарів  та послуг  №77796.

     3.  Щодо позовної вимоги про стягнення з СПД ОСОБА_1  матеріальних  збитків  в розмірі 1750,00 грн. то дана вимога підлягає задоволенню з наступних мотивів:

     Відповідно до ст.20 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” - будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. 

      Пунктом г) ч.1 ст. 52  Закону України „Про авторське право і суміжні права”  23 грудня 1993р. №3792-XII (із внесеними змінами і доповненнями) - при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. 

      Згідно із  ст.22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

         Позивач  у позовній заяві визначив суму матеріальних збитків 1750,00 грн. виходячи із мінімальної ціни на його продукцію (ресивери для супутникового телебачення) у кількості сім ресиверів по 250,00 грн. за одиницю. В судовому засіданні 07.04.2009р. СПД ОСОБА_1 також зазначив, що дані ресивери ним пропонувались до реалізації по ціні 250,00 грн. за штуку, хоча як зазначив відповідач жодного ресивера ним так і не було реалізовано. На запитання суду про те де на даний час перебувають ресивери для супутникового телебачення, які були передані відповідачу на відповідальне зберігання та отримані ним згідно розписки від 03.10.2008р., СПД ОСОБА_1 повідомив, що йому жодні ресивери не передавались.  

         Хоча матеріалами справи не підтверджено факту одержання прибутку СПД ОСОБА_1 в розмірі 1750,00 грн. від реалізації ресиверів для супутникового телебачення під торговою маркою „OPTICUM”, яка використовується згідно ліцензійного договору ПП „КуДі”, проте, на думку суду, враховуючи той факт, що відповідач не спростував факту передачі йому на відповідальне зберігання семи ресиверів, а також той факт, що дані ресивери не представлені ним суду, отже він мав можливість розпорядитись ними на власний розсуд. Враховуючи той факт, що СПД ОСОБА_1 у своїх поясненнях суду пояснив, що дані ресивери були придбані ним у невідомих осіб з метою їх подальшої реалізації суд дійшов до висновку, що дані ресивери були тим чи іншим чином реалізовані відповідачем. Факт реалізації ресиверів під торговою маркою „OPTICUM” також встановлений та підтверджений постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.10.2008р., згідно якої із СПД ОСОБА_1 стягнуто штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КпАП, в розмірі 340,00 грн.

       Згідно із п. б) ч.2 ст. 52  Закону України „Про авторське право і суміжні права” - суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав. 

       4.  Щодо позовної вимоги про стягнення  з  СПД ОСОБА_1 моральних  збитків  в розмірі 27750,00 грн. то суд дійшов до висновку про часткове задоволення даної вимоги лише у розмірі 1387,50 грн. виходячи із наступного.

       Пунктом г) ч.1 ст. 52  Закону України „Про авторське право і суміжні права”  23 грудня 1993р. №3792-XII (із внесеними змінами і доповненнями) - при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

       Відповідно до ст.23 ЦК України -особа має право на відшкодування моральної  шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Позивач у позовній заяві зазначає, що для відновлення його ділової репутації як єдиного виробника цифрових тюнерів  торгової марки „КуДі” на території  ринку „Радіоринок”, що у м.Львові по вул. Б.Хмельницького, 188, є необхідним встановити рекламу, вартість якої складається із: виготовлення повного пакету документації, яка надає право, на законних підставах встановити об”єкт зовнішньої реклами - 4400,00 грн.; виготовлення та встановлення  металоконструкції для реклами - 19910,00 грн. та проектування, виготовлення та розміщення рекламного зображення - 3440,00 грн.   

       Проте, позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про таке зниження товаробороту, різкого (значного) зменшення прибутків чи зменшення кількості клієнтів ПП „КуДі”, саме внаслідок вчинення СПД ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КпАП. Так, із декларацій з податку на прибуток, поданих ПП „КуДі” вбачається, що за 2007р. прибуток є більшим ніж за 2008р, однак це ще не значить, що таке зниження доходу позивача спричинено виною лише відповідача, так як останній здійснює торгівлю лише на території торгового ринку „Радіоринок”, що у м.Львові, а як вбачається із матеріалів справи ПП „КуДі” добре відоме і  здійснює свою діяльність не лише на теренах України, а і поза її межами.

      Згідно із п. б) ч.2 ст. 52  Закону України „Про авторське право і суміжні права” - суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування.

        Позивачем недостатньо документально обґрунтовано, що моральні збитки становлять 27750,00 грн., і хоча норма ч.4 ст.22 ЦК України передбачає, що відшкодування моральної шкоди не пов”язане з розміром відшкодування майнової шкоди, проте виходячи із принципів розумності, справедливості, об”активності і того, що продаж відповідачем семи ресиверів для супутникового телебачення навряд чи міг завдати такої великої шкоди діловій репутації позивача, оскільки підприємство ПП „КуДі” здійснює свою діяльність не тільки на території України, а й за її межами, суд оцінивши усі наявні в справі докази, врахувавши ступінь вини відповідача, обсяг порушення, наміри відповідача, передбачуваний розмір збитків потерпілої особи (матеріальних збитків ПП „КуДі”) дійшов до висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 1387,50 грн., оскільки вважає цю суму адекватною  і співрозмірною компенсацією завданій відповідачем шкоді (збиткам).

      Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

       Виходячи із змісту усього вищенаведеного, врахувавши усі обставини справи та подані сторонами докази, суд визнає факт незаконного використання відповідачем знаку для товарів та послуг „OPTICUM” відповідно до свідоцтва №77796 СПД ОСОБА_1 та забороняє таке безліцензійне використання у майбутньому. Також суд стягує з відповідача 1750 грн. 00 коп. матеріальних збитків та 1387,50 грн. моральних збитків. 

         Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судові витрати за оплату інформаційно-технічних послуг понесені позивачем повністю покладаються на відповідача. В частині стягнення  державного мита вимоги до задоволення не підлягають виходячи із того, що  згідно із п.2 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.11.1993р. №7-93 (із змінами і доповненнями) -від сплати державного мита звільняються позивачі -за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції. Тому сплачене позивачем державне мито  за його заявою  може бути йому повернуто.

        Розгляд справи фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.        

        На підставі усього викладеного та керуючись ст.ст. 494, 495, 638, 1107, 1109 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 16, 20 Розділ IV Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993р. №3689-XII (із внесеними змінами і доповненнями), ст. 52  Закону України „Про авторське право і суміжні права”  23.12.1993р. №3792-XII (із внесеними змінами і доповненнями), ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.11.1993р. №7-93 (із змінами і доповненнями), ст.ст. 3, 4, 12, 33, 47-1, 49, 82, 84, 85, 116, 118 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

                                                       

                                                                      ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити частково.

2. Визнати неправомірним використання Суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знаку для товарів та послуг „OPTICUM”, який належить гр. ОСОБА_2  відповідно до свідоцтва №77796.

3. Зобов”язати Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не використовувати безліцензійно знак для товарів та послуг „OPTICUM”, відповідно  до свідоцтва  на знак для  товарів  та послуг  №77796.

4.  Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „КуДі” (місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд.174; фактична адреса: 79021, м. Львів, вул. Виговського, 67, код ЄДРПОУ 32712685) 1750 грн. 00 коп. матеріальних збитків та 1387,50 грн. моральних збитків, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    6.  Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

 

            Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного господарського суду.

            Рішення набирає законної сили  в порядку і в строки передбачені ст. 85 ГПК України.  

 

     

Суддя                                                                                             Гулик Г.С.