Справа №2- 19/2007р. Категорія:20
РІШЕННЯ
Іменем України
17.01.2007 р. Заставнівський районий суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Остаповича В.І.
при секретарі Сова С.А.
за участю позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Тодорюк Нелі Михайлівні та Бахталовського Віталія Вікторовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заставнівському районі про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті нещасного випадку на виробництві, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 31.08.2005 р. під час виконання нею трудових обов"язків, як ІНФОРМАЦІЯ_1, стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала обширні рвані рани правої руки, правого передпліччя, відкритого перелому правої ліктьової кістки та інші пошкодження і травми.
На підставі акту розслідування нещасного випадку на виробництві та акту форми Н-1, згідно висновку МСЕК вона визнана інвалідом II групи з втратою працездатності 45%.
Після отримання травми вона перебувала на лікуванні в Заставнівській ЦРЛ та у опіковому відділенні Чернівецької міської лікарні швидкої медичної допомоги, а після виписки звідти - лікувалася амбулаторно. За час лікування нею було витрачено на придбання ліків та медичних препаратів 847 грн. 61 коп., які вона просить стягнути з відповідача на її користь. Крім того, вона морально страждає від свого фізичного недомагання, адже фактично позбавлена правої руки, а тому вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Тому вона просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати, пов"язані з наданням їй правової допомоги.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала щодо моральної шкоди в повному обсязі, а щодо матеріальної шкоди - зменшила вимогу до 595 грн. 40 коп., посилалася на обставини, викладені в позові. Просила також стягнути витрати, пов"язані з наданням їй правової допомоги в сумі 500 грн.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, стверджуючи, що позивачка не надала суду жодних доказів самого факту заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, згідно із нормами Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров"я пов"язане з виконанням трудових обов"язків, затвердженого наказом Мінохорони здоров"я України від 22.11.1995 р. №212 з послідуючими змінами, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на МСЕК, а позивачкою такого заключения МСЕК щодо моральної шкоди суду не надано. Тому позивачка не може претендувати на відшкодування їй моральної шкоди. Щодо вимог позивачки стосовно стягнення матеріальної шкоди - нею не представлено доказів, на підставі яких така шкода може бути відшкодована, адже з наданих нею чеків неможливо з"ясувати чи всі медикаменти, які придбала ОСОБА_1 були необхідні для лікування виробничої травми, в зазначених чеках конкретно не вказані назви ліків, а в деяких назви ліків викликають сумнів у відношенні їх до травми ( наприклад: протикашлеві - чек від 29.09.2005 р.)Тому просили відмовити в позові повністю.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона забов"язана довести ті обставини,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст..61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановленого ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з ТзОВ "Цукровий завод "Хрещатик", де вона працювала машиністом по пранню білизни. Згідно акту про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом від 02.09.2005 р., постанови від 18.02.2006 року про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві позивачка отримала право на страхові виплати (а.с.5-10).
В обгрунтування своїх позовних вимог щодо моральної шкоди позивачка посилалася на Закон України" Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. з послідуючими змінами та доповненнями, однак згідно п.п.1.1,3.8 загальних положень Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров"я, пов"язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров"я України від 22.11.1995 р. №212,136/1161 із змінами та доповненнями, внесеними Наказом Міністерства охорони здоров"я від 05.08.1998 р. №238 обов"язок встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такі висновки МСЕК є обов"язковими і розглядються в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка до МСЕК із заявою про встановлення факту спричиненої моральної шкоди не зверталася.
Відповідно до підпункту "є" пункту 1 ч.1 ст. 21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності" позивач має право на відшкодування моральної шкоди, проте відповідно до п.22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік ", який набрав чинності з 01 січня 2007 р., на 2007 р. зупинена дія абзацу 4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 ч.1 ст. 21. ч.З ст. 28 та ч.З ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності". Аналогічною нормою є п.27 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік."
Отже, на даний момент, як і в 2006 p., норми Закону "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності", які регулюють правовідносини між сторонами в галузі відшкодування моральної шкоди, не діють.
Таким чином з огляду на вищевикладене підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачем позивачці суд не вбачає.
Судом досліджувалися виписка з історії хвороби НОМЕР_1( а.с.13), виписка з хворобиНОМЕР_2(а.с.14) та виписка з амбулаторної карточки (а.с.15), а також надані позивачкою чеки аптечних пунктів про придбання ліків, однак, з вказаних документів та чеків не можливо зробити висновок про доведеність вимоги позивачки, адже нею не представлений належним чином завірений лист - призначення з історії хвороби, тому суд вважає дану вимогу позивачки недоведеною, такою, що не підлягає до задоволення.
В зв"язку з відсутністю підстав для задоволення позову не можу бути задоволена вимога про відшкодування витрат, пов"язаних із наданням позивачці юридичної допомоги.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в позові відмовити.
Згідно ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.