КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
18.03.09 р. № 19/79
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Фаловської І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_2. за довіреністю від 24.01.2009 р.,
від відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2009 року у справі № 19/79
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський м'ясокомбінат», м. Лебедин Сумської області,
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Пирятин Полтавської області,
про стягнення 96129 грн. 82 коп..,
За результатами розгляду апеляційної скарги, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лебединський м'ясокомбінат»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 96129,82 грн. заборгованості, з яких - 69999,94 грн. основного боргу, 2682,43 грн. пені, 20999,98 штрафу, 2447,47 грн. проценти річних за користування чужими коштами. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму понесених судових витрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2009 р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 68999,94 грн. основного боргу, 642,62 грн. пені, 615,85 грн. річних, 20699,98 грн. штрафу, 909,58 грн. державного мита, 111,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач, внаслідок невиконання умов договору, не сплатив кошти за отриманий товар, в результаті чого утворився борг. Проте, за оцінкою суду першої інстанції, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 69999,94 грн. обґрунтовані лише в частині 68999,94 грн. та не обґрунтовані у сумі 1000,00 грн., оскільки позивач письмово пояснив, що 1000,00 грн. було сплачено відповідачем до порушення провадження у справі, тому її включення до позовних вимог безпідставне. Суд першої інстанції враховуючи, що позивачем невірно визначено дату виникнення зобов'язань відповідача, зменшив розмір пені, 23 % річних. Крім того, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу, виходячи з того, що при його обрахунку слід виходити з основного боргу у сумі 68999,94 грн., а не 69999,94 грн., як було заявлено у позові.
Не погоджуючись частково з прийнятим рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2009 року у справі № 19/79 в частині стягнення 642,62 грн. пені, 615,85 грн. річних, 20699,98 грн. штрафу.
У доводах апеляційного оскарження відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права -ст.ст. 42, 43, 77 ГПК України, матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав доведеними.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач надав через відділ документального забезпечення суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, просить залишити без змін оскаржуване рішення. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях під час апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат»(продавцем) та СПД-ФО ОСОБА_1. (покупцем) 02.07.2008 року був укладений договір купівлі-продажу № 18/02 (далі -договір).
Предметом договору є - зобов'язання постачальника постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується приймати товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1. договору).
Як вбачається із матеріалів справи позивач не надав суду замовлення відповідача, як передбачено було п. 2.1. договору, згідно яких позивач повинен поставляти товар.
В пункті 4.1. договору сторони обумовили, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в накладних.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з видаткових накладних № РН-0000735 від 02.07.2008 р., № РН-0000743 від 02.07.2008 р., № РН-0000738 від 02.07.2008 р. (а.с. 12-13) ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат»передав СПД-ФО ОСОБА_1. м'ясо яловичини на загальну суму 202848,22 грн. Вказані видаткові накладні в отримані товару підписані відповідачем без будь-яких застережень. На копіях вказаних видаткових накладних, які додані до позовної заяви, відсутній підпис особи, яка відвантажила вказаний товар.
Відповідно до п. 4.2. укладеного договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються за фактом поставки в безготівковому порядку з моменту поставки, за попередню оплату товару. Рахунки позивачем на оплату за отриманий товар не виставлялись.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставляв товар відповідачу без здійснення попередньої оплати, як передбачено п.4.2. договору.
Колегія суддів зазначає, що у вказаних видаткових накладних позивач не послався та не вказав, що саме ці видаткові накладні видані на підставі укладеного договору № 18/02 купівлі-продажу від 2 липня 2008 року.
Листом № 55 від 20.08.2008 р. (а.с. 14) СПД-ФО ОСОБА_1. повідомив позивача, що зобов'язується перерахувати ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат»заборгованість за м'ясопродукти у сумі 90000,00 грн. до 08.09.2008 р.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.10.2008 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 15) заборгованість СПД-ФО ОСОБА_1. перед ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» становила 79999,94 грн.
Колегія суддів зазначає, що у вказаному листі та акті звірки розрахунків відсутнє посилання відповідача на укладений сторонами договір.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат»звернувся до СПД-ФО ОСОБА_1. з письмовою вимогою від 06.10.2008 р. про погашення заборгованості (а.с. 17), в тому числі за видатковими накладними № РН-0000735 від 02.07.2008 р., № РН-0000743 від 02.07.2008 р., № РН-0000738 від 02.07.2008 р.
Письмову вимогу про сплату заборгованості відповідач отримав 09.10.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
Позивач надав суду першої інстанції письмові пояснення від 12.01.2009 р., в яких зазначив, що відповідачем було перераховано на рахунок ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат» 1000,00 грн. станом на 05.12.2008 р.
Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення основної заборгованості у сумі 68999,94 грн., враховуючи, що наявність такої заборгованості підтверджено видатковими накладними № РН-0000735 від 02.07.2008 р., № РН-0000743 від 02.07.2008 р., № РН-0000738 від 02.07.2008 р., актом звірки від 06.10.2008 р. з врахуванням часткової сплати боргу відповідачем відповідно до платіжних доручень № 266 від 28.07.2008 р., № 16 від 31.07.2008 р., № 269 від 17.09.2008 р., № 279 від 10.10.2008 р. Місцевий господарський суд відмовив у позові в частині стягнення 1000,00 грн., оскільки позивач письмово пояснив, що 1000,00 грн. було сплачено відповідачем до порушення провадження у справі, тому її включення до позовних вимог безпідставне.
Колегія суддів, враховуючи матеріали справи, зазначає, що товар поставлявся на підставі виданих видаткових накладних.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Позивач просив стягнути з відповідача договірну неустойку (штраф та пеню), посилаючись на договір купівлі-продажу № 18/02 від 02.07.2008 р., яким визначено розмір та підстави застосування штрафу та пені.
Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені за договором купівлі-продажу № 18/02 від 02.07.2008 р. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін щодо поставки товару виникли не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних № РН-0000735 від 02.07.2008 р., № РН-0000743 від 02.07.2008 р., № РН-0000738 від 02.07.2008 р., в яких не міститься посилання на договір. Отже, стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених договором № 18/02 від 02.07.2008 р. є безпідставним, у позовних вимогах про стягнення неустойки слід відмовити.
Враховуючи, що правовідносини сторін виникли не за договором № 18/02 від 02.07.2008 р., колегія суддів вважає також безпідставним стягнення з відповідача передбачених договором 23% річних.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було встановлено порушення норм процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.
Колегія суддів зазначає та звертає увагу апелянта, що стаття 28 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Отже, з наведеної норми ст. 28 ГПК України випливає, що у разі неможливості явки представника в судове засідання, інтереси підприємства представляє керівник або інший представник, згідно довіреності.
Порушення норм процесуального права, на які вказує апелянт не встановлено колегією суддів при розгляді апеляційної скарги.
Із матеріалів справи вбачається, що господарський суд своєчасно повідомив відповідача про час і місце розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом було невірно дано оцінку наявним обставинам справи в їх сукупності, що мало значення для правильного вирішення спору і призвело до порушення норм матеріального законодавства та прийняття неправильного рішення.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2009 року у справі № 19/79 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.01.2009 року у справі № 19/79 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський м'ясокомбінат»(м. Лебедин Сумської обл., вул. Білозерцева, 32; ідентифікаційний код 32738876) 68999 грн. 94 коп. заборгованості, 689 грн. 99 коп. державного мита, 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті суми позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
Копію постанови апеляційної інстанції надіслати сторонам по справі.
Матеріали справи № 19/79 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Зеленіна Н.І.
Фаловська І.М.
Дата відправки 06.04.09