ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.06                                                                                        Справа №  8/122д/06

Суддя   Попова І.А.

Третьої особи-1  - Турчинський м.І., дов. № 22/61 від 24.05.2006 р.

Третьої особи-2 -не з'явився

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсною угоди.

Розгляд справи відкладався, в засіданні оголошувалися перерви. Строк вирішення спору продовжено у порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України на 1 місяць. Рішення оголошено в засіданні 13.07.2006 р.

Позивач заявив вимоги про визнання недійсним договору оренди обладнання № НОМЕР_2, що був укладений з ТОВ “СТК Атлант” 01.12.2004 р. відповідно до ст..ст.. 203, 215 ЦК України внаслідок того, що розмір суборендної плати за цим договором перевищує розмір орендної плати, яку сплачує відповідач по справі.

В судовому засіданні 21.06.2006 р. позивачем заявлено про зміну підстав позову. Клопотання про зміну підстав позову задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди обладнання № НОМЕР_2, що було укладено з ТОВ “СТК Атлант” 01.12.2004 р. В обґрунтування позовних вимог СПД ОСОБА_1 вказує, що 01.12.2004 р. уклав з відповідачем по справі договір № 3 суборенди приміщення, що є державною власністю. Також, 01.12.2004 р. сторонами було укладено договір оренди № НОМЕР_2 обладнання. Позивач вказує, що обладнання, що є предметом цього договору, а саме бра настінний -3 шт., світильник растровий -6 шт., лічильники гарячої та холодної води та рекламний щит входять до складу нежитлового приміщення та не є власністю товариства “СТК “Атлант”, а належить товариству “Стерлінг Корпорейшн ІІІ”, крім рекламного щита, який виготовлено позивачем за власні кошти та є його власністю. З посиланням на приписи ст.. 761 ЦК України позивач вказує, що право передання майна у найм має власник речі. Оскільки ТОВ “СТК Атлант” не мало правових підстав укладати договір оренди, відповідно до ст..ст. 203, 215 ЦК України позивач просить визнати недійсним договір оренди № НОМЕР_2 від 01.12.2004 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень вказує, що право власності на майно, передане в орендне користування СПД ОСОБА_1 за договором оренди обладнання № НОМЕР_2 від 01.12.2004 р. він набув від товариства “Стерлінг Корпорейшн ІІІ”, оскільки прийняв його за накладною № НОМЕР_3.

В судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи щодо встановлення строку виготовлення накладної № НОМЕР_3., оскільки вважає, що зазначений документ було виготовлено не в строки, в ньому зазначені.

Клопотання відхилено судом, оскільки таке припущення не є підтвердженим будь-якими доказами, які у відповідності до ст.. 33 ГПК України повинні надати суду сторони.

В засіданні 07.07.2006 р. позивачем заявлено клопотання про витребування від відповідача низки документів, які на думку позивача спростовують доводи ТОВ “СТК Атлант” про набуття ним  права власності на майно, що є предметом договору оренди № НОМЕР_2, а саме -податкову накладну, книгу обліку придбаних товарів (робіт, послуг) за 2001 р., авансовий звіт, розрахунковий документ на видачу відповідачем коштів особі, що придбала майно. Таке ж клопотання заявлено в засіданні 13.07.2006 р. Клопотання відхилено судом внаслідок безпідставності.

В засіданні 07.07.2006 р. позивачем заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору в зв'язку з необхідністю витребування та дослідження доказів по справі. Клопотання не може бути задоволеним, оскільки строк вирішення спору вже продовжено на 1 місяць, згоди відповідача на продовження його на більш тривалий строк позивач не одержав.

Позивачу судом зроблено зауваження щодо недобросовісного користування правами, наданими йому законом, як стороні господарського процесу. При цьому, суд зауважує, що подані сторонами документи суд вважає достатніми  для вирішення спору по суті заявлених вимог з даного предмету та підстав, заявлених позивачем до розгляду.

До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено за ініціативою суду ТОВ “Стерлінг Корпорейшн ІІІ” та РВ ФДМ України по Запорізькій області.

Представник третьої особи -РВ ФДМ України по Запорізькій області пояснив в засіданні, що за договором оренди від 25.11.2004 р. Регіональним відділенням ФДМ України по Запорізькій області передано в оренду ТОВ “СТК Атлант” нежитлові приміщення першого та другого поверхів будинку по АДРЕСА_1. Інше майно в користування товариству “СТК Атлант “ не передавалося.

Третя особа -ТОВ “Стерлінг Корпорейшн ІІІ” свого представника в судове засідання не направила. 

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали, суд встановив, що сторонами по справі 01.12.2004 р. укладено договір № НОМЕР_2 оренди обладнання за умовами якого товариство “СТК “Атлант” передало, а СПД ОСОБА_1 прийняв  у користування обладнання, зазначене в додатку № 1, а саме: світильники растрові -6 шт, бра настінний -3 шт, лічильник гарячої води, лічильник холодної води, щит рекламний. Строк дії договору встановлено до 31.10.2005 р., орендна плата за користування майном узгоджена в розмірі 5088 грн. в місяць (без ПДВ). За актом приймання-передачі обладнання передано орендарю -СПД ОСОБА_1. Як свідчать вивченні матеріали, договори оренди зазначеного обладнання укладалися товариством “СТК “Атлант” та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1  щороку, починаючи з 2001 р.

Доводи позивача, викладені ним в обґрунтування підстав щодо недійсності договору оренди обладнання, а саме -відсутність у товариства “СТК Атлант” права на розпорядження майном, зазначеним в договорі № НОМЕР_2, суд знаходить безпідставними та хибними.

Відповідно до ст.. 128 ЦК УРСР, що був чинним на момент виникнення правовідносин щодо набуття права власності на спірне майно, як зазначає відповідач -03.12.2001 р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. Статтею 153 ЦК УРСР встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

За накладною № НОМЕР_3. постачальник ТОВ “Стерлінг Корпорейшн ІІІ” передав одержувачу -ТОВ “СТК Атлант” майно, перелік якого зазначено, вказана його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість. В накладній зазначено, що майно видано постачальником та прийнято одержувачем, факт чого засвідчений підписами постачальника та одержувача, скріпленими печатками ТОВ “Стерлінг Корпорейшн ІІІ” та ТОВ “СТК “Атлант”. Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ “Стерлінг Корпорейшн ІІІ” та ТОВ “СТК “Атлант” у належній формі укладено угоду купівлі-продажу та останньому передано майно у власність, а саме -світильник растровий (6 шт.), бра настінне (3 шт.), лічильник холодної води, лічильник гарячої води, рекламний щит. Суд вважає, що встановлений факт не спростовується доданими позивачем матеріалами -актом № НОМЕР_4 та актом № НОМЕР_5 технічного обстеження водопроводу. Будь-які інші особи, крім ТОВ “СТК Атлант” про своє право власності на спірне майно не заявили.

Також, суд не вважає доведеним позивачем (згідно доданих ним доказів) твердження щодо належності йому, а не товариству “СТК Атлант” права власності  на рекламний щит, який передано позивачу у користування за актом від 01.12.2004 р., так як не доведено, що виготовлений на замовлення СПД ОСОБА_1 у 2003 р. світовий плафон “Лайт бокс” та рекламний щит, переданий в користування за актом від 01.12.2004 р. є одна й та ж річ.

Також, суд зазначає, що будь-які порушення, що мали або мають місце в бухгалтерському обліку ТОВ “СТК Атлант” або його податковій звітності, не позбавляють його набутого права власності на майно, оскільки, як вже зазначалося, право власності  набувається не з моменту постановки майна на баланс, а в іншому порядку, передбаченому законом.

Таким чином, судом повно та всебічно перевірені обставини, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, судом витребувані та долучені до справи належні докази, які мають значення для справи, що розглядається, з зазначених  у позові предмету та підстав, відповідно до ст.. 34 ГПК України. Судом виконані усі вимоги господарського процесуального законодавства та вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до встановленого, позовні вимоги про визнання недійсним договору №НОМЕР_2 оренди обладнання, укладеного сторонами по справі 01.12.2004 р. з зазначених у позові підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, ст.. 128, 153 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 49,  82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                І.А. Попова