КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.04.09 р. № 13/351-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Стахурського М. Ф. (доповідач у справі),
суддів Мазур Л. М.,
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання Єрмак Л. В.
за участю представників сторін:
від позивача: Некрасова О. В. (дов. № 41 від 19.12.2008 р.);
Ваховський В. Ф. –генеральний директор товариства (протокол зборів учасників товариства № 5 від 20.08.2007 р.);
від відповідача: Савицький О. Д. (дов. № 16 від 16.10.2008 р.);
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М” на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 26.01.2009 р.)
у справі № 13/351-08 (суддя Наріжний С. Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерідіан Плюс /Україна/”, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область
про стягнення 132 726, 92 грн.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ „Універсал-М” звернулось до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ „Мерідіан Плюс /Україна/” про стягнення 132 726, 92 грн., з яких 58 567, 20 грн. - основний борг, 72 037, 66 грн. - пеня, 644, 24 грн. - збитки від інфляції, 1 477, 82 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку за договором підряду № 1 на виконання робіт від 28.02.2008 р. щодо оплати за виконані роботи.
Відповідач надав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що всі довідки про вартість виконаних робіт та акти КБ-2 - без фактичної дати виконання робіт та без дати підписання, роботи про які позивач зазначив у позові відповідачем з травня 2008 р. не виконувались, натомість заборгованість відповідача складає лише 8002 грн. за роботи виконані в травні 2008 р. Крім того, відповідач зазначає, що сума пені є значно завищеною та повинна відповідати Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 26.01.2009 р.) позов ТОВ „Універсал-М” задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ „Мерідіан Плюс /Україна/” заборгованість за виконані роботи у розмірі 58 567, 20 грн., 5 000 грн. пені, 592, 09 грн. 3 % річних, 644, 24 грн. збитків від інфляції, 1 318, 41 грн. державного мита та 117, 21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в іншій частині позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції керувався ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 551, 625, 837, 854 ЦК України, ст. 83 ГПК України, умовами договору підряду № 1 на виконання робіт від 28.02.2008 р. та виходив з того, що позивачем у відповідності до умов договору підряду виконано для відповідача роботи у червні 2008 р., за які останній не розрахувався. У зв’язку із простроченням відповідачем виконання обов’язку що оплати виконаних робіт позивач також мав право на стягнення із відповідача частково пені, 3 % річних та у повному обсязі збитки від інфляції.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач через місцевий господарський суд 04.02.2009 року подав апеляційну скаргу (вх. № 12866), в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 року в частині стягнення пені та 3 % річних та стягнути із відповідача зазначені штрафні санкції у повному обсязі, а саме пені –72 037, 66 грн. та 3 % річних –1 477, 82 грн.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду щодо нарахування 3 % річних не відповідають матеріалам справи та суперечать положенням ст. 232 ГК України, 562, 625 ЦК України, оскільки, як вважає позивач, право на стягнення 3 % річних виникає у позивача за кожен місяць прострочення в межах одного року з урахуванням шестимісячного обмеження, а їх нарахування повинно здійснюватись наступним чином: щодо вимог з 01.07.2008 р. 3 % річних нараховуються по дату подання позову –01.11.2008 р., щодо вимог з 01.08.2008 р. –по 01.11.2008 р., щодо вимог з 01.09.2008 р. –по 01.11.2008 р. і т. д. Крім того, позивач зазначає, що рішення суду щодо зменьшення пені із 72 037, 66 грн. до 5 000 грн. не відповідає нормам процесуального та матеріального права, а саме положенням ст. 233 ГК України, ст. 616 ЦК України, умовам укладеного договору та обставинам справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року (головуючий суддя –Стахурський М. Ф. (доповідач у справі), судді –Мазур Л. М., Чорногуз М. Г.) прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників апеляційного провадження на 11.03.2008 року.
11.03.2009 року у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд змінити рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 року в частині стягнення пені та 3 % річних.
Представник відповідача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 року вважає законним і обґрунтованим.
За наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 14.04.2009 року для виготовлення і оголошення повного тексту постанови.
17.03.2009 р. до загального відділу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 178 від 17.03.2009 р., яким просив апеляційний господарський суд врахувати той факт, що він здійснив повне добровільне виконання рішення суду першої інстанції та сплатив позивачу 58 567, 20 грн. за виконані роботи, 5 000 грн. пені, 592, 09 грн. 3 % річних, 644, 24 грн. збитків від інфляції, 1 318, 41 грн. державного мита та 117, 21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в підтвердження чого надав завірені копії платіжних доручень № 167 від 12.03.2009 р., № 169 від 13.03.2009 р., № 173 від 16.03.2009 р., № 174 від 16.03.2009 р., № 175 від 16.03.2009 р., № 176 від 16.03.2009 р., № 177 від 16.03.2009 р., № 178 від 16.03.2009 р.
01.04.2009 р. до загального відділу апеляційного господарського суду від позивача надійшло пояснення № 20 від 01.04.2009 р., яким просив апеляційний господарський суд для підтвердження методики позивача щодо нарахування 3 % річних, розмір яких він просить змінити, взяти до уваги рішення господарського суду м. Києва у справі № 14/351 від 25.11.2005 р., що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2006 р, а ухвалою Верховного Суду України від 02.08.2006 р. відмовлено у касаційному перегляді останньої, та надав завірені копії вказаних рішень судів.
Крім того, 01.04.2009 р. до загального відділу апеляційного господарського суду від позивача також надійшло пояснення № 20-1 від 01.04.2009 р. щодо виконання відповідачем рішення суду першої інстанції, у якому зазначив, що добровільне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції не звільняє його від виконання зобов’язань за договором, а саме від сплати пені та 3 % річних у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі 12 ГПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
28.02.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1 підряду на виконання робіт (надалі –договір), згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання виконати загальнобудівельні та ремотні роботи на об’єкті відповідача за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденко, 19, корпус 6, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. (а.с. 19-21).
Пунктом 1.3 договору передбачено загальну вартість робіт, що складає 300 000 грн. і яка є орієнтовною, погоджується сторонами при підписанні актів виконаних робіт, а також визначеними договором умовами виконання додаткових робіт.
Відповідно до п. 2.2. договору відповідач здійснює позивачу оплату за виконані роботи на основі актів виконаних робіт, що згідно п. 2.3. договору надається позивачем відповідачу в 2-ох екземплярах не пізніше двох днів після виконання всього об’єму робіт.
Згідно п. 2.4. договору після надання відповідачу акту, останній зобов’язаний протягом 3-ох днів перевірити реальність акту, підписати та передати його один екземпляр позивачу.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем на наступний день після підписання ним акту виконаних робіт.
Згідно п. 3.1. договору роботи повинні розпочатись 01.02.2008 р. та завершитись 01.02.2009 р.
Як зазначив позивач, за квітень, травень, червень 2008 р. він виконав робіт на загальну суму 421 730, 40 грн., при цьому відповідач сплатив частково 80 000 грн.
В межах даного спору позивач заявив до стягнення заборгованість по виконаним роботам за червень 2008 р. на суму 58 567, 20 грн.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, виконавши робіт за договором у червні 2008 р., зокрема, на суму 58 567, 20 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за червень 2008 р. та актом виконаних робіт за червень 2008 р., підписаним в двосторонньому порядку позивачем та відповідачем. (а.с. 56-60).
Відносини, пов’язані з виконанням робіт регулюються ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами та безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідач в порушення умов договору за виконані позивачем роботи повністю не розрахувався, у зв’язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 58 567, 20 грн., а отже і є правильним висновок суду першої інстанції при вирішенні спору у даній справі про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості із відповідача за виконані роботи за договором у червні 2008 р.
Також, як було зазначено вище, рішенням суду першої інстанції стягнуто із відповідача пеню за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, із розміром якої не погоджується позивач.
Згідно п. 5.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.08.2008 р. при простроченні строку оплати виконаних робіт більш ніж на 5 календарних днів відповідач додатково за кожен день прострочення сплачує позивачу неустойку в розмірі 1, 0 % від суми заборгованості по актам виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Позивачем відповідно до п. 5.4 договору нарахована пеня за період з 01.07.2008 р. по 01.11.2008 р. в розмірі 72 037, 66 грн.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення за власної ініціативи пені з 72 037, 66 грн. до 5 000 грн., у зв’язку із її неспіврозмірністю з сумою основної заборгованості, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.
Крім того, позивач просив місцевий господарський суд стягнути із відповідача 3 % річних у розмірі 1 477, 82 грн., згідно наданого розрахунку. (а.с. 6). Дана вимога була задоволена судом частково у розмірі 592, 09 грн., із розміром якої також не погоджується позивач.
Статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Основна сума заборгованості становила 58 567, 2 грн, кількість днів прострочення –123 дні, період прострочення з 01.07.2008 р. –по 01.11.2008 р.
Отже, розмір 3 % річних становить:
58 567, 2 грн. х 0,03 х 123/365 = 592, 09 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно нарахував та стягнув із відповідача 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 592, 09 грн.
До того ж позивач просив суд першої інстанції стягнути із відповідача 644, 24 грн. збитків від інфляції, у відповідності до виконаного розрахунку, що виникли у зв’язку із простроченням останнім виконання обов’язку щодо оплати виконаних робіт. (а.с. 5).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що розрахунок позивача щодо збитків від інфляції відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, та про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав і обов’язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах, й прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Необхідно зазначити, що під час перегляду рішення господарського суду Київської області у апеляційному порядку, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач добровільно виконав рішення суду першої інстанції у даній справі, сплативши при цьому позивачу 58 567, 20 грн. за виконані роботи, 5 000 грн. пені, 592, 09 грн. 3 % річних, 644, 24 грн. збитків від інфляції, 1 318, 41 грн. державного мита та 117, 21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується платіжними дорученнями № 167 від 12.03.2009 р., № 169 від 13.03.2009 р., № 173 від 16.03.2009 р., № 174 від 16.03.2009 р., № 175 від 16.03.2009 р., № 176 від 16.03.2009 р., № 177 від 16.03.2009 р., № 178 від 16.03.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Оскільки рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 р. було вже виконано добровільно відповідачем, то і відсутні правові підстави у місцевого господарського суду для видачі наказу для його виконання.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал-М”.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-М” на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 26.01.2009 р.) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 26.01.2009 р.) у справі № 13/351-08 залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і її може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107 –111 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя (підпис) М. Ф. Стахурський
Судді: Л. М. Мазур
М. Г. Чорногуз
Дата відправки 14.04.09