ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я  

                                                            іменем України

23.04.09 р.                                                                                                       Справа № 34/31пн                              

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом - ОСОБА_1, м. Добропілля

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант”, м. Добропілля

про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (особисто)                                          

від відповідача - не з'явився

По справі була оголошена перерва з 02.04.2009р. до 23.04.2009р. на 10.30год.

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов ОСОБА_1, м. Добропілля до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант”, м. Добропілля про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.                     

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що її було виключено зі складу учасників товариства, однак на протязі трьох років не виплачено частку в установчому фонді. Крім того позивачка зазначає, що рішенням зборів було вирішено питання про виплату засновникам дивідендів, які також не сплачені відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13 березня 2009року (вхід. №02-41/10743) проти позову заперечує у повному обсязі за тих підстав, що належно оформлена заява про вихід зі складу учасників товариства від позивачки не надходила, позивачка виключена зі складу товариства на підставі ст.54,ст.64 Закону України „Про господарські товариства” вартість майна рівна її частці в установчому фонді була виплачена, дивіденди  за 2005-2007роки не нараховувалися, оскільки товариство мало збитки, а також кредиторську заборгованість.

При розгляді справи  здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, встановив :

Відповідно до розділу ІІІ Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант” зареєстрованих розпорядженням Добропільського міського голови 10 серпня 2000року статутний фонд товариства на момент реєстрації складає 134,7тис.грн., який ділиться на частки, розмір яких встановлений в установчому договорі.

Позивачка - ОСОБА_1 згідно Статуту є учасником товариства з часткою в установчому фонді 1,5%.

        У судове засідання 17 березня 2009року позивачка надала оригінал заяви від 21 грудня 2005року (копія долучена до матеріалів справи а.с.102), згідно якої ОСОБА_1просить вивести її зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант”. Претензій майнового та немайнового характеру до ТОВ „Елегант” не має. 21 грудня 2005року зазначена заява засвідчена приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу.

Доказів надіслання зазначеної заяви на адресу ТОВ „Елегант” до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивачка дана заява не була передана до ТОВ „Елегант”, оскільки мала позначку про відсутність претензій майнового та немайнового характеру до ТОВ „Елегант”, що викликало у позивачки побоювання щодо подальшої виплати її частки відповідачем.

22 грудня 2005року відбулися збори засновників ТОВ „Елегант”, результати яких викладені у протоколі №4. На загальних борах розглядалися наступні питання:

1. Про вихід зі складу засновників ОСОБА_1;

2. Про затвердження нової редакції Статуту товариства.

        По першому питанню за результатами його розгляду було вирішено вивести ОСОБА_1 зі складу засновників та видати її частку установчого фонду у розмірі 3,9% грошовими коштами.

        Згідно наданої позивачкою довідки (а.с.8) її частка в статутному фонді станом на 01.04.2007року складає 1002,43грн.

        Відповідачем були надані видаткові ордери згідно яких позивачка отримала частку в Статутному фонді: 02.04.2008року в сумі 500грн. (а.с.94),  25.04.2008року в сумі 200грн. (а.с.95), 04.06.2008року в сумі 100грн. (а.с.96), 26.06.2008року в сумі 200грн., всього на загальну суму 1000грн. Позивачка у судовому засіданні підтвердила факт отримання коштів та зазначила, що їй було недоплачено 2 грн.43 коп.

        Як вбачається з матеріалів справи (а.с.11) 10 квітня 2007року відбулися збори засновників ТОВ „Елегант” про що свідчить протокол №9. На зборах було розглянуто питання про виключення зі складу засновників підприємства ОСОБА_1 За результатами його розгляду зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 написала заяву про вихід зі складу засновників підприємства, яке розглядалося на зборах та було прийнято рішення про її вихід зі складу засновників, та вона не приймає участі у роботі підприємства продовж двох років з 2005року, чим перешкоджає нормальній роботі підприємства запропоновано виключити ОСОБА_1 зі складу засновників товариства. Суму, що дорівнює її частці в установчому фонді станом на 10 квітня 2007року зарахувати на окремий рахунок. При зверненні ОСОБА_1 її частка буде виплачена згідно цього рахунку. Голосували „за” одноголосно.

Судом не приймається до уваги протокол зборів засновників ТОВ „Елегант” №9 від 10 квітня 2007року, за тих підстав, що позивачку було виключено вдруге зі складу засновників ТОВ „Елегант”, оскільки протоколом №4 від 22 грудня 2005року було вирішено вивести ОСОБА_1 зі складу засновників. Зазначений протокол є дійсним, доказів його оскарження та скасування сторонами не надано, відтак він є легітимним.

Згідно довідки ТОВ „Елегант” (а.с.8)  сума ОСОБА_1, що дорівнює частці у статутному фонді, станом на 01 квітня 2007року складає 1002,43грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.      

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Статтею 10 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане  надавати  йому  для  ознайомлення річні баланси, звіти товариства  про  його  діяльність,  протоколи зборів.

Виключення учасника  з  товариства  відповідно до статті 59 Закону України „Про господарські товариства” належить  до компетенції зборів ТОВ.

Відповідно до ст.148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти  з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Як вбачається з протоколу №4 від 22 грудня 2005року  ОСОБА_1було виключено зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант” та вирішено виплати їй частку установчого фонду у розмірі 3,9% грошовими коштами.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Аналогічну умову містить п.3 розділу ІІІ Статуту від 10.08.2000року зареєстрованого розпорядженням Добропільського міського голови №244р від 10.08.2000року (а.с.56).

При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства, а у разі виключення із складу учасника на дату прийняття рішення загальними зборами.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

       Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України (аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського кодексу України), способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення;  припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконним рішення дій, чи бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Таким чином при зверненні до господарського суду позивачем не вірно обраний захист свого порушеного права, позивачем не визначено розмір частки у грошовому виразі. У суду відсутні повноваження щодо самостійного визначення частки учасника яка підлягає стягненню.

Суд не може вийти за межі позовних вимог з власної ініціативи, тому судом розглядаються вимоги позивача у межах позову. Стягнення з відповідача невизначеної частки у грошовому виразі у подальшому унеможливить виконання рішення.

Відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин  позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У задоволенні вимог позивачки про стягнення з відповідача суми дивідендів на день виходу із засновників товариства, господарський суд також відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 41 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Згідно Постанови №13 від 24 жовтня 2008року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Президія Вищого господарського суду України у Рекомендаціях від 28 грудня 2007року "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначає, що суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати.

Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Позивачкою не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів та взагалі розглядалося питання про виплату дивідендів позивачці. Стягнення дивідендів без наявності такого рішення є втручанням у діяльність товариства, оскільки розгляд даного питання відповідно до законодавства належить до виключної компетенції товариства.

 Крім того позивачкою при заявлені даних вимог також не вірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, не визначений розмір суми дивідендів у грошовому еквіваленті, суд не може самостійно визначити розмір суми, яка підлягає сплаті позивачці.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що позивачка є інвалідом ІІ групи судові витрати на неї не покладаються відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993р. "Про державне мито"  та розділу ІІ Постанови КМ України від 21.12.2005року 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.

На підставі Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України,  Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-86 ГПК України, господарський суд, -

                                                              ВИРІШИВ: 

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття т а може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду.

               Суддя                                                                                                            Кододова О.В.