ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

          _________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом  Відкритого акціонерного товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” , м. Київ    

до Військової частини А-4239 м. Хмельницький

про  стягнення 7384,79 грн.

                                                                                                                суддя    Розізнана І.В.

Представники сторін:

Позивача: Серов В.М. за довіреністю від 21.07.08р.

Відповідача: Новиков О.А. за довіреністю №15/51 10.01.09р.

З перервою в судовому засіданні.

Суть спору:

Позивач -  відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” , м. Київ   звернулось до господарського суду із позовною заявою до відповідача - військової частини А-4239 м. Хмельницький про стягнення 7384,79 грн.

Ухвалою господарського суду від  11.03.09 року порушено провадження у справі №19/483.  Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами.

Позивач в судовому засіданні позов підтримує, мотивуючи тим, що він заявлений обґрунтовано та підлягає  задоволенню.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує мотивуючи тим, що військова частина як суб’єкт господарювання за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язання військової частини несе Міністерство оборони України.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

У відповідності до укладеного між сторонами 07.02.2005р. договору №328-08 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку, відповідач - споживач доручив, а позивач –виконавець зобов’язався здійснювати  експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку споживача.

Згідно п. 1.2 договору, експлуатаційно-технічне обслуговування по цьому договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд зв’язку споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно-відновлювальних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування.

Споживач зобов’язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Взяті на себе зобов’язання відповідач належним чином не виконав. Його заборгованість станом на 12.01.09 року становить 6863 грн. 50 коп., що підтверджується поданими позивачем рахунками.  

У відповідності до п. 4.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків сплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано до сплати відповідачу  187,93 грн.  –пені, 295,89 грн. –інфляційних та 37,47 грн. - 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору №328-08 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку від 07.02.2005р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

          У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

          Оскільки відповідач не виконав належно зобов’язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за наданні послуги зв’язку, правомірним є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6863,50 грн. основного боргу.

          При цьому судом не приймаються заперечення відповідача, викладені у відзиві, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.  

           У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені, судом приймається до уваги те, що згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3 % річних  від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором  або законом.  

           Суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій позивачем, прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в розмірі 133,79 грн. та 32,47 грн. - 3% річних починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, 64,25 грн. –інфляційних за період з 1.09.2008 року по 31.12.2008 року, які підлягають стягненню.                              

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу  України, - суд

ВИРІШИВ:

           Позов відкритого акціонерного товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком”, м. Київ до військової частини А-4239 м. Хмельницький про  стягнення 7384,79 грн. задовольнити частково.

  Стягнути з Військової частини  А - 4239 м. Хмельницький, вул. (код 22998233) на користь Відкритого акціонерного товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком”, м. Київ, вул. Солом’янська,3 (код 16479714) 6863,50 грн. –основного боргу,   133,79 грн. - пені, 64,25 грн. –інфляційних,  32,47 грн. - 3% річних, 102, грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.  

В решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      І.В. Розізнана