КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2009 № 05-5-30/16505
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились, про час і місце розгляду справи
повідомлені належним чином,
від відповідача - не з'явились, про час і місце розгляду справи
повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2009
у справі № 05-5-30/16505 (суддя
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємецьОСОБА_1 (далі - позивач)звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “Фінансова ініціатива” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.09 № 05-5-30/16505 позовну заяву було повернуто без розгляду на дооформлення на підставі пп.3, 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалу мотивовано тим, що додані до позовної заяви документи не можуть бути належними доказами, оскільки незасвідчені належним чином; в квитанції на сплату державного мита зазначені не всі реквізити для його зарахування.
Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Доводи скарги аргументовані тим, що нормами ст. 63 ГПК України не передбачено повернення позовної заяви з підстав невідповідності засвідчених копій вимогам Національного стандарту; при зверненні з позовною заявою позивач сплатив державне мито готівкою, в поданому платіжному документі всі банківські реквізити зазначені правильно; в разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету господарський суд може і повинен витребувати відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому воно перераховано.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.09 позивачеві відновлено пропущений строк на оскарження спірної ухвали, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 22.04.09.
В судове засідання 22.04.09 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, про належне повідомлення свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка залишається у справі, про надсилання копій ухвали 02.04.09. Крім того, доказом обізнаності учасників судового процесу про порушення апеляційного провадження є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 01.04.09 № 05-5-30/16505) 06.04.09 позивачеві та 06.04.09 - відповідачеві, які залучені до матеріалів справи.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі сторін, на думку колегії суддів, відсутні підстави для перенесення розгляду справи на інший строк. Отже, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.75 ГПК України здійснити розгляд апеляційної скарги.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.
Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України...
Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в зв'язку з простроченням виконання останнім зобов'язання за договором оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали були повернуті позивачеві на підставі пп.3, 4 ст. 63 ГПК України.
Згідно пп.3, 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми (п.3); не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі (п.4).
В оскаржуваній ухвалі місцевим господарським судом зазначено, що до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки згідно ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Додані до позовної заяви документи незасвідчені належним чином, тому не можуть бути належними доказами.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.36 ГПК України).
Судовою колегією встановлено, що, дійсно, до позовної заяви позивачем додані копії документів, які не засвідчені належним чином.
На підставі ч.4 п.3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції повинен був порушити провадження у справі за даним позовом та в разі виникнення сумнівів щодо достовірності доданих доказів витребувати у позивача оригінали документів.
Також помилковим є посилання суду першої інстанції на п.4 ст.63 ГПК України.
Згідно з частиною першою ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Господарським судам у вирішенні згаданих питань слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 (далі - Інструкція).
Пунктом 14 Інструкції встановлено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Відповідно до частини 2 п. 5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Матеріали позовної заяви свідчать, що при зверненні з позовом позивач сплатив держмито готівкою, додавши до позову оригінал квитанції.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття апеляційної (касаційної) скарги до провадження чи прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (ч.3 п.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78).
Аналогічна позиція викладена і в ч.5 п.3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, що у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 ст.65 ГПК України витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.09 у справі № 05-5-30/16505.
Відповідно до ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст.99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.09 у справі № 05-5-30/16505 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.09 у справі № 05-5-30/16505 скасувати.
3. Матеріали справи № 05-5-30/16505 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Головуючий суддя
Судді
23.04.09 (відправлено)