Судове рішення #45223883


Справа № 308/4801/13-ц




РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2014 м. Ужгород


Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі          - Надь Н.Ю.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення ,-

ВСТАНОВИВ:


Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення відповідача та інших осіб , які разом з ним проживають у житловому приміщенні квартири АДРЕСА_1. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 06.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління ВАТ«Державний ощадний банк України» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 80603, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі – 326 000 гривень, строком на 17 років , з остаточним терміном погашення кредиту в строк не пізніше 05.03.2025 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк і відповідач 06.03.2008 року уклали іпотечний договір, за яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме –квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,0 кв.метрів. 11 квітня 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 733 про звернення стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем. Посилаючись на вказані обставини, а також на на те, що відповідачу були відправлені вимоги про звільнення житлового приміщення, які вручені відповідачу під розписку, на положення ст.ст. 33, 40 ЗУ «Про іпотеку» , ст.109 ЖК України позивач просить суд, виселити з житлового приміщення відповідача ОСОБА_2 та інших осіб , які разом з ним проживають у житловому приміщенні квартири АДРЕСА_1 та стягнути на свою користь з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові, надавши суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, зокрема пояснив , що квартиру він придбав частково за свої гроші , а частково за гроші банку. Визнав , що у нього існує заборгованість за кредитним договором. Просив врахувати ту обставину, що він самостійно виховує неповнолітню доньку, яка з червня 2012 року проживає спільно з ним. Іншого житла де би він міг проживати разом з донькою він не має. З посиланням на викладене, а також на положення ч.2 ст.109 ЖК України, Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» просив відмовити в задоволенні позову.

          Представник органу опіки і піклування Ужгородського міськвиконкому в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав проживання у житловому приміщенні неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 06.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління ВАТ«Державний ощадний банк України» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № 80603 відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі – 326 000 гривень, строком на 17 років , з остаточним терміном погашення кредиту в строк не пізніше 05.03.2025 року /а.с. 6-8/ .

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом Банк і відповідач 06.03.2008 року уклали іпотечний договір, за яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме –квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,0 кв.метрів./а.с. 9-12/

11 квітня 2012 року вчинено виконавчий напис , яким звернуто стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного нерухомого майна , надано право позивачу задовольнити свої вимоги .

01 листопада 2012 року позивач направив ОСОБА_2 письмову вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення відповідачем та іншими мешканцями в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. /а.с. 17/

Вказана вимога отримана відповідачем 19.11.2012 року. (а.с.16)

Письмова вимога банку відповідачем залишена без реагування.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Приписами cтатті 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

У ч.1 ст.40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Приписами ч. 2 і ч. 3 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" встановлений певний порядок дій банку: після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Таким чином, ЗУ "Про іпотеку" передбачає можливість виселення мешканців будинку, який перебуває в іпотеці, в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.


Варто також зазначити, що згідно п. 43 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року судам рекомендовано врахувати при розгляді таких справ те, що «Частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

З матеріалів справи вбачається, що банком направлялася відповідачу письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, така вимога отримана відповідачем 08 листопада 2012 року та 19 листопада 2012 року і відповідач не звільнив житлове приміщення квартири, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя.

З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства, та дотриманням Банком обов'язкової процедури письмового попередження відповідача про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця, з урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про виселення інших осіб, які проживають разом з відповідачем в житловому приміщенні, суд приходить до наступного.

За змістом ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі в позовному провадженні є позивач та відповідач. Рішення суду може впливати на права і обов’язки тільки щодо сторін у позовному провадженні, а відносно третіх осіб в майбутньому. З вищевикладеного випливає, що рішення суду не може стосуватись не обмеженого, не визначеного кола осіб, які не є стороною по справі, а тому позовні вимоги в частині виселення інших осіб, які проживають разом з відповідачем в житловому приміщенні не можуть бути задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 9,109 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, Постановою №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» сплаченого ними суми судового збору в розмірі 114,70 грн.( сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського                                                                                

          міськрайонного суду                                                    ОСОБА_4

                    


  • Номер: 22-ц/777/1385/16
  • Опис: про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 308/4801/13-ц
  • Суд: Апеляційний суд Закарпатської області
  • Суддя: Бенца К.К.
  • Результати справи: Скасовано ухвалу і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.03.2016
  • Дата етапу: 06.04.2016
  • Номер: 6/308/275/16
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 308/4801/13-ц
  • Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
  • Суддя: Бенца К.К.
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.04.2016
  • Дата етапу: 15.08.2016
  • Номер: 22-ц/777/2054/16
  • Опис: про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 308/4801/13-ц
  • Суд: Апеляційний суд Закарпатської області
  • Суддя: Бенца К.К.
  • Результати справи: Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.06.2016
  • Дата етапу: 15.08.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація