ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"16" квітня 2009 р. | справа № 5020-5/143 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Кримелектромашторг” (95047 м.Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” (99055 м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 173, кв. 13; 99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 28/1-п )
про стягнення заборгованості в розмірі 16399,99 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Гефтман Андрій Володимирович, представник довіреність № б/н від 15.12.2008 ТОВ "Ред Ноуз";
Відповідач - Азаров Сергій Володимирович, представник довіреність № б/н від 05.09.2008 ТОВ "Полар";
Відповідач - Сидорчук Руслан Володимирович, представник довіреність № б/н від 05.09.2008 ТОВ "Полар";
Суть спору:
Позивач, ВАТ „Кримелектромашторг”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, про заборгованості в розмірі 16399,99 грн., з яких: 15354,29 грн. –основний борг, 1045,70 грн. –збитки від інфляції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, та просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на два місяця рівними долями.
Представник позивача не заперечує проти надання розстрочки виконання рішення суду
Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справи зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 15354,29 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, який долучений до матеріалів справи (а.с.8- 9).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суму основного боргу позивач просить стягнути урахуванням збитків від інфляції.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку, перевіреному судом, сума збитків від інфляції складає 1045,70 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16399,99 грн., з яких: 15354,29 грн. – основний борг, 1045,70 грн. –збитки від інфляції.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Відповідач в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України звернувся з клопотанням розстрочити виконання рішення суду на два місяця у зв'язку з важким матеріальним положенням.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 164,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” (99055 м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 173, кв. 13; 99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 28/1-п, код ЄДРПОУ 22259520, п/р 26004000131921 в АКБ ЧБРР м. Сімферополь, МФО 384577) на користь Відкритого акціонерного товариства „Кримелектромашторг” (95047 м.Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км, код ЄДРПОУ 05512035, п/р 26006047063701 в ВАТ „Сведбанк” м. Києва, МФО 300164) заборгованість в сумі 16399,99 грн., з яких: 15354,29 грн. –основний борг, 1045,70 грн. –збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 164,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Розстрочити виконання рішення суду по сплаті заборгованості в розмірі 16399,99 грн. на два місяця –з травня 2009 року по червень 2009 року.
Оплату проводити в строки:
Травень 2009 року - 8199,99 грн.
Червень 2009 року –8200,00 грн.;
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
21.04.2009
Розсилка:
1. ВАТ „Кримелектромашторг” (95047 м.Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км)
2. ТОВ „Восход” (99055 м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 173, кв. 13;
3. ТОВ „Восход” (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 28/1-п )
4. Справа