Справа № 635/8167/13-ц

Провадження № 2/635/3925/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2013 року                                                                                 смт. Покотилівка

          Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Житенькової В.О.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного комерційного банку «Райфайзенбанк Україна», 3-тя особа реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції про визнання недійсним правочину,

УСТАНОВИВ:

           30.08.2013 року до Харківського районного суду Харківської області подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, акціонерного комерційного банку «Райфайзенбанк Україна», 3-тя особа реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції, в якому позивач просить суд визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна, - житлового будинку, що знаходиться за адресою Харківська область. Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, укладений між, акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 від 23.06.2006 року № PML 702/083/2006, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, реєстровий номер 1626, та просить суд зобов’язати Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції вилучити (припинити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, РПВН 31697064 з реєстраційними номерами 3376338, 3376418, 3377040.

          Представником позивача подано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача АКБ «Райфайзенбанк Україна», повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з’явились, причин неявки суду не повідомлено, тому суд розглянув справу за відсутності відповідачів.

          Дослідивши надані суду докази, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача з наступних підстав.

          Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житловий будинок, розташований в Харківській області, Харківському районі, м. Південне, вул. Петровського, 68-б, та земельна ділянка при ньому, розмір якої зазначено в договорі, належить позивачу на праві власності, що підтверджено копією договору від 23 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 1614, а також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11424489, виданого 03.08.2006 року комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

           23 червня 2006 року між комерційним банком «Райфайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. предметом якого є житловий будинок, розташований в Харківській області, Харківському районі, м. Південне, вул. Петровського, 68-б. Відповідно до пункту 3.2. цього договору і земельна ділянка при будинку площею 0,0596 Га кадастровий № 6325151000:00:011:0005. Ця обставина підтверджена копією договору від 23 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 1626. Відповідно до рішення № 409 від 12.12.2006 року поштова адреса змінилася з вул. Петровського, 68-Б на вул. Петровського 68-В.

          Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Даний будинок був придбаний в період проживання позивача з відповідачем ОСОБА_2 однією сім’єю без укладання шлюбу. Згоди на укладення спірного договору позивач не надавала. Факт проживання однією сім’єю без укладення шлюбу та належності даного будинку позивачу на праві спільної часткової власності підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2013 року.

          В даному випадку, на думку суду при оспорюванні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред’явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

          Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Частина 2 цієї ж статті встановлено, що на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

          Згідно ч. 1, 3 ст. 65 СК України, ст. 6 Закону України «Про іпотеку», пунктів 43, 44, 91, 99 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в редакції, що діяла на час посвідчення правочину, для укладення договору іпотеки обов’язково необхідно отримати згоду другого з подружжя.

          Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Як передбачено ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

          Як зазначено у п. 44 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують обов’язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

          Відповідно до п. 91 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», договори застави (іпотеки) нерухомого майна (житлового будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо) підлягають нотаріальному посвідченню.

          Згідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку. Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

          Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. При цьому договір іпотеки є недійсним в повному обсязі, а не в частині передачі в іпотеку 1/2 частки майна, що належить позивачці з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

          Відповідно до ч. З ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

          За змістом вказаних норм чоловік або дружина вправі укласти договір застави своєї частки після її визначення та виділу в натурі.

Отже, оскільки частка кожного з подружжя визначена та виділена в натурі не була, спірне нерухоме майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і не є особистим майном одного з них, інша домовленість між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 щодо визначення правового статусу нерухомого майна відсутня, таким чином оспорюваний позивачем договір іпотеки слід вважати недійсним в повному обсязі, оскільки частково, без попереднього виділу в натурі часки майна відповідача, такий договір не може бути виконаний.

Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільного права та інтересу зокрема може бути визнання правочину недійним.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Таким чином, позовна вимога в якій позивач просить суд визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою Харківська область. Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, укладений між, акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 від 23.06.2006 року № PML 702/083/2006, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, реєстровий номер 1626 підлягає задоволенню.

          Стосовно заявлених позовних вимог, в яких позивач просить суд зобов’язати Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції вилучити (припинити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, РПВН 31697064 з реєстраційними номерами 3376338, 3376418, 3377040, необхідно враховувати, що основним нормативним актом, який регулює відносини стосовно накладення і зняття обтяжень переданого в заставу нерухомого майна є Закон України «Про іпотеку», відповідно до ст. 1 якого, обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. За правилами ст. 17 цього закону, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Тимчасовий порядок державної реєстрації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №410.

          Згідно п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

          Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, як і вилучення запису про обтяження нерухомого майна (звільнення з-під арешту) може здійснюватись будь-яким реєстратором, тобто будь-якою державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом. Чинне законодавство не містить обов’язку звернення саме до того нотаріуса, який вносив до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи.

          Відповідно до п. 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, реєстратор вносить до реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду. Як передбачено п. 28 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек реєстратор вправі відмовити у виключенні запису з Реєстру, якщо відомості, зазначені в повідомленні про його виключення не відповідають відомостям, зазначеним у Реєстрі, про що іпотекодержатель інформується письмово протягом двох робочих днів з дня надходження повідомлення.

          Відповідно до п. І Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження порядку використання даних реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна цей Порядок визначає процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

          Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження порядку використання даних реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна припинено припинення доступу державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, а реєстраторів бюро технічної інвентаризації - до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно із п. 7 цього наказу державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об’єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об’єкта. У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

          Таким чином, при визнанні іпотечного договору недійсним підлягають виключенню із відповідних державних реєстрів і такі відомості як записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, РПВН 31697064 з реєстраційними номерами 3376338, 3376418, 3377040.

          Таким чином, суд повністю задовольняє позовні вимоги і на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати з кожного по 57 гривень 35 коп.

          Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          позовні вимоги ОСОБА_1 – повністю задовольнити.

          Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна житлового будинку, що знаходиться за адресою, Харківська область. Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, укладений між, акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 від 23.06.2006 року № PML 702/083/2006, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, реєстровий номер 1626, та зобов’язати Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції вилучити (припинити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та записи (обтяження) про заборону відчуження житлового будинку разом із земельною ділянкою, що розташовані за адресою, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Петровського, буд. 68-Б, РПВН 31697064 з реєстраційними номерами 3376338, 3376418, 3377040.

          Стягнути з ОСОБА_2 та акціонерного комерційного банку «Райфайзенбанк Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати з кожного по 57 (п’ятдесят сім) гривень 35 коп.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                                                                          Назаренко О.В.