КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

15.04.09 р.                                                                                          № 14/331          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Зеленіної  Н.І.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача:    представник Арсланова Г.Н. за довіреністю № 22 від 15.04.2009 р.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»на рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року  у справі № 14/331 (суддя Хабазня Ю.А.),

за позовом           приватного підприємства «Торговельний центр «Постачальник»,                            м. Черкаси,

до приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»,     м. Черкаси,

про стягнення 15415 грн. 24 коп.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Торговельний центр «Постачальник»(далі по тексту ПП «Торговельний центр «Постачальник», позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області із позовною заявою до приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»(далі по тексту ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин») про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 15415 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року у справі                № 14/331  (суддя Хабазня Ю.А.) позов ПП «Торговельний центр  «Постачальник»задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача 14360 грн. 64 коп.  основного боргу; 215 грн. 40 коп.  інфляційних нарахувань за листопад 2008 року; 745 грн. 96 коп.  пені за період з 18.10.2008 року по 30.12.2008 року; 93 грн. 24 коп.  3% річних за період з 18.10.2008 року по 30.12.2008 року; 272 грн. 15 коп.  судових витрат, а    разом 15687 грн.39 коп.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року у справі №14/331 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішення  місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а сам: не встановлено, що відповідач є забудовником, так як здійснює будівництво об’єкту, що знаходиться за адресою:                     м. Черкаси, вул. Фрунзе,145, про що свідчать рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.06.2005 року № 740 та від 12.11.2007 року № 1598, якими відповідачу надано дозвіл на реконструкцію комплексу будівель готель (літ. інв. Справи «А-5»,                 «А-2», «Б-1») та дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області №1301 від 23.12.2008 року. Судом не було враховано положення Закону України «Про запобігання впливу світової та фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 року. Пунктом 5 ст.3 вищевказаного закону встановлено, що суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють будівництво (забудовники) звільняються від начислення пені та застосування штрафних санкцій до 01.01.2012 року.

Також скаржник зазначає, що 11.02.2009 року ним було подано до місцевого господарського суду клопотання про витребування від позивача доказів, що обґрунтовують вищевказані вимоги, так як всупереч ст. 56 ГПК України до відповідача надійшла позовна заява без вказаних у ній додатків. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.02.2009 року у задоволенні клопотання відмовлено, чим порушено на думку відповідача вимоги ст. 38 ГПК України, яка гарантує сторонам процесу право на витребування доказів, ст. 22 ГПК України, яка гарантує рівність прав учасників процесу на подання доказів та ст. 4і ГПК України, яка встановлює принцип змагальності господарського судочинства.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року апеляційну скаргу ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року  у справі                          № 14/331 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2009 року у складі колегії суддів: головуюча суддя  Разіна Т.І., судді: Чорногуз М.Г., Фаловська І.М.

За розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного суду від 30.03.2009 року у зв’язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., склад колегії суддів було змінено, призначено розгляд справи № 14/331 у складі колегії суддів: головуюча суддя Разіна Т.І., судді: Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.

Під час розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 15.04.2009 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати частково рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року у справі №14/331, а саме: 93 грн. 24 коп. –3% річних; 215 грн. 40 коп. –інфляційних нарахувань та 745 грн. 96 коп. –пені та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14360 грн. 64 коп.

Представник ПП «Торговельний центр «Постачальник»в судовому засіданні 01.04.2009 р. підтримав свої пояснення,  викладені в запереченні на апеляційну скаргу. Вимоги ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин», викладені в апеляційній скарзі, вважає такими,  що не відповідають дійсності, а тому не можуть бути задоволені. Рішення  у даній справі вважає законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, які були присутній в судовому засіданні, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

                    У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

            Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки №134/06/08 від 02.06.2008 року по накладній від 03.10.2008 року №ТЦ000035034 відповідач отримав від позивача будівельні матеріали в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладній, на загальну суму 38072 грн. 50 коп., позивач зазначає про проведення попередньої оплати на суму 19711 грн. 86 коп.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язаний прийняти  товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Із матеріалів справи вбачається, що п. 2.3. укладеного договору поставки сторони обумовили термін розрахунків –7 календарних днів з моменту отримання продукції зі складу  постачальника, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахункових рахунок  постачальника, або внесення грошових сум в касу підприємства.

Відповідач вказаних доказів  не надав, а також не підтвердив це іншими допустимими  доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України.

11 листопада 2008 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за №11 з вимогою про сплату боргу, відповіді на яку, відповідачем надано не було, але отримавши претензію від позивача, відповідач частково розрахувався та сплатив 4000 грн. 00 коп. боргу.

Свої зобов’язання за договором поставки №134/06/08 від 02.06.2008 року відповідач, належним чином не виконав і станом на час звернення позивача до суду за отриману продукцію розрахувався частково, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 14360 грн. 64 коп.

Дані факти встановлені в рішенні господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року по справі № 14/331 між тими ж сторонами.

Колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд  першої інстанції вірно зазначив, що невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановленні п. 2.3. договору поставки №134/06/08 від 02.06.2008 року, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.           Із матеріалів справи вбачається, що вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними доказами, а саме договором поставки №134/06/08 від 02.06.2008 року (а.с. 6), накладною (а.с. 7), претензією (а.с. 8), витягом з установчих документів позивача (а.с.13-19), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про місцезнаходження відповідача (а.с.29).

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно було зазначено, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Згідно з розрахунком, наданим позивачем (який не оспорювався відповідачем в суді першої інстанції), інфляційні нарахування за листопад 2008 року на залишок боргу склали 215 грн. 40 коп.

Оскільки розрахунок позивача відповідає дійсності, докази проведення розрахунків судом першої інстанції не досліджувались. Конкретних доводів неправильності проведеного розрахунку чи відсутності права на їх нарахування відповідачем надано не було.

У відповідності до вищезазначеної норми  ст. 625 ЦК України, позивач має право на стягнення 3% річних з усієї простроченої суми заборгованості. Наданий суду розрахунок позивача на залишок боргу на суму 93 грн.24 коп. за вказаний ним період є вірним, відповідачем в оспорювання даного факту ніяких доказів не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1.  договору  поставки № 134/06/08  визначено, що  у разі порушення строків оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України,  ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та розмір позовних вимог, правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у  заявленій сумі, а тому розрахунок пені за прострочення боргу у розмірі 745 грн. 96 коп. за заявлений ним період, також є вірним та обґрунтованим, доводів неправильності проведеного розрахунку чи відсутності права на їх нарахування відповідачем надано не було.

У зв’язку з  викладеним, грошовим зобов’язанням  боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції  та трьох процентів річних.

Колегія судді зазначає,  що  за  своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.  Інфляційні втрати  пов’язані з інфляційними процесами в державі  за своєю  правовою природою  є компенсацією за понесені збитки, спричинені  знеціненням грошових коштів, а три проценти річних  - платою   за користування коштами, що не були своєчасно  сплачені боржником.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Колегія апеляційного господарського суду звертає увагу відповідача, що посилання в апеляційній скарзі на положення п. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової та фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 року не знайшли свого підтвердження, оскільки редакція вищезазначеного Закону діє з 14.01.2009 року, а тому не може бути застосована на час дії договору поставки № 134/06/08 від 02.06.2008 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом  першої інстанції при розгляді даної справи не було порушено норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року у справі № 14/331 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.                    Апеляційну скаргу приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»на рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року  у справі № 14/331  залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2009 року  у справі № 14/331  залишити без змін.

3.          Справу № 14/331 повернути до господарського суду Черкаської області.

4.          Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Зеленіна  Н.І.

Дата відправки  17.04.09