АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-409 Головуючий у 1-й інстанції АНТОНОВ
Категорія ст. 124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 при секретарі Гончаренко Н.В. з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2010 року
ВСТАНОВИВ:
Згідно з цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, пенсіонер, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_3
визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючий приватним підприємцем, раніше притягався до адміністративної відповідальності 21.04.2010 року за ст. 128-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680грн.,проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний винним в скоєнні адміністративного
правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно постанови суду громадянин ОСОБА_7 27.09.2010 року об 11 год.20 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 і виїжджаючи на заборонений сигнал світлофора з території стоянки підрозділу «Обленерго», що розташована по вул. М.Бірюзова в напрямку вул. П.Юрченка в м. Полтаві, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота » д.н.з. ВІ 0060 В А під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 8.7.3 «е» «Правил дорожнього руху України » чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження.
Громадянин ОСОБА_3 у вище зазначений день та час керуючи автомобілем марки « Тойота » д.н.з. НОМЕР_2 по вул. М.Бірюзова в м. Полтаві при виникненні перешкоди в русі не вжив всіх заходів для зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, чим порушив вимоги п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 12.1, 12.3 « Правил дорожнього руху України » чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В наданій суду апеляції громадянин ОСОБА_2 вважає, що постанова районного суду винесена з порушенням вимог ст.ст. 1, 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та просить її скасувати, а провадження відносно нього закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
На переконання ОСОБА_2 він не порушував « Правил дорожнього руху України », оскільки діяв відповідно до вимог п.п. 16.8 « Правил дорожнього руху України » України, в той час коли вимоги п.п. 16.3, 16.4 « Правил дорожнього руху України », які забороняли водію ОСОБА_3 виїжджати на перехрестя, навіть на дозволяючий зелений сигнал світлофора в разі якщо перехрестя зайняте і рух його автомобіля створить перешкоду, останнім порушені, що і стало причиною дорожньої пригоди та зіткнення транспортних засобів.
На підтвердження дійсних обставин дорожньої пригоди, апелянт наводить розрахунки, які, як він вважає, стверджують рух керованого ним транспортного засобі на зелене світло світлофору зі швидкістю 20-30 км/год.
В поданій суду апеляції громадянин ОСОБА_3 вважає, що постанова районного суду винесена з порушенням діючого законодавства, просить її скасувати та провадження відносно нього закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але в частині оцінки дій водія ОСОБА_2 постанову вважає законною, а тому просить в цій частині залишити її без змін.
На переконання водія ОСОБА_3 він не порушував « Правил дорожнього руху України», так як діяв в цій дорожній ситуації відповідно до вимог п.8.7.3. « Правил дорожнього руху України », тобто рухався на зелений сигнал світлофора, при цьому посилається на пояснення очевидців дорожньої пригоди.
Також апелянт вважає, що для вирішення питання про те, чи відповідали його дії вимогам п. 12.3 ПДР України необхідно було провести автотехнічне дослідження, але в його проведенні місцевим судом безпідставно відмовлено.
Заслухавши пояснення апелянтів і в їх інтересах захисників, провівши судове слідство, дослідивши мотиви поданих апеляцій і висновок спеціаліста - автотехніка, вважаю апеляцію громадянина ОСОБА_3 не підлягаючою задоволенню, а апеляцію громадянина ОСОБА_2 обгрнутованою, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу спливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Орган ( посадова особа ), згідно вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, чинне законодавство встановлює зрозумілий і чіткий порядок зібрання доказів вчинення адміністративного правопорушення, поняття доказів по адміністративній справі і їх оцінку (ст.ст. 251, 252 КУпАП), перелік обставин, які в підлягають обов'язковому з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також сам порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею.
Між тим, при проведенні органами Державтоінспекції відповідної перевірки, складенні 1 жовтня 2010 року протоколів відносно водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про вчинення ними правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, перелічені вимоги чинного законодавства не були виконані, а тому висновки про наявність у обох учасників цієї дорожньої пригоди складу інкримінованого адміністративного правопорушення є помилковим та таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах і матеріалах справи.
В порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд розглянув адміністративну справу і постановив судове рішення одночасно відносно обох учасників дорожньої пригоди, що не передбачено чинним законодавством, при цьому належним чином не з'ясував обставини, які мають істотне значення по справі, а висновки про доведеність їх вини належним чином не обґрунтував.
Із матеріалів адміністративної справи убачається, що після зіткнення транспортних засобів 27 вересня 2010 року об 11 год.20 хв. в м. Полтаві учасники дорожньої пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали стверджувати, що одночасно виїзджали на перехрестя вул. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в м. Полтаві на зелений сигнал світлофора, що вочевидь не відповідає і гне може відповідати дійсності.
Відповідно до довідки КП « Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця » станом на 27 вересня 2010 року з 11-00 до 12-00 режим роботи світлофорного об'єкту на перехресті вул. ОСОБА_9 - ОСОБА_10 в м. Полтаві не передбачав синхронного та одночасного включення дозволяючого, зеленого сигналу світлофора з обох напрямків руху транспортних засобів.
/ а. с. 53 /
За таких умов, суду слід було ретельно з'ясувати достовірність показань учасників цієї дорожньої пригоди, її очевидців та даних, які містяться в справі.
В підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 1.3, 1.4, 1,5 та 8.7.3 « е » « Правил дорожнього руху України » до справи приєднані пояснення громадянина ОСОБА_11 від ЗО вересня 2010 року, який, за його твердженням, є єдиним очевидцем виїзду водія ОСОБА_2 на перехрестя згаданих вулиць на забороняючий червоний сигнал світлофора зі швидкістю 5 км/год.
/а. с. 13/ .
Фактично аналогічні пояснення ОСОБА_11 дав і в апеляційній інстанції.
Між тим, такі пояснення ОСОБА_12 з технічної точки зору є не спроможними, оскільки спростовуються в сукупності з іншими доказами по справі, в тому числі висновками спеціаліста - автотехніка та категорично заперечуються самим ОСОБА_2
За висновком спеціаліста - автотехніка, при швидкості 5 км/год. автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 подолає за 1 секунду відстань 1, 39 м, тому за 3 секунди - 4, 17 метри та за 6 секунд ( якщо врахувати і 3 сек. жовтого сигналу світлофору ) -8,34 метри.
В любому із варіантів, згідно поясненням свідка ОСОБА_11 - 3 сек. та 6 сек., як час початку руху автомобіля марки МАЗ 500 під його керуванням, на зелений сигнал світлофору по вул. М. Бирюзова та синхронний початок руху автомашини під керуванням водія ОСОБА_2 на червоний сигнал світлофору, автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 не встиг би подолати відстань до місця зіткнення транспортних засобів та знаходився від місця зіткнення відповідно на відстані 17, 88 м. та 13, 71 м. враховуючи, що місце зіткнення транспортних засобів достовірно встановлено і відображено на схемі до протоколу огляду дорожньої пригоди та становить 22.05 метри від межі перехрестя.
/ а. с. 7 /
Підстави, які б викликали сумнів у вірності і правильності встановлення місця зіткнення транспортних засобів на відстані 22,05 м. від межі перехрестя по справі відсутні, оскільки учасники дорожньої пригоди підтвердили факт проведення вимірів, в тому числі місця зіткнення транспортних засобів, сучасним електронним вимірювачем і обладнанням, в присутності понятих.
Більше того, відповідність і достовірність зазначених в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди даних, відстаней і розмірів, розташування транспортних
засобів, слідів від дорожньої пригоди у приєднаній до нього схемі засвідчена власноручними підписами службових осіб, понятими та самими учасниками цієї пригоди.
/а. с. 3,7 I
Нарешті встановлене місце зіткнення транспортних засобів на відстані 22.05 метра від границі перехрестя, повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 та очевидця і фактично учасником дорожньої пригоди ОСОБА_13, яка підтвердила факт зіткнення транспортних засобів на смузі руху належного їй автомобіля марки « Тойота » під керуванням ОСОБА_3, яке, відповідно до лівої межі цієї смуги руху розташоване на відстані 2,45 м та на відстані до правої межі смуги руху - 1,47 м.
( 11, 76 м,: 3- 3,92 м - 1, 47 м. = 2, 45 м.)
За таких умов, твердження водія ОСОБА_2 щодо виїзду автомобіля під його керуванням на перехрестя вул. ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не на червоний сигнал світлофору, а на дозволяючий зелений сигнал, з швидкістю 20 - 30 км/год. будь-якими даними по справі не спростовуються.
Більше того, вбачається не позбавленим підстав твердження водія ОСОБА_2 в тому, що при такій швидкості керованого ним автомобіля та при виїзді на забороняючий сигнал світлофору на перехрестя, він неминуче зіткнувся з транспортними засобами, які розпочали рух зліва, оскільки за вказаний свідком ОСОБА_11 час автомобіль подолав би відстань відповідно лише 4, 17 м та 8, 34 м., що в обох випадках знаходиться до середини перехрестя.
В апеляційній інстанції також встановлено, що пояснення ніби то очевидця дорожньої пригоди ОСОБА_11 від 30 вересня 2010 року надавалися не інспектору з оформлення ДТП ОСОБА_14 та не у вказаний в поясненні день, як це в ньому вказано, а 2-3 жовтня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_11, на прохання знайомого ОСОБА_15, в автомашин ОСОБА_3 з участю останнього і його юриста, що ними не заперечується в судовому засіданні.
Про надання пояснень не вповноваженій особі в апеляційній інстанції повідомив також свідок ОСОБА_16
/а. с. 16/
Слід також зазначить, що свідок ОСОБА_11 вказав, що дорожня пригода відбулася в 9 годин ранку, в той час коли фактично вона відбулася в 11 год. 20 хв., що вірно встановлено судом.
Таким чином, перелічені пояснення очевидців дорожньої пригоди ОСОБА_17 та ОСОБА_16 отримані з порушенням встановленого порядку зібрання доказів по адміністративній справі, в той час коли вони, з врахуванням їх змісту, стали підставою до складення протоколу про адміністративне правопорушення на громадянина ОСОБА_2
Виходячи з наведеного, слід дати критичну оцінку і не брати до уваги пояснення свідка ОСОБА_11, які від давав в згаданому поясненні та безпосередньо в апеляційній інстанції.
Однак судом першої інстанції, зазначені обставини не були перевірені належним чином, а тому його висновки щодо наявності порушень правил безпеки руху з боку водія ОСОБА_2 не грунтуються на матеріалах справи, таких доказів фактично не приведено судом і в його постанові, тому в цій частині, постанова суду підлягає скасуванню, а адміністративна справа, в цій же частині, закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Поряд з цим, такий висновок не суперечить постанові суду в частині доведеності вини водія ОСОБА_3 у порушенні вимог п. п. 1.3; 1.4; 1.5; 12.1; 12.3 « Правил дорожнього руху України », що призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання ними технічних ушкоджень, а тому його апеляція є безпідставною та не підлягаючою до задоволення.
Аналізуючи сукупність досліджених доказів по даній адміністративній справі, вважаю їх об'єктивними і достатніми для прийняття законного і справедливого судового рішення, а витребування додаткових доказів, проведення будь-яких інших додаткових експертиз не доцільним і зайвим.
Учасники процесу клопотань про проведення інших досліджень чи експертиз не заявляють, доповнень не мають.
За добровільною згодою учасників процесу, судові витрати на проведення дослідження спеціалістом - автотехніком в сумі 902 грн. 20 коп. слід відшкодувати в рівних долях, що буде становити 451 грн. 10 коп.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляцію громадянина ОСОБА_2 задовольнити, а апеляцію громадянина ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 5
листопада 2010 року, в частині визнання ОСОБА_2 винним у
вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124
КУпАП скасувати, а адміністративну справу, в цій же частині,
закрити провадженням за відсутністю в його діях складу цього
правопорушення.
В решті цю ж постанову стосовно ОСОБА_3 залишити без
змін.
Судові витрати в сумі 902 грн. 20 коп. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Полтавської області зазначеної суми в рівних долях з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 451 грн. 10 коп. на Код 25574067, Рахунок № 32152272210055 в Головному управлінні Держказначейства України в Полтавській області МФО 8310119.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області ОСОБА_1