ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.2009  року                                                            Справа № 18/23

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Парамонової Т.Ф.

                                                   Семендяєвої І.В.

за присутністю секретаря

судового засідання                               Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                                         Чупрік С.О., дов. від 03.07.2008 № 01/4-10-175юр,  

від відповідача                              Скляренко В.І., дов. від 06.02.2009 № 110,  

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                       Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                     „Луганськвода”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                  03.03.2009

у справі                                          № 18/23  (суддя Корнієнко В.В.)

за  позовом                                   Державного підприємства

                                                     „Первомайськвугілля” в особі

                                                     відокремленого підрозділу „Вузол

                                                     виробничо-технологічного зв’язку”,

                                                     м. Первомайськ Луганської області

                                                            

до відповідача                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                     „Луганськвода” в особі

                                                     відокремленого підрозділу „Первомайський

                                                     Департамент”, м. Первомайськ Луганської

                                                     області

про                                                   стягнення 6895 грн. 77 коп.

        За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 25.03.2009

В С Т А Н О В И В :

         Позивач, Державне підприємство „Первомайськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Вузол виробничо-технологічного зв’язку”, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу „Первомайський Департамент” про стягнення заборгованості по сплаті вартості послуг з підключення телефонів у сумі 6400 грн. 03 коп., інфляційних нарахувань у сумі 416 грн., 3 % річних у сумі 79 грн. 74 коп.          

         Рішенням місцевого господарського суду від 03.03.2009 позов задоволений частково: стягнуто з ТОВ „Луганськвода” в особі ВП „Первомайський Департамент” на користь ДП „Первомайськвугілля” в особі ВП „Вузол виробничо-технологічного зв’язку” борг у сумі 6400 грн. 03 коп., витрати на державне мито у розмірі 94 грн.      66 коп. і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 109 грн. 50 коп. В решті вимог позов залишено без розгляду.

         Мотивоване дане рішення підтвердженням за матеріалами справи наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості послуг з підключення телефонів, положеннями  ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 40, 51, 78, 89 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 (далі –Правила), розділом І Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 05.05.2006 № 258 (далі - Граничні тарифи),  п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, умовами укладеного сторонами договору на надання послуг електрозв’язку від 01.08.2008 № 143 (далі –договір від 01.08.2008 № 143).

         Доводи відповідача про неправомірність нарахування плати за підключення телефонів у сумі 666 грн. 67 коп. (без ПДВ) за один телефон та про необхідність нараховувати плату як за переоформлення телефонів судом першої інстанції не прийняті до уваги за необґрунтованістю та безпідставністю. За висновком місцевого господарського суду відповідач не є правонаступником прав та обов’язків Обласного комунального підприємства „Компанія „Луганськвода” (далі –ОКП „Компанія „Луганськвода”), а є суб’єктом підприємництва, який користується чужим майном, що раніше перебувало у володінні ОКП „Компанія „Луганськвода”, тому не має право на переоформлення телефонів. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОКП „Компанія „Луганськвода” не реорганізується, а ліквідується.

         У частині стягнення втрат від інфляції  у сумі 416 грн. та 3 % річних у сумі 79 грн. 74 коп. позов місцевим господарським судом залишений без розгляду у зв’язку із неподанням позивачем на вимогу суду обґрунтованого розрахунку вказаних сум та неможливістю перевірити за матеріалами справи правильність розрахунку заявлених до стягнення сум.

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” (далі –ТОВ „Луганськвода”)  не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, якою просить дане рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

          В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування судом згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всіх обставин справи, не прийняття до уваги положень п. 23  Граничних тарифів, який передбачає за переоформлення телефону на нового власника за письмовою згодою абонента, який мав відповідно до законодавства додаткові права на користування та розпорядження телефонною лінією, плату в розмірі 6 –25 грн. та умов, укладеного між відповідачем та Луганською обласною радою, договору концесії від 21.03.2008  № 4.      

Також, за твердженням ТОВ „Луганськвода”, судом першої інстанції не прийняті до уваги і доводи відповідача стосовно того, що роботи  з підключення 8 телефонів позивачем не виконувалися та те, що у підтвердження цього акт виконаних робіт позивачем не був наданий.

Як зазначає скаржник, вказані телефони були переоформлені за письмовою заявою на „Первомайський Департамент” ТОВ „Луганськвода” на підставі договору концесії від 21.03.2008  № 4, за умовами якого ТОВ „Луганськвода” прийняло на себе зобов’язання по сплаті кредиторської заборгованості ОКП „Компанія „Луганськвода”, що, на думку скаржника, є правонаступництвом прав та обов’язків.

У судовому засіданні 14.04.2009 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на намір ТОВ „Луганськвода” звернутися до Антимонопольного комітету України для вирішення питання щодо визнання позивача монополістом та визнання його дій незаконними.

Вказане клопотання представника відповідача судовою колегією відхилено за необґрунтованістю.

Державне підприємство „Первомайськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Вузол виробничо-технологічного зв’язку” (далі –ДП „Первомайськвугілля”) доводи скаржника за апеляційною скаргою оспорює, оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним і обґрунтованим, прийнятим без порушення норм матеріального і процесуального права та просить залишити його без змін.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Підставою виникнення зобов’язань за приписами ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України є, зокрема, договір.

         Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

         Відповідно принципу свободи договору встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

         Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтовані невиконанням останнім зобов’язань по оплаті наданих йому послуг з підключення телефонів згідно з умовами укладеного сторонами договору від 01.08.2008 № 143,який складений на підставі Закону України „Про телекомунікації” (п. 8.1 договору).

         Предметом даного договору є встановлення позивачем та підключення кінцевого пристрою споживача (відповідача) через абонентську лінію до телефонної мережі за адресою вул. Леніна, м. Первомайськ.

         За додатком № 1 до договору сторонами узгоджено кількість телефонів (8), їх номери та плату за надання доступу до телефонної мережі у розмірі 666 грн. 67 коп. за телефон,  а за вісім телефонів з врахуванням ПДВ у розмірі 6400 грн. 03 коп. Розмір щомісячної абонентської плати згідно додатку № 1 до договору складає 245 грн. 95 коп.

         Факт надання позивачем послуг за договором від 01.08.2008 № 143 підтверджено листом відповідача від 29.07.2008 № 04/844, службовою запискою начальника цеху АТС на ім’я директора відокремленого підрозділу „Вузол виробничо-технологічного зв’язку” ДП „Первомайськвугілля” від 31.07.2008 про встановлення телефонів, номери яких відповідають даним додатку № 1 до договору, визнанням відповідачем у відзиві на позовну заяву наявності його заборгованості у сумі 192 грн., яка помилково розрахована ним виходячи з вартості послуг з переоформлення договору за користування телефоном, за тарифом встановленим п. 22 Граничних тарифів на правонаступника. У докази правомірності застосування ним встановленого вказаним пунктом Граничних тарифів розміру оплати послуг позивача відповідач посилається на укладений між Луганською обласною радою та ТОВ „Луганськвода” концесійний договір від 21.03.2008  № 4 про передачу ТОВ „Луганськвода” строком на 25 років права управління цілісним майновим комплексом ОКП „Компанія „Луганськвода” (далі –концесійний договір). За твердженням скаржника, факт його правонаступництва підтверджений умовами концесійного договору, яким передбачено обов’язок ТОВ „Луганськвода” по сплаті кредиторської заборгованості ОКП „Компанія „Луганськвода”.

         Вказані доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не відповідають вимогам цивільного законодавства.

         Згідно з приписами частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, яка встановлює підстави припинення юридичної особи, правонаступництво виникає у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, із передачею іншій юридичній особі –правонаступнику всього майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється. Жодних обставин, передбачених коментованою статтею, по справі не існує. Як встановлено судом першої інстанції, ОКП „Компанія „Луганськвода” згідно рішення Луганської обласної ради від 21.03.2008 № 21/5 знаходиться в стадії ліквідації.

         Правонаступництво інших юридичних осіб у разі припинення юридичної особи її ліквідацією не виникає. До того ж відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області від 06.02.2009 № 13-48/51 ОКП „Компанія „Луганськвода” занесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

         Факт існування ОКП „Компанія „Луганськвода” виключає правонаступництво його прав та обов’язків іншою юридичною особою.

         Прийняття ТОВ „Луганськвода” за концесійним договором обов’язку по погашенню кредиторської заборгованості об’єкта концесії не є передачею всіх прав та обов’язків ОКП „Компанія „Луганськвода” та не є правонаступництвом, про що правомірно зазначено судом першої інстанції за рішенням, що оскаржується. До того ж документи, які засвідчують права вимоги кредиторської заборгованості ОКП „Компанія „Луганськвода”, ТОВ „Луганськвода” у концесійному договорі не зазначені. Суду першої інстанції відповідачем вказані документи не були надані.

         Статут ТОВ „Луганськвода” відомостей щодо правонаступництва ОКП „Компанія „Луганськвода” не містить.

         Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

         Згідно з положеннями п. 89 Правил правонаступник реорганізованої юридичної особи, що залишився у телефонізованому приміщенні, має право на переоформлення телефонів на підставі документів, що підтверджують правонаступництво, у разі відсутності заборгованості за користування телефоном та за надані телекомунікаційні послуги. В інших випадках телефони встановлюються на загальних підставах.

         Оскільки відповідач не є правонаступником прав та обов’язків ОКП „Компанія „Луганськвода”, нарахування позивачем плати за підключення телефонів на загальних підставах є обґрунтованим та відповідає умовам договору сторін від 01.08.2008 № 143, який згідно з приписами ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання. Зміни до договору від 01.08.2008 № 143 сторонами в установленому порядку не внесені.

         За висновком суду першої інстанції, з яким судова колегія погоджується, розмір плати за встановлення телефонів (надання доступу до телефонної мережі) договором визначено вірно.

         Посилання відповідача на п. 23 Граничних тарифів, який застосовується для розрахунків з населенням, є помилковим.

         Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується, враховуючи наведені приписи цивільного законодавства, умови договору від 01.08.2008 № 143, яким до обов’язків підприємства зв’язку (позивача) віднесено обов’язок саме по встановленню та підключенню 8 телефонів споживача (відповідача) до телефонної мережі та за яким сторонами узгоджено плату за вказані послуги у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення за позовом. Отже, рішення суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог у частині стягнення суми боргу є законним і обґрунтованим.

         За відсутністю угоди сторін за договором від 01.08.2008 № 143  щодо строків внесення відповідачем плати за підключення телефонів, рішення судом першої інстанції правомірно прийнято з врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи.

         Рішення місцевого господарського суду щодо залишення без розгляду позову у частині стягнення сум інфляції та річних відповідає положенням п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та фактичним обставинам справи. У цій частині рішення сторонами не оскаржується.

         Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставин справи, рішення ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

         Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

         Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”  на рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2009 по справі № 18/23  залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.03.2009 по справі № 18/23  залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      Т.Ф.Парамонова

Суддя                                                                      І.В.Семендяєва