Справа № 1-288/10

28 жовтня 2010 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді - Ротмістренка М.В. при секретарі- Ревачко І.С.

з участю прокурора - Попович 1.1, захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2009 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2, разом з двома

невстановленими досудовим слідством особами, знаходячись в м. Ужгороді по вул.

Некрасова перед будинком № 6, за попередньою змовою в групі осіб, із погрозою

застосування фізичного насильства, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння

чужим майном, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон марки

„ОСОБА_4 К 5501" вартістю 560 грн. з електронною сім карткою оператора мобільного

зв"язку „МТС" вартістю 15 грн., спричинивши неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3

А.О. матеріальну шкоду на загальну суму 575 грн.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину свою у вчиненні злочину визнав повністю, пояснив, що 29 травня 2009 року приблизно о 19 год. 00 хв. йшов по проспекту Свободи в м. Ужгороді, після чого звернув на вул. Некрасова та біля будинку № б побачив, що в бесідці знаходились двоє хлопців, підійшов до них та познайомився, одного звали ОСОБА_3, а іншого ОСОБА_3. Звернувся до ОСОБА_3 та запитав чи є в нього на мобільному телефоні гроші, щоб він зміг зателефонувати, на що ОСОБА_3 відповів, що в нього є гроші на рахунку та дав йому мобільний телефон. Після чого, він взяв вказаний телефон та відійшов від них, розвернувся і втік разом з телефоном. Підійшовши на вул. Бєлінського на територію дитячого садка в одній із розташованих там бесідок заховав мобільний телефон та направився додому. Через декілька днів, повернувся на вказане місце, забрав мобільний телефон та домовився із знайомою дівчиною на ім."я Елеонора, щоб вона продала телефон, на що остання погодилась. Разом з Елеонорою пішли в Універмаг "Україна", де Елеонора на відділі продажу мобільних телефонів продала мобільний телефон за ціною 350 гривень. Гроші передала йому, які потратив на власні потреби. Елеонорі не говорив, що вказаний мобільний телефон він викрав.

Вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, підтверджується сукупністю зібраних по справі і перевірених судом доказів.

Так, з показів неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 допитаного в присутності законного представника ОСОБА_5 даних в судовому засіданні вбачається, що 29 травня 2009 року приблизно о 19 год. 00 хв. він проходив по вул. Некрасова в м. Ужгороді, до нього підійшли троє невідомих йому хлопців серед яких був підсудний ОСОБА_2. ОСОБА_6 звернувся до нього та попросив мобільний телефон для того, щоб зателефонувати, на що він відмовився, після чого хлопець який був разом з останнім також звернувся до нього і сказав щоб віддав мобільний телефон, однак він знову відмовив. Не реагуючи на його відмови підсудний ОСОБА_2 та двоє невідомих йому хлопців вимагали віддати телефон, злякавшись їх погроз, передав підсудному ОСОБА_2 вказаний мобільний телефон. Після чого ОСОБА_2 відійшов від нього, а двоє невідомих осіб, які були разом з ним знаходилися поруч. Приблизно через декілька секунд ОСОБА_2С, почав тікати з мобільним телефоном, а інші двоє невідомих чоловік також побігли за ним. Після чого пішов до свого знайомого ОСОБА_7, який в той час знаходився біля супермаркету "Вопак" по вул.Капушанській в Ужгороді та з його мобільного телефону намагався зателефонувати на свій мобільний номер однак, мобільний телефон був вимкнутий.

У ході досудового слідства неповнолітній потерпілий ОСОБА_3, надавав такі самі послідовні показання, в яких детально розповів про обставини скоєного відносно нього злочину.

З показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вбачається, що 29 травня 2009 року його син ОСОБА_3 прийшов додому та повідомив, що в нього викрали мобільний телефон троє невідомих йому осіб. Даний інцидент трапився в м. Ужгороді по вул.. Кошути, після чого відразу зателефонував в органи міліції та повідомив про злочин.

З перевірених та оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_8 даних на досудовому слідстві вбачається, що на початку червня 2009 року ходив по магазинах де здійснюється продаж мобільних телефонів для того щоб вибрати собі мобільний телефон та в подальшому придбати його. З цією метою зайшов в універмаг "Україна", що на площі Кирила та Мифодія та у відділі продажу мобільних телефонів він вибрав мобільний телефон марки „ОСОБА_4 К550І" чорного кольору. Поскільки його влаштувала ціна та стан мобільного телефону, придбав його у продавця. Мобільний телефон придбав за ціною приблизно 480 гривень. Про те що вказаний мобільний телефон був викрадений йому не було відомо. Вказаним мобільний телефоном користувався до 10.11.2009 року, так як до нього прийшли працівники міліції та повідомили про те, що вказаний мобільний телефон був викрадений в невідомої йому особи та запропонували його видати. На пропозицію працівників міліції погодився та видав мобільний телефон.

З перевірених та оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_9 даних на досудовому слідстві вбачається, що він займається підприємницькою діяльністю, а саме, роздрібною торгівлею мобільних телефонів та аксесуарів до них. У нього є відділ по продажу мобільних телефонів, який розташований на ринку по вул. Бєлінського в м. Ужгороді. Раніше в нього був ще один відділ по продажу мобільних телефонів, який знаходився в м. Ужгороді на площі Кирила та ОСОБА_10, 3 в універмазі „Україна". На той час там на випробувальному терміні працювала продавець - дівчина, прізвище якої він не пам"ятає. На запитання слідчого чи купляв він на початку червня 2009 року в кого - небуть мобільний телефон марки „ОСОБА_4 К550І", ІМЕІ 58516015022679, відповів, що так, в нього є в цифровому форматі записи мобільних телефонів та ІМЕІ - ів, які він або продавці придбали. Після перегляду даного запису ОСОБА_9 0.0. знайшов в них марку мобільного телефону "ОСОБА_4 К550І" з ІМЕІ 358516015022679. Точно підтвердити хто придбав та у кого вказаний мобільний телефон не може оскільки не пам"ятає у зв'язку з тим, що пройшов не малий період часу. Окрім того, кожного дня продає та купує мобільні телефони.

З перевірених та оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_7 даних на досудовому слідстві вбачається, що 29 травня 2009 року приблизно о 18 год. 50 хв. разом зі своїм товаришем ОСОБА_3 поверталися з міста де вони гуляли, перейшовши річку Уж через міст поруч з готелем „Ужгород", вони вийшли на площу ОСОБА_11, де попрощалися, після чого він пішов прямо по проспекту Свободи, а ОСОБА_3 повернув на Словянську Набережну. Пройшовши перехрестя пр. Свободи та вул. Капушанської він вийшов біля супермаркету „Вопак" де його наздогнав ОСОБА_3 та сказав, щоб він зателефонував на його мобільний телефон. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що в нього відібрали його мобільний телефон троє невідомих йому хлопців. Після чого він з свого мобільного телефону набрав номер мобільного телефону ОСОБА_3, однак йому в слухавці відповіли, що вказаний абонент не на зв'язку, що свідчить про те, що вказаний мобільний телефон вимкнено. Після чого разом пішли додому. Хто відібрав у ОСОБА_3 його мобільний телефон ОСОБА_7 невідомо, відомо тільки зі слів ОСОБА_3, що в нього відібрали троє невідомих йому хлопців.

Сукупність цих доказів, які суд оцінює як достовірні , є достатніми для висновку про доведеність вини підсудного та спростовують його заперечення у спростуванні висунутого звинувачення.

Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину стверджується також і наступними доказами по справі, а саме:

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.11.2009 року /а.с. 72-73/, в ході якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 серед трьох представлених йому на впізнання осіб, впізнав ОСОБА_2С;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24.11.2009 року /а.с. 85-

86/ в ході якого ОСОБА_2 показав місця де вчинив злочин, а саме: по вул.. Некрасова в м. Ужгороді;

-протоколом відтворення обставин та обстановки події від 24.11.2009 року /а.с. 88-

89/ в ході якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 показав місця де в нього відкрито викрав ОСОБА_2 разом з двома невстановленими слідством особами його

мобільний телефон;

- протоколом очної ставки від 17.11.2009 року /а.с. 75-77/, що проведена між Фролов

А.О. та ОСОБА_2С, в ході якої ОСОБА_2 показав, що він вчинив злочин один, на що

неповнолітній ОСОБА_3, заперечив його покази та показав, що ОСОБА_2 вчинив

злочин разом з двома невстановленими досудовим слідством особами;

- протоколом очної ставки від 30.11.2009 року /91 -92/, що проведена між ОСОБА_2 та неповнолітнім свідком ОСОБА_7

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного в інкримінованому йому злочині і кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого. При визначенні виду та розміру покарання підсудному ОСОБА_2С, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, на утриманні має одну неповнолітню дитину, завдану шкоду відшкодовано, потерпілий та його законний представник претензій не мають.

Обставин, які пом"якшують покарання підсудного судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування ним призначеного покарання та вважає можливим застосувати до нього ст. 75 КК України.

Цивільний позов по справі, заявлений законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду, оскільки завдана шкода відшкодована.

Речовий доказ - мобільний телефон марки „ОСОБА_4 К5501", переданий на зберігання неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 - залишити в його розпорядженні як власника.

Судових витрат по справі не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України в період випробування покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов"язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, тримання під вартою -скасувати, звільнивши його з під варти негайно в залі суду.

Цивільний позов по справі, заявлений законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду, оскільки завдана шкода відшкодована.

Речовий доказ - мобільний телефон марки „ОСОБА_4 К5501", переданий на зберігання неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 - залишити в його розпорядженні як власника.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_10