ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14.04.2009                                                                Справа №  16/35-ПН-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Управління житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації

до Закритого акціонерного товариства "Будмеханізація"  

про   визнання права власності та вилучення майна

за участю представників сторін:

від  позивача - представник Пасека В.І. дов. №3 від 29.01.09 р.

від  відповідача - представник Білецький О.В. дов. №600/15 від 18.02.09 р., Мельничук Д.М., юрисконсульт, довіреність №600/13 від 02.05.2008 року.

          Управління житлово-комунального господарства Херсонської обласної Державної адміністрації (позивач) звернувся до суду з позовом про визнання права власності на  квартиру №28 загальною площею 45 кв. м., квартиру № 29 загальною площею 79,6 кв. м, квартиру № 36 загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 43 загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 47 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 49 загальною площею 45 кв. м., що знаходяться у будинку  36 кор.2 по просп. 200 років Херсону у м. Херсоні. Також позивач просив вилучити зазначені квартири у закритого акціонерного товариства “Будмеханізація” (відповідач) Свої вимоги позивач обґрунтовує  умовами договору про спільну діяльність від 22.07.99

          На запит суду до Херсонської  державного бюро технічної інвентаризації, останній повідомив, що зазначені квартири, окрім, квартири № 49 знаходяться у власності у фізичних осіб.

          В судовому засіданні 31.03.08 відповідач заявив клопотання про заміну відповідача на належних відповідачів - фізичних осіб - власників квартир, права на які оспорює позивач. У випадку задоволення клопотання, відповідач просив припинити провадження у справі, оскільки спори, де стороною є фізична особа не підсудні господарському суду.

          Позивач  заявив клопотання про оголошення перерви у розгляді справи для ознайомлення з матеріалами справи. Суд зазначене клопотання задовольнив та оголосив перерву до 10 год. 03.04.09.

          В судовому засіданні 03.04.09 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив  визнати право власності квартиру № 3 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 6 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 7 загальною площею 45 кв. м., квартиру № 8загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 22 загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 25 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 24 загальною площею 59,1 кв.м., квартиру № 49  загальною площею 45 кв. м.

          Відповідач заявив клопотання про заміну відповідача на належних відповідачів-фізичних осіб, які на цей час оформляють право власності на квартири № 6,7,8,22,25,24, що підтверджує документальними матеріалами. Він надав докази  права власності (свідоцтво на право власності та витяг  про реєстрацію  права власності на нерухоме майно) фізичної особи на квартиру № 3.

          В зв'язку з цим позивач, оглянувши надані відповідачем матеріали, подав заяву про відмову від вимоги про визнання права власності на квартиру № 3, так як вона належить іншій особі, право якої зареєстровано у ХДБТІ. Суд відмову прийняв та припиняє провадження у справі в частині цих позовних вимог.

          Суд клопотання відповідача про заміну  відповідача на відповідачів-фізичних осіб відхиляє, оскільки відповідно до приписів ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у фізичних та юридичних осіб з моменту державної реєстрації такого права. В зв'язку з цим, надані відповідачем договори уступки права вимоги не  можуть доводити наявність у фізичних осіб права власності на зазначені вище квартири.

          В судовому засіданні 14.04.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши  матеріали справи, заслухавши  представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          Між ВАТ “Будмеханізація” та управлінням житлово-комунального господарства облвиконкому 22.07.99 був укладений договір №103 про спільну діяльність по закінченню будівництва житлового будинку № 30 в 4 Таврійському мікрорайоні у м.Херсон.

          За умовами договору сторони договору -Учасники, на базі об'єднання свого майна зобов'язуються спільно діяти з метою закінчення будівництва та введення в експлуатацію 10 - поверхового житлового будинку № 30 в 4 Таврійському мікрорайоні  з виділенням долі кожного учасника відповідно до ст.115 ЦК УРСР. За п.2.1 договору Учасник-2 (позивач) в якості вкладу в загальне майно зобов'язується надати акт відведення земельної ділянки під будівництво будинку, проектно- кошторисну документацію та обсяги незавершених будівельно-монтажних робіт по даним бухгалтерського обліку управління.  Учасник-1 ( відповідач)  в якості вкладу в загальне майно зобов'язується за рахунок власних коштів та притягнених коштів здійснити фінансування та закінчення будівництва житлового будинку, вартість якого буде визначена на день закінчення будівництва по договірним цінам, які фактично склалися. Сторони за п.2.4 договору домовилися, що доля Учасника -1 складає 2593, 24 кв.м.,  доля  Учасника -2-1553 кв.м.

          Між цими ж сторонами 16.12.02  була укладена додаткова угода, згідно якої ЗАТ “Будмеханізація” іменується Забудовник та виконує функції Замовника, а управління житлово-комунального господарства Херсонської облдержадмінстрації, іменується  Дольщиком. За п.2.1.2 договору, викладеного в редакції додаткової угоди, Дольщик (позивач) прийняв на себе зобов'язання у зв'язку зі здорощенням вартості одного квадратного метра загальної площі житла перерахувати на розрахунковий рахунок 55000 грн. За п.2.2.2 договору, викладеного в редакції додаткової угоди, Забудовник виділяє квартири загальною площею 550 кв.м. Набір квартир та етажність їх розміщення визначаються адресним переліком, погодженим обома сторонами. До додаткової угоди сторони  погодили такий перелік ( додаток № 1), за яким позивачу мають бути виділені квартири № 28,29,31.36,43,47,48,49.

          Договір, додаткова угода до нього та адресний перелік підписані уповноваженими керівниками сторін без зауважень, підписи закріплені печаткою.  

          Відповідно до ст.161ЦК УРСР  (чинного на день укладення договору) та ст.526 ЦК України, чинного з 01.01.04, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.162 ЦК УРСР та  525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язань не допускається.  

          Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          На вимогу суду надати докази виконання своїх договірних зобов'язань за договором та угодою та надати акт звірки між сторонами щодо внесення пайових внесків позивача та його попередників, позивач не надав жодних доказів, пояснивши наступне.

          Згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 19.09.89 за № 174 “Про житлове та промислове будівництво” на прохання керівників підприємств та організацій про необхідність задоволення вимог працівників на отримання житла та зменшення черги на житло, вирішено відвести Херсонському тролейбусному управлінню земельну ділянку площею 0,6 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку на території 4 Таврійського мікрорайону м. Херсона.

          Херсонське тролейбусне управління  отримало від головного управління по архітектурі та містобудуванню виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів дозвіл на розробку індивідуального проекту житлових будинків № 30,31 в 4  Таврійському мікрорайоні, після чого замовило проектно-кошторисну документацію. За проектно-кошторисною документацією будинок №30  повинен бути 10 поверховим, складатися із 70 квартир галерейного типу загальною площею 4177 м.кв.                    

          Будівництво будинку №30, Замовником якого виступило Херсонське тролейбусне управління розпочато в жовтні 1991 року. Генпідрядником будівництва виступили: ремонтно-будівельний кооператив "Політекс", а з 01.01.94 по 22.06.99 - колективно-виробнича комерційна фірма “Південний регіон України”. Будівництво будинку велось  за рахунок Замовника та  пайовиків .

          Позивач не надав до суду  будь-яких документальних доказів зазначеного, в тому числі і договорів між  Херсонським тролейбусним управління та пайовиками та докази фінансування будівництва.

          Позивач надав до матеріалів справи лист обласного управління комунального господарства №245/10 від 26.03.96, направленого до начальника Херсонського тролейбусного управління, в якому повідомлялось, що останньому виділено 25% ( 17 квартир) від житлової площі у будинку, який будується , вартість яких останній сплатив на 68%. В зв'язку з чим, управління вимагає перерахувати решту вартості  житла. ( арк.49)

          Також позивач надав лист №891/10 від 13. 05.98 ( арк.50) в якому облжитлокомунуправління просить  Херсонське тролейбусне управління передати ОКСу облжитлокомунуправління незавершене будівництво житлового будинку №30 з проектно-кошторисною документацією, у зв'язку з передачею будівництва цього будинку другій підрядній організації та проведеною інвентаризацією незавершеного будівництва.

          Позивач стверджує, що 05.07.98 він отримав від ДКП “Херсонелектротранс” проектно-кошторисну документацію. Однак, будь-яких доказів зазначеного не надав. Також позивач не надав доказів будь-якої домовленості між ним та ДКП “Херсонелектротранс” про передачу незавершеного будівництва управлінню. Також позивач не надав доказів  наявності передачі незавершеного будівництва йому  від ДКП “Херсонелектротранс” .  Причину відсутності документальних доказів позивач пояснив тим, що за перебігом часу  вони не збереглися.

Відповідно до ст316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше на майно, передане їй у власність та  на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.   Право власності вважається  набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлене законом або договором. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.                     Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

           Із огляду на пояснення позивача, надані ним листи, встановлені факти, проаналізувавши наведені приписи законодавства, суд дійшов до висновку, що позивач не набув права власності на незавершене будівництво будинку №30 у 4 Таврійському мікрорайоні, оскільки земельна ділянка йому не виділялась, проектно-кошторисну документацію він не замовляв, не виступав Замовником будівництва, не фінансував зазначене будівництво, відсутні докази будь-якого волевиявлення щодо передачі на будь-яких умовах незавершеного будівництва  як з боку ДКП “ Херсонелектротранс” (правонаступника Херсонського тролейбусного управління) так і інших пайовиків-учасників будівництва (інформацію про яких позивач не надав). Оскільки позивач є органом виконавчої влади, який підпорядкований Херсонській обласній державній адміністрації, то останньою не приймалось будь-якого розпорядження щодо набуття права  обласної  комунальної власності не незавершене будівництво будинку №30 та не доручалось позивачу вчиняти будь-які дії щодо прийняття цього будівництва на баланс та вчинення з ним будь-яких дій, в тому числі і передачі в якості внеску за договором   про спільну діяльність  № 103 від 22.07.99

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження  своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Із огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки позивач не набув права на  недобудоване будівництво у спосіб визначений законом, то не мав права  ним розпоряджуватися, зокрема, укладати договір про спільну діяльність на завершення його будівництва з ЗАТ “ Будмеханізація”.

          Також позивач в порушення ст.526 ЦК України не надав доказів виконання   договірних зобов'язань  ( п.2.1.) договору № 103 від 22.07.99 в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.02 щодо передачі акта відводу земельної ділянки, проектно-кошторисної документації та перерахування грошових коштів 55000 грн.

          Відповідно до приписів  ст.16 ЦК України визначені способи захисту порушеного права, зокрема, примусового виконання обов'язку в натурі.

          Після зміни позовних вимог, позивач просив зобов'язати відповідача передати йому квартиру № 6 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 7 загальною площею 45 кв. м., квартиру №8 загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 22 загальною площею 79,6 кв. м., квартиру № 25 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру №24 загальною площею 59,1 кв. м., квартиру № 49  загальною площею 45 кв.м.

          Із огляду на зміну позовних вимог суд дійшов до висновку, що навіть як би позивач довів  своє право на новостворене майно-  збудовані квартири за договором № 103 з додатковою угодою до нього, то позовні вимоги не підлягали задоволенню виходячи з наступного. За договором №103 від 22.06.99 були індивідуально визначені квартири в додатку № 1 за № 28,29,31,36,43,47,48,49,  позовні вимоги обґрунтовані ст.526 ЦК України, тобто, невиконанням договірних  зобов'язань, то позивач в юридичному розумінні має вимагати від відповідача виконати вимоги щодо передачі індивідуально визначених квартир, як виконання договірних зобов'язань. Позовні вимоги про надання інших квартир не витікають із договірних зобов'язань відповідача, в зв'язку з цим такі вимоги безпідставні.

          Що стосується квартири №49, яка була в адресному переліку, та яку позивач включає до позовних вимог, то суд, як  зазначено вище, прийшов до висновку, що позивач на неї не набув прав ні в розумінні загальних принципів  цивільного законодавства (ст.331 ЦК України), яким визначається порядок набуття права власності на новостворене майно, ні в розумінні набуття прав, які витікають  із договірних зобов'язань.(ст. 328 ЦК України)

          В зв'язку з цим , суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, як таких, які  не доведені в судовому порядку

          Що стосується  доводів заперечень відповідача, то суд при розгляді справи керується ст.83 ГПК України, не виходить за межі позовних вимог, та не надає юридичну оцінку виникненню права у відповідача на спірні квартири.

          Одночасно суд роз'яснює, що належний власник спірних квартир не позбавлений права захистити свої порушенні права у спосіб визначений чинним законодавством.

Наданий акт державної технічної комісії від 01.07.02 суд до уваги не приймає, оскільки.

          Керуючись ст.ст. 49, п.4 ст.80 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності на квартиру № 3 площею 59,1 кв.м.

2.          Відмовити в задоволенні позовних вимог.

 

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                                                  22.04.2009 р.