КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2009 № 8/218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Халецький О.В. – представник за довіреністю,
від відповідача : Мельник О.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балцем”
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009
у справі № 8/218 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Балцем”
до Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"
про стягнення 320000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
В березні 2008 року Відкрите акціонерне товариство „Балцем” звернулось з позовом про стягнення з відповідача 320 000,00 грн., що складають перераховану позивачем передоплату за січень-лютий 2007р. у зв'язку з ненаданням відповідачем послуг за даний період на вказану суму згідно договору транспортно-експедиційного обслуговування №58/12-06 від 28.04.2006р. та додаткових угод до нього.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання за даним Договором щодо забезпечення позивача, як замовника, у січні-лютому 2007 року рухомим складом (вагонами) відповідно до планових та позапланових замовлень на підставі добової заявки замовника.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він виконав всі заявки позивача, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції не достатньо дослідив обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов”язань за спірним договором по забезпеченню позивача рухомим складом та перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні у січні-лютому 2007р.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду- без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.
За приписами ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона(експедитор) зобов”язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов”язаних з перевезенням вантажу.
28.04.2006р. між Дочірнім підприємством «Трансгарант - Україна», як експедитор, та Відкритим акціонерним товариством «Балцем», як замовником, був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування № 58/12-06, відповідно до умов якого замовник доручив, а експедитор взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів у внутрішньому, експертно-імпортному та транзитному сполученнях по території України, країн СНД та інших держав( далі-Договір).
За змістом п.1.2 Договору експедитор зобов'язався своєчасно забезпечувати замовника рухомим складом (вагонами) відповідно до планових та понадпланових замовлень на підставі добової заявки замовника.
Згідно з п.1.3 Договору експедитор здійснює перевірку придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження їх замовником.
Пунктом 9 додаткової угоди № 2 від 28.12.2006р. до спірного договору, яким було внесено зміни до п.9.1 договору, передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2007р. з можливою його пролонгацією.
За п.4.1 договору замовник здійснює 100-відсоткову попередню оплату в розмірі декадного планового обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «експедитора» на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів.
Додатковою угодою № 1 від 16.05.2006р. до договору № 58/12-06 від 28.04.2006р. внесено зміни до п.4.1 договору, згідно з якою замовник здійснює попередню оплату в розмірі 80 відсотків від місячного планового обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів.
Пунктом 4 додаткової угоди №2 від 28.12.2006р. до спірного договору, яким було внесено зміни до п.3.1 договору, передбачено, що вартість послуг за договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується додаток до договору, який є невід'ємною його частиною. Вартість послуги з своєчасного забезпечення замовника відповідним в комерційному відношенні рухомим складом становить з урахуванням ПДВ 160 000,00 грн.
Як вбачається з платіжних доручень №3805 від 15.01.2007р. та №508 від 15.02.2007р., позивач на виконання умов спірного договору перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 320 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протягом січня-лютого 2007р. не виконувались щоденні заявки позивача по забезпеченню рухомим складом, придатним в комерційному відношенні: в січні 2007р. вагонів, придатних в комерційному відношенні, відповідачем надано на 485 штук менше ніж планувалось згідно заявок позивача, а в лютому 2007р. - на 322 вагона менше, що призвело до зриву планів відвантаження цементу та до неналежного виконання позивачем договорів постачання цементу, а тому позивач просить стягнути з відповідача 320 000,00 грн., перерахованих ним в якості попередньої оплати по спірному договору.
За змістом п.6 додаткової угоди № 2 від 28.12.2006р. до спірного договору, яким було внесено зміни до п.4.6 договору, фактом підтвердження якості та повноти наданих експедитором послуг є акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими особами обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що після виконання заявок у січні та лютому 2007р. відповідачем на адресу позивача були направлені акт №1 виконаних робіт за січень 2007р. та акт №2 виконаних робіт за лютий 2007р., що підтверджується фіскальними чеками №4046 від 01.03.2007р. та №6226 від 20.03.2007р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення від 01.03.2007р. та від 20.03.2007р.
Відповідно до п.З додаткової угоди № 2 від 28.12.2006р. до спірного договору, яким було внесено зміни до п.2.2 договору, замовник зобов'язаний, зокрема, підписувати акти виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання, у разі виникнення зауважень по акту виконаних робіт, підписати його з письмовими обґрунтованими зауваженнями у встановлений строк.
Проте, позивач, порушуючи умови Договору щодо взятих на себе зазначених зобов'язань, не підписав протягом 3-х робочих днів акти виконаних робіт з моменту їх отримання. При цьому, позивач у разі виникнення зауважень не надав відповідачу у встановлений строк письмового обґрунтуванння таких зауважень.
Тоді як, пунктом 2.2 договору, викладеним в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2006р. до договору сторони домовились, що замовник повинен, зокрема, негайно інформувати експедитора про всі обставини, які перешкоджають відправленню вантажів.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження інформування позивачем відповідача про непридатність до використання поданих відповідачем вагонів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що умови пункту 2.2 Договору позивачем письмово не було виконано, а зауваження відповідачу робились в усній формі.
Посилання апелянта на те, що він самостійно проводив огляд вагонів у комерційно придатному відношенні і під час перевірки ним було встановлено невідповідність цих вагонів технічним вимогам, є безпідставними з огляду на те, що п.1 ч.2 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. із відповідними змінами, передбачено, що у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера та інші акти. Згідно з п.15 Правил у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше складання комерційного акта.
Позивачем не надано належних доказів проведення зазначених дій.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що є безпідставними посилання позивача на те, що відповідачем власні зобов'язання виконані неналежним чином, оскільки на порушення умов Договору та Додаткової угоди до нього акти виконаних робіт не підписані з боку позивача з письмовими обґрунтованими зауваженнями, що свідчить про пасивність дій позивача щодо дотримання та виконання взятих зобов”язань за Договором.
Крім того, пунктом 2 додаткової угоди №1 від 16.05.2006р. до спірного договору, яким були внесені зміни до п.4.4 договору, сторони зобов'язалися здійснювати звірку розрахунків щомісячно, до 5 числа, наступного за звітним.
Встановлено, що відповідачем був направлений позивачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2007р., що підтверджується фіскальним чеком № 0526 від 28.04.2007р. та описом вкладення від 28.04.2007р. Однак, відповіді від позивача не отримано, позивач підписаний акт звірки або письмові зауваження до акту звірки на адресу відповідача не направив.
За змістом договору та додаткових угод сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за умовами цього договору. У випадку порушень зобов'язань за договором винна сторона повинна негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх наслідків.
Судом першої інстанції вірно встановлені обставини щодо відсутності доказів звернення позивача до відповідача з вимогою негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх наслідків у період з січня-лютого 2007р., а також відсутність доказів підписання позивачем актів виконаних робіт за січень та лютий 2007р. з письмовими обґрунтованими зауваженнями.
Окрім того, позивач своїм позовом про зобов'язання відповідача повернути йому кошти в сумі 320 000,00 грн. фактично відмовляється від зобов'язання по спірному договору, хоча відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України дійшов до правомірного висновку про недоведеність позивачем відповідними належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, тому підставно відмовив у позові.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в позові, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення на позивача витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балцем” на рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009 року у справі №8/218 залишити без змін.
3. Матеріали справи №8/218 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді