ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.09 Справа № 26/334/06-7/159/08-6/130/09
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” м. Запоріжжя
До Приватного підприємця ОСОБА_1м. Запоріжжя
Про спонукання до виконання зобов'язань
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: Юрковська О.А. -дов. № 5160/27-19 від 11.09.2008р., Семеренко С.О. -дов. № 2-27/18 від 05.01.2009р.
Від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 229 від 09.10.2007р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну “Міські теплові мережі” м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1м. Запоріжжя, про спонукання до виконання зобов'язання, суддя
В С Т А Н О В И В:
Позивач в позовній заяві просив зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за п. 6.4 договору № 4176 К на постачання теплової енергії від 02.02.2004 року, а саме -прийняти виконані позивачем роботи, належним чином оформити і повернути позивачу акти виконаних робі на постачання теплової енергії по договору № 4176 К від 02.02.2004 року за такі періоди: лютий 2004 р. - на суму 743 грн. 08 коп.; березень 2004 р. - на суму 642 грн. 53 коп.; квітень 2004 р. - на суму 603 грн. 91 коп.; травень 2004 р. - на суму 675 грн. 71 коп.; червень 2004 р. - на суму 282 грн. 62 коп.; липень 2004 р. - на суму 505 грн. 09 коп.; серпень 2004 р. - на суму 501 грн. 24 коп.; вересень 2004 р. - на суму 34 грн. 45 коп.; жовтень 2004 р. - на суму 27 грн. 13 коп.; листопад 2004 р. - на суму 38 грн. 98 коп.; грудень 2004 р. - на суму 29 грн. 20 коп.; січень 2005 р. - на суму 30 грн. 35 коп.; лютий 2005 р. -на суму 159 грн. 96 коп.; за березень 2005 р. -на суму 107 грн. 62 коп., за квітень 2005 р. -на суму 546 грн. 28 коп., за травень 2005 р. -на суму 765 грн. 86 коп., за липень 2005 р. -на суму «-1199 грн. 70 коп.», за серпень 2005 р. - на суму «-751 грн. 81 коп.», квітень 2006 р. -«-256 грн. 13 коп.», всього на загальну суму 1 954 грн. 65 коп., у десятиденний строк з дня набрання чинності рішенням за цим спірним питанням. У випадку добровільного виконання відповідачем рішення суду в 10-денний термін, з дати набрання чинності рішенням господарського суду за цим спірним питанням, акти вважати прийнятими в редакції позивача.
Позивач двічі уточнював позовні вимоги, остаточно просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за п. 6.4. Договору № 4176К на постачання теплової енергії від „02" лютого 2004 р., а саме: оформити (підписати) акти виконаних робіт за такі періоди: лютий 2004р. - на суму 309 грн. 64 коп.; березень 2004р. - на суму 307 грн. 76 коп.; квітень
2004р. - на суму 251 грн. 26 коп.; травень 2004р. - на суму 286 грн. 07 коп.; червень 2004р. - на суму 111 грн. 80 коп.; липень 2004р. - на суму 210 грн. 98 коп.; серпень 2004р. - на суму 213 грн. 65 коп.; травень 2005 р. -на суму 103 грн. 25 коп., всього на
загальну суму - 1954 грн. 65 коп.
Заяви позивача приймаються судом, оскільки заявлені у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відповідач позов не визнав з наступних підстав: на протязі трьох років позовні вимоги позивача двічі задовольнялись господарським судом Запорізької області, і двічі рішення скасовувались Вищим господарським судом України, з посиланням на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права. Крім того, не було здійснено постачання теплової енергії в заявлених в позові та в актах виконаних робіт обсягах. Обов'язок доказування цього факту лежить на позивачі. Також даний спір є немайновим, а тому в ньому не можуть розглядатись вимоги про підписання актів на конкретно визначені суми, з якими не згоден відповідач. Оскільки такі позовні вимоги за своєю суття є вимогами про визнання боргу і вони виходять за межі існуючого між сторонами в рамках цієї справи немайнового спору. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 ЦК України, способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії. яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу влади. Також відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України (надалі -ГК України): «Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущімлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій: застосування адміністративно - господарських санкцій: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом». Вищевказаними нормами не передбачено такого способу захисту порушеною права. Наполягаячи примусити відповідача до підписання актів виконаних робіт, як окремитх документів, позивач не може пояснити та довести по суті порушення, що є умовою захисту такого права. Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на всій території України. Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території. Відповідно до ст. 115 ГПК України: «Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Вимога про спонукання відповідача підписати акти, не є реальним способом захисту права, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
02.02.2004р. між позивачем та ПП ОСОБА_3 сторонами був підписаний договір на постачання теплової енергії № 4176 К з додатковими угодами (далі -договір).
На даний час ПП ОСОБА_3 змінила прізвище, і зареєстрована як Приватний підприємець ОСОБА_1що підтверджується свідоцтво про державну реєстрацію № 666058 від 02.07.2007 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 3255676 від 26.03.2009 року, відповідно до якої приватний підприємець ОСОБА_3 була перереєстрована в приватного підприємця ОСОБА_1 02.07.2007 року.
Сторони не заперечують факт того, що договір № 4176 К регулює відносини, що склалися між ними.
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію та гарячу воду в потрібних йому обсягах, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти, оплатити та передати по своїм тепловим мережам теплову енергію та гарячу воду.
Договір був підписаний обома сторонами без будь -яких зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір укладається на один рік і діє з 01.02.2004р. по 31.01.2005р.
Договір вважається продовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не було заяви від однієї з сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
За місяць до закінчення строку договору не було заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.
Таким чином, договір був продовжений на той же самий термін та на таких же самих умовах, згідно підпункту 10.1 пункту 10 договору.
Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії у разі наявності приладів обліку проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом на підставі довідок (дислокацій) про кількість мешканців, розмір загальної опалювальної площі, а також відомостей про осіб, які мають право на пільги по оплаті за теплову енергію.
Спірний договір почав діяти з 01.02.2004 року, і саме з цього періоду позивач постачав відповідачу теплову енергію.
Однак, прилади обліку теплової енергії у відповідача з'явились лише 07.09.2004 року, про що свідчить Акт приймання в експлуатацію приладів обліку теплової енергії.
Сторони в судовому засіданні не заперечили даний факт.
Оскільки у відповідача були відсутні прилади обліку теплової енергії, позивач самостійно проводив розрахунок вартості спожитої теплової енергії, як це передбачено умовами договору, у т. ч. п. п. 5.5, 5.6 договору.
Згідно пункту 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Підпунктами 6.3 - 6.5 пункту 6 договору сторони передбачили, що енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактичну спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну.
Згідно з п. 6.4 договору, яким обумовлено порядок розрахунків, споживач зобов`язаний до 13-го числа місяця наступного за розрахунковим, оформити та повернути енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії.
Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.
Позивач неодноразово направляв відповідачу акти надання послуг, що підтверджується реєстрами за відповідні місяці, які містяться в матеріалах справи.
08.08.2008р. позивач ще раз направив акти виконаних робіт за лютий 2004 р. - на суму 743 грн. 08 коп.; за березень 2004 р. - на суму 642 грн. 53 коп.; за квітень 2004 р. - на суму 603 грн. 91 коп.; за травень 2004 р. - на суму 675 грн. 71 коп.; за червень 2004 р. - на суму 282 грн. 62 коп.; за липень 2004 р. - на суму 505 грн. 09 коп.; за серпень 2004 р. - на суму 501 грн. 24 коп.; за вересень 2004 р. - на суму 34 грн. 45 коп.; за жовтень 2004 р. - на суму 27 грн. 13 коп.; за листопад 2004 р. - на суму 38 грн. 98 коп.; за грудень 2004 р. - на суму 29 грн. 20 коп.; за січень 2005 р. - на суму 30 грн. 35 коп.; за лютий 2005 р. -на суму 159 грн. 96 коп.; за березень 2005 р. -на суму 107 грн. 62 коп., за квітень 2005 р. -на суму 546 грн. 28 коп., за травень 2005 р. -на суму 765 грн. 86 коп., за липень 2005 р. -на суму «-1199 грн. 70 коп.», за серпень 2005 р. -на суму «-751 грн. 81 коп.», квітень 2006 р. -«-256 грн. 13 коп.».
На момент направлення першого та повторного направлення вказаних актів, відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1оскільки саме ця адреса була зазначена у договорі, і за цією адресою ОСОБА_3 була зареєстрована як приватний підприємець, що зазначено у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 3255676 від 26.03.2009 року.
При попередньому розгляді справи, з метою встановлення фактичного місяця знаходження відповідача судом були зроблені відповідні запити до органів державної реєстрації.
Так в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 1795759 від 03.06.2008 року, відповідно до якої відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_2(т. 2, ар. с. 11-12).
Позивач супровідним листом № 365 від 17.04.2008р. направив відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за період з лютого 2004 року по травень 2005 року, включно, на зазначену вище адресу, що підтверджується копіями фіскального чеку № 6294 від 17.04.2008 року та опису вкладення у цінний лист від 17.04.2008р. (т. 2, ар. с. 18 - 20).
Відповідач порушив вимоги пункту 6.4 договору, не підписав в установлений строк акти та не повернув їх позивачу, про причини не підписання не повідомив.
Будь-яких документів в обґрунтування підстав не підписання актів відповідач ані позивачу, ані суду не надав.
Згідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі викладеного, а також у зв'язку з наступним:
Підписавши з позивачем договір на постачання теплової енергії, відповідач взяв на себе певне коло обов'язків, зокрема оформляти належним чином акти виконаних робіт з постачання теплової енергії (п. 6.4 договору) та оплачувати отриману теплову енергію (п. 1.1 договору).
Не виконання відповідачем своїх обов'язків по договору призвело до порушення умов цього договору, що порушує в свою чергу певні інтереси та права позивача.
Невиконання з боку відповідача обов'язку, передбаченого п. 6.4 договору, а саме: непідписання актів виконаних робіт, які є документом, на підставі якого, згідно п. 6. 5 договору, здійснюються розрахунки між позивачем та відповідачем, порушує право позивача на отримання грошових коштів у рахунок оплати за спожиту відповідачем теплову енергію.
Таким чином, позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав згідно з п.5 ст.16 ЦК України, а саме примусове виконання обов'язку в натурі, яке полягає в зобов'язанні відповідача виконати певні дії - а саме, належним чином виконати умови п. 6.4. договору, тобто підписати акти виконаних робіт, якими підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії і які є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Твердження відповідача про те, що позивачем не було поставлено теплової енергії в заявлених в позові та в актах виконаних робі обсягах, не може бути прийнято судом.
Доказами укладення та виконання угоди з постачання теплової енергії є відповіді акти прийому -передачі теплової енергії, а доказами прийняття виконання угоди зі сторони відповідача є відповідні платіжні документи, які свідчать про оплату відповідачем поставленої позивачем теплової енергії, а, відповідно, є доказами схвалення угоди.
За час розгляду даного спору в судах різних інстанцій, відповідачем була проведена часткова оплат по спірному договору по зазначених у позові актах, тому позивачем були уточнені позовні вимоги.
Відповідач не надав суду контррозрахунок або документи, які підтверджують, що позивач не вірно визначив обсяги та вартість відпущеної відповідачу теплової енергії.
За таких обставин, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суддя
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_1виконати зобов'язання за п. 6.4. Договору № 4176К на постачання теплової енергії від „02" лютого 2004 р., а саме: оформити (підписати) акти виконаних робіт за періоди: лютий 2004р. - на суму 309 грн. 64 коп.; березень 2004р. - на суму 307 грн. 76 коп.; квітень 2004р. - на суму 251 грн. 26 коп.; травень 2004р. - на суму 286 грн. 07 коп.; червень 2004р. - на суму 111 грн. 80 коп.; липень 2004р. - на суму 210 грн. 98 коп.; серпень 2004р. - на суму 213 грн. 65 коп.; травень 2005р. на суму 103 грн. 25 коп.
В разі не підписання ПП ОСОБА_1вказаних актів, вони вважаються прийнятими в редакції позивача.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_1, р/рахунки не відомі) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/ рахунок № 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) та на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. Видати наказ.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано: 06.04.2008р.