ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"07" квітня 2009 р.                                                            Справа № 35/41-09

вх. № 1381/5-35

 

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Яуфман О.В. дов. №044 від 26.02.09р., 1-го відповідача - ОСОБА_2, дов. б\н від 24.03.09р. 2-го відповідача - не з"явився  

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш", м. Харків 

до  1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків

 2. Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський терловозоремонтний завод", м.Дніпропетровськ  

про визнання недійсної додаткової угоди та стягнення 3279,90 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач  (ТОВ «Енергомаш») звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1. та ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», в якій просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 28.01.2009 р. до договору про заміну кредитора від 26.01.2009 р., а також солідарно стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 3279,90 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання другим відповідачем  зобов'язань по оплаті продукції, отриманої згідно договорів поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невідповідність додаткової угоди від 28.01.2009 р. положенням діючого законодавства України та наявністю у другого відповідача заборгованості в розмірі 3279,90 грн. за отримані матеріальні цінності по накладній № 10/07 від 06.07.2007 р.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вважаючи, що договір про заміну кредитора від 26.01.2009 р. та додаткова угода №1 від 28.01.2009 р. відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також перший відповідач посилається на відсутність вимоги позивача щодо оплати заборгованості другим відповідачем, у зв'язку з чим на його думку, у нього не могло виникнути обов'язку поручителя за договорами № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

Другий відповідач погодився з позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди від 28.01.09 р., однак стверджує, що отримані матеріальні цінності за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р. на суму 32163,07 грн. були сплачені позивачем в повному обсязі, оскільки загальна сума перерахованих коштів за платіжними дорученнями № 3974 від 26.07.2007 р., № 4639 від 11.09.2007 р., № 4977 від 24.09.2007 р., № 6575 від 12.12.2007 р. складала 38039,25 грн.

Другий відповідач також вважає, що його сума заборгованості перед позивачем за договорами № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р. фактично складає 54586,70 грн., тобто на 22781,09 грн менше, від розміру заборгованості, на яку посилається позивач ( 77367,79 грн. ).

Перед початком судового засідання 07.04.2009 р. представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Дане клопотання не суперечать чинному законодавству, інтересам сторін, а тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Други          й відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутністю.

В судовому засіданні 07.04.2009 р. на вимогу суду представники позивача та першого відповідача надали письмові пояснення щодо невиконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 17.03.2009 р., а також обставин укладення та виконання договору про заміну кредитора від 26.01.2009 р. та договорів поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

Окрім того, до матеріалів справи № 35/41-09 були долучені копії документів первинного бухгалтерського обліку позивача, які відображають господарські взаємовідносини ним та другим відповідачем за договорами № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

Виходячи з того, що позивач не заявляв вимог про визнання недійсним договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р., господарським судом розглянуто справу № 35/41-09 в межах заявлених позовних вимог щодо  визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.01.2009 р. до договору про заміну кредитора від 26.01.2009 р. та солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів в розмірі 3279,90 грн. за договорами поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, наявні докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.02.2007 р. та 19.03.2007 р. між ТОВ «Енергомаш» та ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» було укладено 2 договори поставки № 19/770Т та № 19/799Т, згідно умов яких позивач зобов'язався передати у власність другого відповідача комплектуючі для тепловозів 2ТЕ10 та 2ТЕ116.

Укладення договорів поставки здійснено у відповідності з тендерними процедурами, проведеними другим відповідачем в попередні періоди, а тексти договорів поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р. не містять положень, які б суперечать положенням чинного законодавства України,

Також своїми діями щодо укладення та виконання договорів №19/770Т від 28.02.2007 р. та №19/799Т від 19.03.2007 р. ТОВ «Енергомаш» та ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» досягли згоди щодо всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для договорів поставки.

В період з 20.03.2007 р. по 13.12.2007 р. позивач передав у власність другого відповідача матеріальні цінності за договором №19/770Т від 28.02.2007 р. на суму 121971,91 грн., та договором №19/799Т від 19.03.2007 р. на суму 284630,16 грн. Передача матеріальних цінностей здійснена уповноваженими особами на підставі відповідних довіреностей другого відповідача.

Приймання-передача товару за договором №19/799Т від 19.03.2007 р. на суму 284630,16 грн. було оформлено видатковими накладними № 18/03 від 20.03.07 на суму 1000,93 грн., № 28/03 від 27.03.07 р. на суму 1981,97 грн., № 03/04 від 03.04.2007 р. на суму 6639,72 грн., № 25/05 від 25.05.2007 р. на суму 29853,00 грн., № 04/05 від 08.05.200 р. на суму 1238,95 грн., № 22/05 от 22.05.2007 р. на суму 18794,69 грн., № 04/06 від 05.06.2007 р. на суму 12621,29 грн., № 12/06 від 14.06.2007 р. на суму 51282,98 грн., № 20/06-1 від 25.06.2007 р. на суму 7870,68 грн., № 10/07 від 06.07.2007 р. на суму 32163,07 грн., № 23/07 від 24.07.2007 р. на суму 34121,28 грн., № 36/07 від 30.07.2007 р. на суму 15244,85 грн., № 02/10 від 02.10.2007 р. на суму 1481,76 грн., № 07/10 від 12.10.2007 р. на суму 15077,94 грн., № 08/10 від 12.10.2007 р. на суму 30367,92 грн., № 11/10 від 12.10.2007 р. на суму 2108,04 грн., № 10/12 от 13.12.2007 г. на суму 22781,09 грн.

Приймання-передача товару за договором №19/770Т від 28.02.2007 р. на суму 121971,91 грн. було оформлено видатковими накладними № 19/03 від 21.03.07 на суму 3136,32 грн., № 29/03 від 27.03.2007 р. на суму 399,32 грн., № 21/05 від 25.05.2007 р. 4723,62 грн., № 24/05 від 25.05.2007 р. на суму 13099,24 грн., № 03/06 від 05.06.2007 р. на суму 5520,28 грн., № 11/06 від 14.06.2007 р. на суму 28127,53 грн., № 09/07 від 06.07.2007 р. на суму 18062,11 грн., № 24/07 від 24.07.2007 р. на суму 13144,96 грн., № 10/10 від 12.10.2007 р. на суму 15697,63 грн., № 09/10 від 12.10.2007 р. на суму 9350,40 грн., № 09/12 від 13.12.2007 р. на суму 10710,50 грн.

Загалом за договорами № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р. позивач передав другому відповідачеві матеріальні цінності на загальну суму 406602,07 грн.

На виконання зобов'язань з оплати отриманого товару другий відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 329234,28 грн.

Таким чином сума заборгованості другого відповідача перед позивачем за договорами № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р. склала 77367,79 грн.

12.01.2009 р. позивач направив на адресу другого відповідача вимогу про погашення заборгованості, в якій повідомив, що в разі коли в строк до 25.01.2009 р. ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» не погасить перед ТОВ «Енергомаш» заборгованість в розмірі 77367,79 грн., то останній відступить право грошової вимоги за договорами поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р. іншим особам.

26.01.2009 р. між першим відповідачем та позивачем було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якого позивач зобов'язався за грошову компенсацію передати першому відповідачу права та обов'язки кредитора по грошовим зобов'язанням ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» по оплаті заборгованості за договорами поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

Підпунктом 4.1.1. п. 4.1 договору від 26.01.2009 р. сторони визначили, що розмір грошової компенсації та плати ( винагороди ) за відступлене право вимоги підлягало визначенню додатковою угодою сторін.

Також п. 6.2 сторони встановили, що з моменту укладення договору від 26.01.2009 р. перший відповідач набував зобов'язань поручителя по належному виконанню боржником грошових зобов'язань за договорами поставки № 19/770Т та № 19/799Т, які були укладені між перед позивачем та другим відповідачем 28.02.2007 р. та 19.03.2007 р. відповідно.

Окрім того, п. 6.5. сторони визначили, що з моменту укладення договору від 26.01.2009 р. та до моменту набрання чинності додаткової угоди, укладеної відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1, втрачала чинність п. 6.2 договору від 26.01.2009 р. за якою перший відповідач набував зобов'язань поручителя за договорами поставки № 19/770Т від 28.02.2007 р. та № 19/799Т від 19.03.2007 р.

28.01.2009 р. на виконання п. 4.1 договору від 26.01.2009 р., перший відповідач та позивач уклали додаткову угоду №1, якою визначили розмір плати ( винагороди ) першому відповдіачеві за придбане ним право вимоги ( 10% від реальної вартості права вимоги до боржника), та розмір грошової компенсації позивачеві за відступлене ним право вимоги ( 90% від реальної вартості права вимоги ).

Фактично за своєю правовою природою укладенні між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ «Енергомаш», договір про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р. та додаткова угода № 1 від 28.01.2009 р. являються змішаними цивільно-правовими угодами, які включають елементи різних угод, а саме - договору факторингу та договору поруки.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги ) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на визначення договору факторингу, такий правочин спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Така послуга за цим договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Тому передбачені умовами договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р. та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. положення про отримання першим відповідачем від позивача грошової винагороди свідчить, що за цією цивільно-правовою угодою позивач виступив в якості клієнта, а перший відповідач. - в якості фактора.

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг віднесено до фінансових послуг.

Нормою ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги» встановлено, що фінансові послуги можуть надаватись фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності тільки в разі, якщо це прямо передбачено законом.

Представником першого відповідача в судовому засіданні 07.04.2009 р. було підтверджено про відсутність у ФОП ОСОБА_1. право на надання фінансових послуг, а відповідно і на здійснення факторингових операцій.

Тому договір договір про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р. та додаткова угода № 1 від 28.01.2009 р. не відповідають вимогам ст. 1079 ЦК України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про фінансові послуги".

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ч.2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи, що перший відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для надання факторингових послуг, ФОП ОСОБА_1. не мав правових підстав на укладення додаткової угоди №1 від 28.01.2009 р. до договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р.

Тому, господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.01.2009 р.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів грошових коштів в розмірі 3279,90 грн.  господарським судом встановлено наступне.

Положеннями п. 6.3 договору від 26.01.2009 р. передбачений обов'язок першого відповідача протягом 7 днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги від позивача виступити поручителем з належного виконання другим відповідачем грошових зобов'язань за договорами поставки №19/770Т від 28.02.2007 р. та №19/799Т від 19.03.2007 р.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та першого відповідача, позивач не пред'являв до першого відповідача будь-яких письмових вимог щодо необхідності виконання за другого відповідача грошового зобов'язання за договорами №19/770Т від 28.02.2007 р. та №19/799Т від 19.03.2007 р., в тому числі щодо сплати 3279,90 грн.

Відповідно, на момент розгляду справи  у першого відповідача не виник обов'язок по виконанню за боржника грошових зобов'язань за договорами №19/770Т від 28.02.2007 р. та №19/799Т від 19.03.2007 р., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до першого відповідача в частині стягнення грошових коштів в розмірі 3279,90 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача 3279,90 грн. також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Передача матеріальних цінностей за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р. здійснювалась в порядку, визначеному договором №19/799Т від 19.03.2007 р.

При цьому передача матеріальних цінностей на суму в 32163,07 грн. оформлено  видатковою накладною № 10/07 від 06.07.2007 р. ( через ОСОБА_3. за  довіреністю ЯНХ № 842912 ).

У відзиві на позовну заяву від 06.04.2009 р. ( вих. № 19/12 ) другий відповідач визнав факт отримання матеріальних цінностей на суму  32163,07 грн. за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р., та стверджував, що матеріальні цінності за вказаною накладною були оплачені ним платіжними дорученнями № 3974 від 26.07.2007 р., № 4639 від 11.09.2007 р., № 4977 від 24.09.2007 р., № 6575 від 12.12.2007 р.

Згідно п. 7.2 договору №19/799Т від 19.03.2007 р. другий відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару протягом 20 банківських днів з дня підписання представниками сторін видаткової накладної.

Тобто другий відповідач повинен був здійснити оплату отриманого за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р. товару протягом 20 банківських днів з дня підписання представниками сторін вказаної видаткової накладної.

Однак, наявні в матеріалах справи платіжні документи свідчать, що тільки в одному платіжному дорученні ( № 3974 від 26.07.2007 р. на суму 6100,00 грн. ) міститься посилання на оплату матеріальних цінностей, отриманих згідно накладної № 10/07 від 06.07.2007 р.

В інших платіжних документах, на які посилається другий відповідач, взагалі не міститься посилань ні на накладну № 10/07 від 06.07.2007 р., ні на договір №19/799Т від 19.03.2007 р.

Таким чином твердження другого відповідача щодо погашення в повному обсязі заборгованості по оплаті товару, отриманого згідно накладної № 10/07 від 06.07.2007 р. не підтверджуються документально.

Проте, в матеріалах справи  відсутній достатній обсяг доказів, які дають підстави для стягнення з другого відповідача грошових коштів в розмірі 3279,90 грн. за матеріальні цінності, отримані за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р.

Надані в судовому засіданні 07.04.2009 р. представником позивача письмові пояснення свідчать, що згідно бухгалтерського обліку позивача за другим відповідачем за накладною № 10/07 від 06.07.2007 р. існує заборгованість в розмірі 3279,90 грн.

Також представник позивача пояснив, що погашення зазначеної заборгованості було здійснено не тільки за рахунок отриманих грошових коштів згідно платіжного доручення № 3974 від 26.07.2007 р. на суму 6100,00 грн., а й внаслідок проведених позивачем в односторонньому порядку заліків однорідних вимог.

Однак позивач не надав до господарського суду документів, які б свідчили про здійснення таких заліків, а тому у господарського суду відсутня можливість достовірно встановити, чи фактично проводились позивачем заліки однорідних вимог та які правові наслідки настали після їх проведення.

Крім того, позивач належним чином не виконав вимог ухвали господарського суду про надання до матеріалів справи необхідних доказів та проведення звірки взаємних рахунків за договорами поставки №19/799Т від 19.03.2007 р.

Згідно ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог щодо солідарного стягнення з першого та другого відповідчів грошових коштів в розмірі 3279,90 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.01.2009 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», , ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 512, 526, 599, 601, 617, 1077, 1079, ЦК України, ст. 43, 180, 194, 202, 207, 218, 233 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 69, 82, 83, 84, 85 ГПК України

 

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 28.01.2009 р. до договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2009 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення підписане 13.04.09р.

 

Суддя