Справа № 22-2821

                                                        головуючий по 1 інстанції- Зубков CO.

Доповідач- Столбун В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних спра­вах апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого- Столбун В.І, суддів Волошиної В.М., Желепи О.В. при секретарі Дима О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 06 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адмініст­рації у м.Києві, Акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» про ви­знання угоди недійсною.

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

встановила:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив визнати недійсним «Договір про розміщення валютних коштів на депозит­ний рахунок НОМЕР_1» від 26 січня 2001 року, укладений між Державною по­датковою адміністрацією у місті Києві та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», згідно з яким Банк зобов»язався при­йняти вилучені Управлінням податкової міліції ДПА у м.Києві на відпові­дальне зберігання кошти в іноземній валюті в розмірі 40 000 доларів США.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що кошти, які стали предметом договору належали йому як фізичній особі:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 06 грудня 2004 року в задоволенні позову було відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 06.12.2007 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1683 грн.00 коп.

Не погодившись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, вважає його неза­конним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, вказує, що висновок суду про те, що мав місце спір майнового характеру є помилковим. Ним у січні 2005 року було вимушено доплачено державне мито в розмірі 841 грн. 50 коп, але заява про повернення цих коштів не бу­ла розглянута.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевірив­ши законність і обгрунтованість постановленого додаткового рішення в цій частині, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З позовної заяви та постановленого по справі рішення про відмову ОСОБА_1 в позові вбачається, що позивач просив і суд розглянув його позовні вимоги на підставі ст.ст. .48,50 ЦК України (1963 року). При цьо­му при подачі позову державне мито було сплачене в розмірі 17 грн.

Проте, ця сума не відповідає повному розміру визначеному Декре­том Кабінету Міністрів України "Про державне мито", виходячи з ціни по­зову.

При постановленні рішення суд не вирішив питання достягнення державного мита відповідно до п.15 роз'яснень викледених в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій ін­станції " від 21.12.90 p., згідно з якими, виходячи з правил ст.75 ЦПК у разі помилкового визначення при прийнятті заяви державного мита в роз­мірі меншому, ніж передбачено законом, недоплачена сума стягується в доход держави з позивача при відмові у позові.

Вказана обставина і стала підставою для постановления додатково­го рішення, а тому не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що ви­моги ОСОБА_1 є немайновими.

Інші доводи також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Оскаржуване додаткове рішення постановлене з додер­жанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. 303, 307, 308,313, 315 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 06 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.