Судове рішення #4517120
59/129-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"06" квітня 2009 р.                                                            Справа № 59/129-08

вх. № 5603/4-59


Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко В.В., за довіреністю б/н від 14.05.2007р.;  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державний університет Інформаційно - комунікаційних технологій  

до  Приватної фірми "Майстер", м. Харків  

про стягнення 135194,80 грн. та розірвання договору оренди


та зустрічним позовом Приватної фірми "Майстер", м. Харків

до Державного університету Інформаційно - комунікаційних технологій

про визнання договору недійсним та стягнення 500,00 грн.


ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за оренду приміщення в сумі 135194,80грн., згідно договору оренди №2 від 01 грудня 1999р. та розірвати договір оренди, у зв'язку з невиконанням умов договору оренди. Крім того, позивач просить зобов"язати відповідача зняти зовнішню рекламу з фасаду будинку Харківського коледжу Державного університету Інформаційно - комунікаційних технологій, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, та зобов"язати відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 402,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7. Cуд визнав позовні вимоги такими, що відповідають вимогам статей 549, 611, 629, 759,762 ЦК України, частиною 3 ст. 291, ст. 188 ГК України, ст. 21 та частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у справі.

25 березня 2009р. ухвалою суду до розгляду разом з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача (вх.7553), в якій він просить: визнати недійсним договір оренди №2 від 01.12.1999р.; стягнути з Державного університету Інформаційно - комунікаційних технологій 500 грн. збитків та покласти на нього судові витрати.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 06.04.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з"явився, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав відзив на позовну заяву з документами в його обгрунтування (вх.10006),  в якому заперечував проти вимог первісного позову в повному обсязі. Крім того, відповідач через канцелярію суду подав заяву (вх.10005), в якій відмовився від зустрічного позову.

Ухвалою від 25.03.2009р. суд попередив сторони, що у разі неявки представників сторін в судове засідання, має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 грудня 1999 року між Харківським електротехнікумом зв'язку та ПФ "Майстер" (відповідач по справі) було укладено договір оренди №2 нежитлових приміщень, згідно якого Харківський електротехнікум зв'язку передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення на першому, другому поверсі п"ятиповерхового будинку, загальною площею 471,73 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, що належать до державної власності.

Договір оренди №2 від 01.12.1999р. узгоджений з Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області 08.12.1999р. листом №06-4989.

На підставі наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 червня 2002 р. № 126 "Про створення Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій" та наказу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій від 4 листопада 2002 року № 141 "Про створення структурних підрозділів" на базі Харківського електротехнікуму зв'язку створено Харківський технікум Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. Згідно наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17 травня 2004 р. № 103 "Про реорганізацію структурних підрозділів Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій" Харківський технікум Державного університету інформаційно - комунікаційних технологій реорганізовано у Харківський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Таким чином, орендовані приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, знаходяться на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (позивач по справі) і на суббалансі Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Як вбачається з позовної заяви позивача та відзиву на позов (вх.10006), наданого відповідачем, згідно додаткових угод та договору оренди від 14.10.2004р. №1138, укладеним з РВ Фонду Державного майна України по Харківській області, загальна площа приміщень, переданих в оренду відповідачу була збільшена до 941,78 кв.м. Вже у лютому 2008р. відповідачем було повернуто Харківському коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій частину приміщень. Таким чином на момент розгляду справи відповідач займає приміщення загальною площею 402,2 кв.м., що також підтверджується наявною в матерілах справи додатковою угодою №8 до договору оренди №2 від 01.12.1999р., яку позивач запропонував підписати відповідачу.

У відповідності до п. 10.1. договору №2 від 01.12.1999р. він діє з 01.12.1999р. по 01.12.2017р.

Згідно пункту 3.3. зазначеного договору оренди розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених Законодавством України.

Пунктом 10.3. договору було передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.

Листом від 14.02.2007 р. № 113 Харківський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій звернувся до відповідача з вимогою провести незалежну оцінку майна і переукласти договір з Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області.

Судом було встановлено, що позивач в особі Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій листом №156 від 25.02.2008р. направив до відповідача додаткову угоду № 8 до вищевказаного договору оренди. Листом № 17/38 від 18.04.2008 р. відповідач відмовився підписати додаткову угоду про перерахунок орендної плати з 01.02.2008р. згідно нової вартості та за новими ставками.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що договір оренди №2 від 01.12.1999р. діяв і діє на тих умовах, які були передбачені даним договором.

Господарським судом встановлено, що всі обов'язки по сплаті орендної плати відповідачем були виконані в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення та щомісячні акти виконаних робіт, підписані обома сторонами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Оскільки станом на дату прийняття рішення відносини між сторонами за договором оренди продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.2003 року (далі –Кодекс), та зважаючи на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу, суд застосує його положення до цивільних відносин щодо виконання сторонами зобов’язань по договору оренди №2 від 01.12.1999р.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Викладене свідчить, що додаткова угода №8 б/д до договору оренди від 01.12.1999р. №2, станом на момент звернення до суду та на день розгляду судом даної справи є не укладеною, оскільки вона не підписана представниками сторін, не скріплена печатками. Документ, який міститься в матеріалах справи, що був доданий позивачем до позову, є проектом додаткової угоди до договору оренди. Відсутність підписаної (укладеної) додаткової угоди №8 до договору оренди від 01.12.1999р. №2 підтверджується поясненнями представників сторін, які були дані ними у судовому засіданні.

Відсутність укладеної додаткової угоди №8 означає відсутність виникнення, зміни та припинення прав та обов’язків сторін договору, передбачених змістом проекту угоди.

Суд критично оцінює зауваження позивача, який стверджує, що Зміна методики розрахунку орендної плати є підставою для зміни умов договору в односторонньому порядку. Це твердження позивача не може бути застосоване, оскільки вони суперечать ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Згідно зазначеної норми Закону розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, зміна методики розрахунку орендної плати не тягне за собою автоматичну зміну умов договору. Такі обставини  можуть виступати підставою для заінтересованої сторони для звернення із пропозицією про укладення додаткової угоди про застосування нової методики, або у визначених законом випадках (ст. 652 ЦК України, ст. 188 ГК України , ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), може виступати підставою для передачі позивачем відповідного спору на вирішення суду. В даному разі позивачем доказів внесення змін до договору оренди  від 01.12.1999р. №2 не надано (додаткова угода №8 б/д не підписувалась сторонами.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 135194,80 грн., нарахованої згідно нової вартості орендованого майна та за новими ставками, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з вимогою стягнути з відповідача 135194,80 грн. заборгованості, позивач просив розірвати договір оренди №2 від 01.12.2999р. та зобов"язати повернути приміщення оренди за належністю позивачу, в зв"язку невнесенням відповідачем орендної плати за користування предметом оренди.

В зв"язку з тим, що всі обов'язки по сплаті орендної плати відповідачем були виконані в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення та щомісячні акти виконаних робіт, підписані обома сторонами, і судом відмовлено в задоволенні вимог позивача щодо стягнення 135194,80 грн. заборгованості, то в цій частині позову позовні вимоги являються необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги щодо зобов"язання відповідача зняти зовнішню рекламу з фасаду будинку Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, оскільки відповідач розмістив рекламу без укладення договору оренди.

22.02.2008 року з листом № 151 та 03.03.2008р. з листом № 181 позивач звернувся до відповідача, в яких зазначив, що розміщення реклами належить оформити відповідним договором, до укладення договору реклама повинна бути знята з фасаду будинку.

Позивач зазначає в позовній заяві, що до теперішнього часу рекламні засоби з фасаду будинку не зняті, договір оренди не укладений, але доказів в обгрунтування заявленого не надав.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву (вх.10006) був наданий припис начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин №6-37 від 23.01.2009р., яким відповідачу було запропоновано в 3-денний термін усунути порушення порядку розміщення зовнішньої реклами, а також лист про демонтаж рекламної конструкції №8/27 від 27.01.2009р., який був напралений начальнику Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем був здійсниний демонтаж рекламної конструкції, господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині зобов"язання відповідача зняти зовнішню рекламу з фасаду будинку Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору, згідно п.1.1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд також зазначає, що 25 березня 2009р. ухвалою суду до розгляду разом з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача (вх.7553), в якій він просить: визнати недійсним договір оренди №2 від 01.12.1999р.; стягнути з Державного університету Інформаційно - комунікаційних технологій 500 грн. збитків та покласти на нього судові витрати.

Позивач за зустрічним позовом (ПФ "Майстер") через канцелярію суду подав заяву (вх.10005), в якій відмовився від вимог зустрічного позову в повному обсязі.

Згідно ст. 22 ГПК України  позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі   змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір  позовних  вимог  за умови  дотримання  встановленого  порядку  досудового врегулювання спору  у  випадках,  передбачених  статтею  5  цього Кодексу в цій частині,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог. Господарський  суд  не  приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці  дії суперечать  законодавству  або  порушують   чиї-небудь   права   і охоронювані законом інтереси.

На підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач  відмовився  від  позову  і   відмову    прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що позивач за зустрічним позовом після роз’яснення ним судом наслідків припинення провадження у справі, передбачених ст. 80 ГПК України, наполягають на задоволенні заяви про відмову від позову, зважаючи на відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова ПФ "Майстер" від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 626, 628, 629, 654, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 21, 32, 33, 49, 75, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   


ВИРІШИВ:


Провадження у справі в частині зобов"язання відповідача зняти зовнішню рекламу з фасаду будинку Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 7, припинити.


В решті позову відмовити.


Провадження по справі за зустрічним позовом припинити.


Суддя                                                                                            Бринцев О.В.


Повний текст рішення підписаний 13.04.2008 року.

Справа №59/129-08

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація