ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
07.11.06 Справа № 8/86-1180
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «ХХХ», с. Матвіївні № 2/юр від 05.06.2006 року (далі ФГ «ХХХ», с. Матвіївні)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2006 року
у справі № 8/86-1180
за позовом: Кременецької міжрайонної податкової інспекції, м. Кременець (далі Кременецька МДПІ, м. Кременець)
до відповідача: ФГ «ХХХ», с. Матвіївні
про стягнення податкового боргу
За участю представників:
від позивача –ХХХ –старший державний податковий інспектор юридичного сектору
від відповідача –ХХХ - представник
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст. ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2006 року у справі № 8/86-1180 задоволено позовні вимоги Кременецької МДПІ: стягнуто з ФГ «ХХХ», с. Матвіївні податкового боргу в розмірі 3532,35 грн.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача по сплаті сільськогосподарського податку підтверджена поданими розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 –2005 роки та податковими повідомленнями - рішеннями.
ФГ «ХХХ», с. Матвіївні подано апеляційну скаргу № 2/юр від 05.06.2006 року, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи та не вірно застосовано норми ст. ст. 10-11 КАС України та ст. 43 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ФГ «ХХХ»зареєстроване Рішенням районної ради № 135 від 13.01.1995 року.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з поданими відповідачем розрахунком по фіксованому сільськогосподарському податку за період з грудня 2004 по лютий 2006 роки платником податків самостійно визначено суму податкового зобов'язання за відповідний звітний період по фіксованому сільськогосподарському податку. Станом на 01 лютого 2006 року податковий борг відповідача перед бюджетом становить 3260,73 грн. податкового боргу.
Статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. У зв'язку з несвоєчасною сплатою платником податків сум фіксованого сільськогосподарського податку податковим органом нараховано пеню у розмірі 271,62 грн..
Крім того, як вбачається з представленого позивачем в матеріалах справи витягу з державного реєстру застав рухомого майна від 27.05.2004 року № 2751-166, все майно відповідача перебуває у податковій заставі до повного погашення суми боргу.
Приймаючи рішення, господарський суд обґрунтовано виходив з того, що статтею 67 Конституції України кожну особу зобов'язано сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»передбачено, що платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 вищенаведеного Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, розрахунку.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що податкове зобов’язання по фіксованому сільськогосподарському податку за 2004 - 2005 роки самостійно узгоджене відповідачем у поданих ним розрахунках за грудень 2004 - лютий 2006 роки.
Крім цього, заборгованість відповідача по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку підтверджена представленими в матеріалах справи податковими повідомленнями - рішеннями № 0002111830/0 від 21.03.2005 року, № 0002551830/0 від 19.04.2005 року, № 0003131830/0 від 10.07.2005 року, № 0006201830/0 від 19.10.2005 року, № 0005631830/0 від 17.12.2004 року, № 0005641830/0 від 17.12.2004 року, які у відповідності до п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а отже вважаються узгодженими.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у зв’язку з несплатою у визначені строки сум податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку, на підставі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом правомірно нараховано пеню у розмірі 271,62 грн..
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вищезазначеного Закону України, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
Слід також зазначити, що при винесенні рішення господарським судом застосовано норми Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції помилково застосовано норми Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 201 КАС України у випадку правильного вирішення по суті справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, судове рішення підлягає зміні.
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2006 року слід змінити в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, в решті судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 207 ГК України, ст.ст. 69, 71, 86, 198, 201, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні апеляційної скарги ФГ «ХХХ», с. Матвіївні № 2/юр від 05.06.2006 року відмовити.
2. Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2006 року у даній справі в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Прийняти судове рішення у формі постанови.
В решті судове рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.