ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"02" квітня 2009 р. | справа № 5020-13/180-5/579 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань”
(99029, м.Севастополь, вул.Токарева, 16)
до: Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1”
(99003, м.Севастополь, вул.Пирогова,6 а)
про стягнення заборгованості у розмірі 41043,63 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Дашко Олександр Валерійович, представник довіреність № 7 від 12.01.2009 ТОВ „Славянская гавань”;
Відповідач - Кутепова Любов Василіївна, представник довіреність № б/н від 20.01.2009 Комунальне Ремонтно-експлуатаційне підприємство №1;
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1” про стягнення заборгованості у розмірі 41043,63 грн., з яких: 18003,84 грн. –штрафні санкції, 1541,76 грн. –збитки від інфляції, 18372,30 грн. –збитки, пов’язані з дорожчанням палива, 3125,73 грн. –збитки, пов’язані зі сплатою процентів за прострочення платежу.
Ухвалою від 06.10.2008 порушено провадження по справі.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 230 від 10.11.2008 справа № 5020-13/203, яка знаходилася у провадженні судді Сімоходської Д.О., у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сімоходської Д.О., передана до провадження судді Євдокімова І.В.
Ухвалою суду від 18.11.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокімовим.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частини стягнення штрафу відмовився.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати наданих послуг по вивезенню твердого побутового сміття.
Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що вказана сума заборгованості була стягнута з відповідача рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.04.2008 по справі № 5020-5/035.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.07.2007 між ТОВ „Славянская гавань” та КП „РЕП № 1” укладений Договір № 265 на надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів (ТПВ), за умовами якого відповідач доручає позивачу, а позивач надає йому послуги з вивезення твердих побутових відходів з місяць накопичення, встановлених замовником у порядку, передбаченому цим Договором (арк.с.25-30).
Строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.2010.
Згідно розділу 3 Договору, вартість послуг по вивезенню ТПВ встановлена рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 та складає 14,56 грн. за 1 м3. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Плата за надані послуги здійснюється у безготівковій формі на підставі актів виконаних послуг.
Відповідач зобов’язаний оплатити 50% місячного обсягу накопичення не пізніше 20 числа поточного місяця та здійснити кінцевий розрахунок з позивачем відповідно до акту про надані послуги до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичний об’єм.
Відповідно до пункту 4.4.1 Договору, відповідач зобов'язується своєчасно у встановлені цим Договором строки здійснювати оплату послуг позивача.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.02.2008 складає 120192,04 грн., яка визнана відповідачем у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із рішення суду від 14.04.2008 по справі № 5020-5/035 (вказане рішення у апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законну силу) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” до комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 про стягнення заборгованості у розмірі 110 564,45 грн., з яких основна заборгованість –101 477,26 грн., пеня –2 597,56 грн., штраф –6 489,63 грн., заборгованість в розмірі 81477,26 грн. була включена у позовні вимоги по вказаній справі, а тому у суду немає підстав для задволення позову.
Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальністі фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.
Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
07.04.2009
Розсилка:
1. ТОВ „Славянская гавань”
(99029, м.Севастополь, вул.Токарева, 16)
2. Комунальне Ремонтно-експлуатаційне підприємство №1
(99003, м.Севастополь, вул.Пирогова,6 а)
3. Справа