ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"01" квітня 2009 р. | справа № 5020-5/057 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Леді+” (95017 м. Сімферополь, вул. Київська, 71; 95033 м. Сімферополь, вул. Лугова, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудтрест” (99038 м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 56, кв. 113, 99007 м. Севастополь, вул. М. Музики, 29)
про стягнення заборгованості в розмірі 48836,19 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Черняк Людмила Іванівна, предстаник довіреність № 17 від 16.02.2009 ТОВ "Фірма Леді +";
Позивач - Коваль Олена Валентинівна, директор, нака № 1 від 31.07.2008, ТОВ "Фірма Леді +";
Відповідач - не з’явився , ТОВ "Севбудтрест";
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Леді+”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудтрест”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу б/н від 10.09.2008 в розмірі 48836,19 грн., з яких: 46657,97 грн. –основний борг, 2178,22 грн. –пеня.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.
В процесі розгляду справи, у зв’язку з частковим погашенням суми боргу, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42563,60 грн., з яких: 35510,48 грн. –основна заборгованість, 4847,32 грн. –пеня, 205,80 грн. –витрати на бензин, 2000,00 грн. –адвокатські витрати.
Представник відповідача на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представникам позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.09.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався поставляти товар, а відповідач приймати та сплачувати його вартість, на умовах передбачених вказаним договором.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 66327,97 грн., що підтверджується накладною № 23/5 від 23.10.2008 та довіреністю на отримання товару ЯОИ № 995161 від 22.10.2008 (а.с. 7).
Згідно з п. 2.3 договору, товар був поставлений з відстрочкою платежу до 06.11.2008.
Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість склала 35510,48 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 3.3 договору, за недотримання строків платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Позивачем нарахована пеня в сумі 4847,32 грн., яка підлягає стягненню.
Позовні вимоги в частині стягнення витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 2000,00 грн., суд вважає такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Згідно з Роз’ясненнями Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, на підставі угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем відповідно до умов угоди № 9 від 08.02.2008, укладеної між позивачем та адвокатом Черняк Л.І. (адвокатське свідоцтво № 110 від 28.11.1995) були здійснені виплати про надання правової допомоги в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується ордером № 9 від 09.02.2009, та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6 від 16.02.2009.
Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 205,80 грн. витрат за бензин, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем надані фіскальні чеки та шляхові листи, які суд не приймає до уваги, та не вважає їх належними доказами.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42375,80 грн., з яких: 35510,48 грн. –основна заборгованість, 4847,32 грн. –пеня, 2000,00 грн. –витрати, пов’язані з юридичними послугами.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 423,76 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,09 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Севбудтрест” (99038 м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 56, кв. 113, 99007 м. Севастополь, вул. М. Музики, 29, код ЄДРПОУ 33696790, п/р 26003060074867 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Леді+” (95017 м. Сімферополь, вул. Київська, 71; 95033 м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, код ЄДРПОУ 23892515, п/р 26006301074401 у філії АБ „Південний” м. Сімферополь, МФО 384652) заборгованість в розмірі 42375,80 грн., з яких: 35510,48 грн. –основна заборгованість, 4847,32 грн. –пеня, 2000,00 грн. –витрати, пов’язані з юридичними послугами, витрати по сплаті державного мита в сумі 423,76грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,09 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншої частині позову ТОВ „Фірма Леді+”, відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
02.04.2009
Розсилка:
1. ТОВ „Фірма Леді+” (95017 м. Сімферополь, вул. Київська, 71)
2. ТОВ „Фірма Леді+” (95033 м. Сімферополь, вул. Лугова, 6)
3. ТОВ „Севбудтрест” (99038 м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 56, кв. 113)
4. ТОВ „Севбудтрест” (99007 м. Севастополь, вул. М. Музики, 29)
5. Справа