ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

23.01.07                                                                                           Справа  № 01/136-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ДП „Ківерцівське лісове господарство”, м.Ківерці Волинської області № б/н від 15.11.06  

на рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06  

у справі № 01/136-38

за позовом: ПП „Айслаг”, м.Луцьк  

до відповідача: ДП „Ківерцівське лісове господарство”, м.Ківерці Волинської області

про          стягнення 157 270,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Процик В.І. –предст. (довір. № 28 від 10.01.07);

від відповідача –Тертичний Ю.В. –предст. (довір. № б/н від 01.01.07).

Права та обов’язки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.

          Відводів складу суду не поступило.  

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 (суддя І.Якушева) частково                                                                                задоволено позов ПП „Айслаг” та стягнено з відповідача - ДП „Ківерцівське лісове господарство” на користь позивача 61 037, 24 грн. заборгованості, 95 233, 39 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1 572, 71 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погоджується відповідач - ДП „Ківерцівське лісове господарство”, подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не досліджено п.п. 2.4, 8.1 договору, не застосовано ст. 233 ГК України, не враховано того факту, що відповідач є підприємством державної форми власності, а також того, що позивач у справі не є кредитною установою та неналежно досліджено правову природу поняття «відсотків за користування товарним кредитом.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 скасувати повністю.  

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.06 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційного подання призначено на 23.01.07.

Позивач –ПП „Айслаг” –з доводами скаржника не погоджується з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

В судовому засіданні 23.01.07 сторони підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено господарським судом Волинської області, у відповідності до п. 1 укладеного 23.03.06 між сторонами у справі договору поставки № 81 позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити та передати або передати зі свого складу відповідачу (покупець за договором) у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Належну оцінку суд першої інстанції дав п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору № 81 від 23.03.06, якими сторони погодили право покупця здійснити повну або часткову оплату отриманого товару протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних, а у випадку не проведення відповідачем оплати відвантаженої партії товару у вищевказані строки, сторони передбачили, що покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 40 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% на залишок заборгованості за кожен день використання товарного кредиту. Крім того, сторони встановили обов’язок покупця оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 41-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній, та право покупця на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Встановлено судом першої інстанції також те, що сторони погодили, що якщо  після закінчення 40 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачує пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного договору.

Належним чином документально підтверджений матеріалами справи (накладні на відвантаження товару №№ 462, 463 від 24.03.06, №№ 489, 490 від 29.03.06, № 578 від 06.04.06, № 588 від 07.04.06, №№ 626, 627 від 14.04.06, № 656 від 19.04.06, № 660 від 20.04.06, № 692 від 27.04.06, № 722 від 03.05.06, № 843 від 19.05.06, № 882 від 26.05.06, № 993 від 14.06.06, № 1027 від 20.06.06, № 1073 від 27.06.06; довіреності ЯЛА № 812820 від 24.03.06, ЯЛА № 812828 від 29.03.06, ЯЛЦ № 918358 від 06.06.06, ЯЛЦ № 918364 від 07.04.06, ЯЛЦ № 91838, від 13.04.06, ЯЛЦ № 918401 від 19.04.06, ЯЛЦ № 918404 від 20.04.06, ЯЛЦ № 918416 від 27.04.06, ЯЛЦ № 918422 від 03.05.06, ЯЛЦ № 918451 від 19.05.06, ЯЛЦ № 918463 від 26.05.06, ЯЛЦ № 918492 від 14.06.06, ЯЛЦ № 918855 від 20.06.06, ЯЛЦ № 918869 від 27.06.06) факт передачі позивачем відповідачу, у відповідності до умов договору № 81 від 23.03.06, нафтопродуктів на загальну суму 165 115, 80 грн., а також факт, що відповідач отриманий товар оплатив частково –на суму 104 078, 56 грн., що також документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (арк спр. 45-67). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду Волинської області про заборгованість на момент подачі позову відповідача перед позивачем за договором № 81 від 23.03.06, у розмірі 61 037, 24 грн., а також про відмову суду першої інстанції в задоволенні заявлених позивачем до стягнення 1 000, 00 грн, як таких, що сплачені відповідачем згідно з платіжним дорученням № 530 від
21.09.06 та не враховані позивачем при розрахунку позову.

На підставі аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з тим, що неоплачений  товар, поставлений позивачем за накладними № 490 від  29.03.06, № 578 від 06.04.06, № 588 від 07.04.06, №№ 626, 627 від 14.04.06, № 656 від 19.04.06, № 660 від
20.04.06, № 692 від 27.04.06, № 722 від 03.05.06, № 843 від 19.05.06, № 882 від 26.05.06, № 993 від 14.06.06, № 1027 від 20.06.06, № 1073 від 27.06.06, № 489 від 29.03.06 - на загальну суму 7 513, 48 грн., слід вважати поставленим на умовах товарного кредиту з нарахуванням, у відповідності до умов, погоджених сторонами у п. 5.2 договору, одного відсотка за кожен день використання товарного кредиту.

          .

Господарський суд Волинської області також встановив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 5.3 договору № 81 від 23.03.06, згідно якого сума товарного кредиту і відсотків за його використання згідно договору погашається на 41 день від дати відвантаження, вказаної в накладних, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 01-03/566 від 06.09.06 щодо сплати боргу, який відповідачем залишено без відповіді.

Беручи до уваги наведене, вірно встановлена судом першої інстанції на підставі поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача по оплаті за весь час   користування товарним кредитом у розмірі 95 233, 39 грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням судом до спірних правовідносин ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань а також ст. 599 ЦК України, якою передбачено припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином.

Щодо посилань скаржника на незаконність положень договору в частині умов щодо товарного кредиту та відсотків за його використання, то вони є безпідставними та спростовуються вірно застосованими судом першої інстанції ч. 1 ст. 628 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, укладення господарюючими суб'єктами договору поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під процент не суперечить чинному законодавству України.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Волинської області про законність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 61 037, 24 грн. заборгованості за отримані нафтопродукти та 95 233, 39 грн. заборгованості за користування товарним кредитом.

Щодо посилань скаржника, викладених в апеляційній скарзі, на незастосування місцевим господарським судом ст. 233 ГК України, яка, на думку відповідача, підлягала застосуванню, то колегія суддів звертає увагу, що вказаною нормою встановлено право, а не обов’язок суду  зміншити розмір штрафних санкцій.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Волинської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Волинської області від 11.10.06 у справі № 01/136-38 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник