1-247/06
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова. Г. Є.,
при секретарі Замно Н.М.,
за участю прокурора Мєдшєдської О.М. ,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу
щодо
ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, та
ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2
ст. 186 КК України,
встановив:
органами досудового слідства підсудні обвинувачуються в тому, що 9 травня 2006 року близько 19 год. ОСОБА_2 та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, в будинку АДРЕСА_1 за попередньою змовою між собою, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_4, заподіявши йому тілесні ушкодження. В той час, як ОСОБА_3 за попередньою змовою з ними сприяв їм у заволодінні загаданим майном.
При постановлені вироку судом з'ясовані підстави до повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Заслухавши прокурора про відсутність підстав до повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, захисника, який ствердив про необхідність такого, підсудних, які щодо цього не заперечували, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст. 161 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності й функції обвинувачення і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи особу. Зокрема, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, виконує функцію розгляду справи.
При цьому за змістом ст. 275 КПК України, суд не вправі вийти за межі пред'явленого обвинувачення, тобто за межі тих фактичних обставин справи про наявність яких стверджують органи досудового слідства та прокурор.
Як убачається з матеріалів справи підсудний ОСОБА_2 обвинувачується в заволодінні майном потерпілого ОСОБА_4, поєднаному із заподіянням йому тілесних ушкоджень.
Стверджуючи про зазначене, органи досудового слідства відомості про ступінь таких ушкоджень разом із способом у який їх заподіяно потерпілому, на розгляд суду не представили.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вимоги ст. 76 КПК України щодо обов'язкового призначення експертизи з питань встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень в ній не дотримано.
Відсутні в справі й будь-які дані, з яких можна дійти обґрунтованого висновку про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому потерпілий в судове засідання не з'явився й приводом доставлений також не був, а тому зазначених обставин суд з'ясувати не зміг.
У той же час, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ознаками застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, хоча про саме фізичне насильство та дії які підсудним для цього вчинювалися, в змісті представленого на розгляд суду обвинувачення, що пред'являлося ОСОБА_2, не йдеться.
Згідно зі ст. 64 КПК України доказуванню в кримінальній справі підлягають обставини щодо характеру та розміру заподіяної шкоди (в тому числі й здоров'ю), а також способу у який вчинено злочин.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що заволодіння майном було пов'язане із застосуванням до потерпілого фізичного насильства.
Хоча судом і з'ясовано ці обставини, він не вправі здійснювати функцію обвинувачення й визнавати доведеними ті обставини, про які в пред'явленому обвинуваченні не йдеться, оскільки зазначене призведе до порушення принципу диспозитивності (ст. 161 КПК України) й виходу за межі судового розгляду справи (ст. 275 КПК України).
До того ж виходячи з обставин визначених в пред'явленому обвинуваченні, такі в частині способу застосованого до потерпілого насильства, до меж судового розгляду не входять, а тому їх не можна сформулювати у вироку без порушення прав підсудного на захист.
Таким чином, пред'явлене обвинувачення в цій справі є неконкретним, а тому суд позбавлений можливості самостійно дійти висновку про спосіб та характер застосованого до потерпілого насильства й визнати його доведеним без попереднього обвинувачення в цьому підсудного у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, а у зв'язку з цим і кваліфікувати його дії відповідно до встановлених у судовому засіданні обставин та закону про кримінальну відповідальність за вчинене.
Зазначене стосується й обвинувачення ОСОБА_3, в змісті якого про конкретний спосіб вчинення злочину, зокрема таємне або відкрите викрадення майна, не йдеться.
При цьому недостатньо визначеним є і твердження щодо пособництва ОСОБА_3, з посиланням на вчинення ним дій, які відносяться до об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 18 6 КК України, оскільки такі дії безпосередньо призвели до вилучення майна в потерпілого.
Одночасно слід звернути увагу й на те, що додатковому дослідженню також підлягають обставини відповідно до яких власником будинку, з якого викрадено батареї водяного опалення, є ОСОБА_5 (свідоцтво про власності на нерухоме майно від 3 вересня 2005 року). Такі факти не узгоджуються із висновком органів досудового слідства про заподіяння матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4.
Таким чином, у справі наявні дані про неправильність та неповноту досудового слідства, що перешкоджають постановлению вироку й з огляду на їх характер не можуть бути усунуті в судовому засіданні, в той час як учасники судового розгляду просили про вирішення справи по суті й постановления вироку.
Таким чином, суд визнає, що в ході судового слідства в цій справі вжито всіх заходів до розгляду її по суті й засоби до усунення недоліків за специфікою судового розгляду вичерпано, а тому' дана справа підлягає направленню на додаткове розслідування для усунення недоліків органами досудового слідства.
Підстав для зміни запобіжного заходу підсудним не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 281 КПК України,
постановив:
Кримінальну справу щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 18 6 КК України, повернути на додаткове розслідування прокурору Вишгородського району Київської області.
Запобіжний захід підсудним - підписку про невиїзд залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили протягом 7 діб з дня її винесення й може бути оскаржена, шляхом подання апеляції до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд.
Суддя: