Справа №2- 14

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 січня 2011 року. Теофіпольський районний суд Хмельницької області

          в особі: головуючого - судді СТЕЦЮКА І.С.

          при секретарі: РАДЧИШИНІЙ К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ТЕОФІПОЛІ справу за позовом Відкритого акціонерного товариства " Державний Ощадний банк України" в особі Теофіпольського територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/58 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення на заставне майно та за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства " Державний Ощадний банк України" в особі Теофіпольського територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/58 про визнання іпотечного договору недійсним

В С Т А Н О В И В

          Відкрите акціонерне товариство " Державний Ощадний банк України" в особі Теофіпольського територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/58 (далі ВАТ «Державний Ощадний банк України») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки вказуючи, що 8 квітня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 1420 відповідно якого ОСОБА_1 від ВАТ "Державний Ощадний банк України" отримав кредит на споживчі потреби в сумі 225 000 гривень на строк до 8 квітня 2018 року із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 16.5 % річних.           

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 8 квітня 2008 року між ВАТ "Державний Ощадний банк України" та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір (далі договір іпотеки) згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок № 55 який розташований по вул.. Окружній у с. Коров’я Теофіпольського району Хмельницької області і належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності.

Оскільки свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 не виконував станом на 1 вересня 2010 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 300239 грн. 79 коп. у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 213750 грн. 00 коп., з якої 39375 грн. 00 коп. прострочена заборгованість по кредиту; 66363 грн. 44 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 17668 грн. 22 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків; 2458 грн. 12 коп. заборгованість по комісії за супроводження кредиту.

У зв’язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо погашення кредиту не виконує, виходячи із вимог п. 6.2 договору іпотеки та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ВАТ «Державний Ощадний банк України»просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації яка буде визначена у експертному звіті суб’єкта оціночної діяльності а також стягнути з відповідачів у солідарному порядку судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          15 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ВАТ «Державний Ощадний банк України»про визнання іпотечного договору недійсним з тих підстав що іпотечний договір суперечить діючому законодавству.

          Ухвалою суду від 9 листопада 2010 року цивільні справи за позовом ВАТ «Ощадний банк України»та за позовом ОСОБА_2 об’єднані у одне провадження.                    У судовому засіданні представник позивача ВАТ «Державний Ощадний банк України» позовні вимоги підтримав і пояснив, що 8 квітня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 1420 відповідно якого ОСОБА_1 від ВАТ "Ощадний банк України" отримав кредит на споживчі потреби в сумі 250 000 гривень на строк до 8 квітня 2018 року із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 16.5 % річних.

          З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором 8 квітня 2008 року між ВАТ "Державний Ощадний банк України" та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір (далі договір іпотеки) згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок № 55 який розташований по вул.. Окружній у с. Коров’я Теофіпольського району Хмельницької області і належить їй на підставі свідоцтва про право власності.

Оскільки свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 не виконував так як з листопада 2008 року погашення кредиту а 3 липня 2009 року погашення процентів не проводить станом на 1 вересня 2010 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 300239 грн. 79 коп.

Виходячи з вимог п. 3.2.2 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами ВАТ «Державний Ощадний банк України»має право дострокового повернення кредиту а також відповідно п. п. 6.2 та 6.6 договору іпотеки, який був укладений між позивачем та ОСОБА_2, відповідно якого у разі невиконання позичальником умов щодо погашення кредиту ВАТ «Державний Ощадний банк України» має право звернути стягнення на предмет іпотеки просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації яка буде визначена у експертному звіті суб’єкта оціночної діяльності. Просив також стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечуючи проти факту укладення сторонами кредитного договору та договору іпотеки і отримання ОСОБА_1 кредиту на споживчі цілі в сумі 250 000 гривень позов не визнали з тих підстав що договір іпотеки суперечить діючому законодавству а тому є недійсним.

Із їх пояснень встановлено що у належному ОСОБА_2 житловому будинку на час укладання договорів був зареєстрований і проживав її малолітній онук АНГЕЛЮК Денис ІНФОРМАЦІЯ_1. Всупереч діючому законодавству укладення договору іпотеки було проведено без попередньої згоди органу опіки та піклування який зобов’язаний здійснювати контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Несвоєчасне погашення кредиту вони пояснили тим що відповідачі перебувають у важкому матеріальному становищі, просили звернення стягнення на нього не проводити оскільки вони іншого житла не мають.

У випадку задоволення вимог щодо звернення стягнення на житловий будинок малолітній АНГЕЛЮК Денис буде позбавлений права на користування житлом що, на їх думку, є недопустимим.

З цих підстав просили суд позов ВАТ «Державний Ощадний банк України»залишити без задоволення, звернення стягнення на житловий будинок не проводити оскільки вони іншого житла не мають, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та визнати договір іпотеки недійсним.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку про те що позов ВАТ «Державний Ощадний банк України» задоволенню не підлягає.

Судом встановлено що 8 квітня 2008 року дійсно між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 1420 відповідно якого ОСОБА_1 від ВАТ "Ощадний банк України" отримав кредит на споживчі потреби в сумі 225 000 гривень на строк до 8 квітня 2018 року із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 16.5 % річних.           

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 8 квітня 2008 року між ВАТ "державний Ощадний банк України" та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір (далі договір іпотеки) згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок № 55 який розташований по вул.. Окружній у с. Коров’я Теофіпольського району Хмельницької області і належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань щодо щомісячного погашення кредиту.

Із пояснень представника позивача, розрахунку суми боргу встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з листопада 2008 року погашення кредиту а 3 липня 2009 року погашення процентів не проводить а тому станом на 1 вересня 2010 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 300239 грн. 79 коп.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічне право Банку зазначено вказаному кредитному договорі.

Згідно ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частина 1 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно п. 3.2.2 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами ВАТ «Державний Ощадний банк України»має право дострокового повернення кредиту а відповідно п. п. 6.2, 6.6 договору іпотеки ВАТ «Державний Ощадний банк України»вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку з пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо сплати кредиту позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим суд, оцінюючи обставини справи у їх сукупності приходить до висновку про те, що договір іпотеки був укладений з порушенням діючого законодавства у зв’язку із чим звернути стягнення на предмет іпотеки суд вважає неможливим.

У судовому засіданні встановлено, що у житловому будинку, який є предметом іпотеки на час укладання договору був зареєстрований, проживав і до цього часу проживає малолітній син відповідача ОСОБА_1 – ДЕНИС ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказані обставини підтверджуються, поясненнями відповідачів, їх представників, поясненнями секретаря Новоставецької сільської ради свідка ОСОБА_5, дружини відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6, виписками із по господарської книги Новоставецької сільської ради, які є у матеріалах справи, іншими доказами у справі.

Із пояснень відповідачів встановлено, що договір іпотеки був укладений без згоди органу опіки та піклування. Відповідачка ОСОБА_2 пояснила також що представник банку проводячи обстеження житлового будинку з метою визначення його вартості бачив що у будинку проживає малолітня дитина однак не звернув увагу відповідачів на те, що у такому разі договір іпотеки може бути укладений лише зі згоди органу опіки та піклування.

Ту обставину що договір іпотеки був укладений без згоди органу опіки та піклування підтвердила у судовому засіданні і його представник ОСОБА_7

Таким чином довідки Новоставецької сільської ради про відсутність у житловому будинку малолітніх дітей копії яких є у матеріалах справи, заповнені відповідачами анкети про відсутність у житловому будинку малолітніх осіб суперечать дійсним обставинам справи і не можуть бути взяті судом до уваги.

Крім цього відповідачі у судовому засіданні пояснили, що не були належно ознайомлені з правовими наслідками укладення договору кредиту а також договору іпотеки без згоди органу опіки та піклування а всі документи необхідні для отримання кредиту заповнювали за вказівкою працівника банку.

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Частинами 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»встановлений певний порядок дій кредитора: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення з суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

У судовому засіданні встановлено що позивач із такою письмовою вимогою до відповідачів не звертався, відсутня така вимога і у матеріалах справи.

А тому, виходячи із аналізу вказаних правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. З ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст. З ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Оскільки під час укладення договору іпотеки від 8 квітня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України»та ОСОБА_2 порушено права малолітньої дитини АНГЕЛЮКА Дениса тому такий договір є нікчемним з моменту його укладення. Оскільки договір іпотеки є нікчемним, то підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ «Державний Ощадний банк України» не можуть бути задоволені оскільки цим порушуються права малолітнього АНГЕЛЮКА Дениса.

З цих же підстав суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

При цьому суд вважає необхідним врахувати наступне.

Виходячи з принципів Декларації прав дитини, а також ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" - діти - члени сім'ї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень є неприпустимим.

У судовому засіданні встановлено, що договір іпотеки укладений між ВАТ «Державний Ощадний банк України»та ОСОБА_8 і що вона є єдиним власником цього житлового будинку. Встановлено також що ОСОБА_2 є бабою малолітнього АНГЕЛЮКА Дениса.

У судовому засіданні встановлено що ОСОБА_2, малолітній АНГЕЛЮК Денис з народження та його батьки проживають однією сім’єю у будинку власником якого є ОСОБА_2

Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

У судовому засіданні представник ВАТ «Державний Ощадний банк України»ОСОБА_9 просив суд відмовити ОСОБА_2 у позові щодо визнання договору іпотеки недійсним з тих підстав, зокрема що її малолітній онук ДЕНИС майнових прав щодо забезпеченого договором іпотеки житлового будинку не має і для укладання цього договору дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагається.

Пояснення представника ВАТ «Державний Ощадний банк України»у тій частині що малолітній онук ОСОБА_2 майнових прав щодо будинку який є предметом іпотеки заслуговують на увагу.

Разом з тим суд, оцінюючи обставини справи у їх сукупності приходить до висновку про необхідність згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки.

Із частини третьої ст.. 17 Закону України «Про охорону дитинства» витікає що обов’язок про те що без згоди органів опіки та піклування не мають права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання поширюється лише на батьків дитини та осіб, які їх замінюють.

Разом з тим, приймаючи до уваги що укладення договору кредиту між ВАТ «Державний Ощадний банк України»та ОСОБА_1, який є батьком малолітнього онука власника будинку ОСОБА_2 був неможливим без його забезпечення тобто без укладення договору іпотеки і ця вимога прямо передбачена п. 1.4.1 кредитного договору, враховуючи що предметом іпотеки став житловий будинок право на користування і проживання у якому має малолітній АНГЕЛЮК Денис суд приходить до висновку про необхідність отримання згоди органу опіки та піклування на його укладення оскільки ВАТ «Державний Ощадний банк України» укладаючи договір кредиту і погодившись на його забезпечення предметом іпотеки яким є житловий будинок без цієї згоди порушив вимоги ст.. 17 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України ).

Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування.

Щодо визначення права дитини на проживання в житловому приміщенні, що передається в заставу (іпотеку) то слід зазначити, що згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків ( усиновлювачів ) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків ( усиновлювачів ) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Судом встановлено, що батько малолітнього ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у будинку який є предметом іпотеки. Вказана обставина визнана сторонами і не викликає сумнів суду у її достовірності.

Оскільки вимога закону про отримання згоди органу опіки та піклування при укладенні договору іпотеки була проігнорована так як цей договір укладений без дозволу органу опіки і піклування, який зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень його необхідно визнати недійсним.

Доводи представника ВАТ «Державний Ощадний банк України» про те, що при укладенні оспорюваного договору права дитини були порушені через надання недостовірних відомостей самою позивачкою ОСОБА_2 та батьком малолітнього ОСОБА_1С, з огляду на зазначені нормативні акти не заслуговують на увагу оскільки не скасовують необхідності захисту майнових прав дитини , до яких відноситься і право на проживання та користування житлом.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 509, 525, 526, 530, 538, 546, 554,549-552, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст.ст. 10, 60, 179, 213 ЦПК України, районний суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства " Державний Ощадний банк України" в особі Теофіпольського територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/58 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення на заставне майно залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі Теофіпольського територіально відокремленого безбалансового відділення № 10022/58 про визнання іпотечного договору недійсним задовольнити.

          Іпотечний договір укладений 8 квітня 2008 року між Теофіпольським відділенням № 2907 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та майновим поручителем ОСОБА_2 який посвідчений приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1887 визнати недійсним.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення у Апеляційний суд Хмельницької області через Теофіпольський районний суд. Особи які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні при проголошенні рішення можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий