Справа №2-283/09 копія

  Р І Ш Е Н Н Я

                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                

24 березня 2009  рік                                 м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого                         - судді Чубабрія В.А.

при секретарі                         - Фоломеєвій В.В., Маричі Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білогірську позовну заяву ОСОБА_1 до радгоспу-заводу „Передгір’я” про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, моральної шкоди, розірвання трудового договору,

В С Т А Н О В И В:    

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом радгоспу-заводу „Передгір’я” про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, моральної шкоди, розірвання трудового договору.

    Свої вимоги мотивує тим, що він працював з 1977 року у радгосп-заводі „Передгір’я”. За час праці на підприємстві відповідачем неодноразово порушувалися його трудові права. Заробітна плата йому виплачувалася несвоєчасно, що спричинило виникнення заборгованості та розірвання трудового договору. Ним було подану письмову заяву відповідачу про звільнення його з займаної посади від 12.02.2008 року. Після спливу двотижневого строку попередження про звільнення – з 27.02.2008 року він покинув роботу та неодноразово вимагав розірвання з ним трудового договору, але до цього часу адміністрацією радгоспу-заводу „Передгіря” наказ про звільнення не видано. Йому було видано трудову книжку на руки без внесення запису про звільнення із зазначенням причин з посиланням на закон. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за заробітною платою у сумі 7675,14 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні – 8025,60 грн., вихідну допомогу – 2535 грн., моральну шкоду – 2000 грн., а також 500 грн. витрат на правову допомогу. Крім того, просить розірвати трудовий договір за ст. 38 КЗпП України з 26.02.2008 року та зобов’язати відповідача внести у трудову книжку відповідні записи про звільнення із зазначенням причин (підстав) та з посиланням на закон.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 на позові наполягали, просили суд задовольнити його у повному обсязі.  ОСОБА_1 пояснив, що після написання заяви про звільнення він виходив на роботу, для того, щоб передати іншій особі ввірене йому майно.

    Представники відповідача директор ОСОБА_3 та за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснили, що ОСОБА_1 продовжував працювати, не міг бути звільнений, оскільки не передавав свої обов’язки та ввірене йому майно іншій особі, щодо заробітної плати підтвердили, що радгосп-завод „Передгір’я” має заборгованість перед ОСОБА_1 але у розмірі 2709 грн.

    Заслухавши сторін, їх доводи, розглянувши матеріали справи у їх сукупності,  суд дійшов висновку про часткове задоволення позову за наступними підставами.

    Судовим розглядом встановлено, що з 1977 року ОСОБА_1 працював у радгоспі-заводі „Передгір’я” (а.с.16-17).

    Наказом від 20.01.1998 року № 4-К його переведено тимчасово виконуючим обов’язки зав.гаражем з 17.01.1998 року з оплатою 58 грн. на місяць з укладенням договору про матеріальну відповідальність (а.с.10).

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду безпосередньо пов’язану зі збереженням основних засобів матеріальних цінностей та був матеріально відповідальною особою, це підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.58).

    З 01.10.2008 року оклад ОСОБА_1 складає 1130 грн., це підтверджується довідкою радгоспу-заводу „Передгір’я” (а.с.31).

    Але, як вбачається з матеріалів справи, радгосп-завод „Передгір’я” має перед ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою, яка на 26.01.2009 року складає 2709 грн. (а.с.32).  

Цей факт також підтвердив під час судового розгляду відповідач, та у силу ст.61 ЦПК України, він вважається встановленим.

 Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

    Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заробітної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 2709 грн.

    Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

    Судом встановлено, що  12.02.2008 року ОСОБА_1 надав директору радгоспу-заводу „Передгір’я” заяву про звільнення з займаної посади (а.с.8).

    До цього часу наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади адміністрацією радгоспу-заводу „Передгір’я” не видано.

Відповідно до ч.2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Отже, судом встановлено, що після спливу двотижневого строку з дня  подання заяви про звільнення, ОСОБА_1 не наполягав на звільненні, оскільки продовжував працювати, виходив на роботу з метою здійснення завдань по збереженню матеріальних цінностей закріплених за ним, обумовленому особливостями трудового договору та займаної посади. Це підтверджується письмовими доказами у справі, а саме витягом з наказу про 4-годинний робочий день (а.с.40),  довідкою про нараховану заробітну плату з 01.01.2008 до 01.02.2009 року (а.с.56), табелями обліку робочого часу з лютого 2008 року (а.с.59-64).

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП України, про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та зобов’язання внести відповідні записи до трудової книжки, суд вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки трудові правовідносини між сторонами у справі з 26.02.2008 року не припинялися.

Щодо вимог ОСОБА_1 у частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч.1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд визнає, що через невиплату позивачу протягом тривалого часу заробітної плати він зазнав моральних страждань, пов’язаних з неможливістю забезпечити достатній рівень життя собі та своїй сім'ї.

 Разом з тим, суд, враховуючи характер та обсяг страждань, вважає можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду  у розмірі 500 грн., оскільки вважає цю суму достатньою для покриття моральних витрат та страждань позивача.

Також, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати, понесені ОСОБА_1 на правову допомогу у розмірі 500 грн. (а.с.18).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88  ЦПК України з відповідача підлягають стягненню у дохід держави судовий збір в розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

    На підставі ст.ст.38,44,115,116,117,2371 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,212-215   ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    позов задовольнити частково.

    Стягнути з радгоспу-заводу „Передгір’я” на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою у розмірі 2709 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., а всього стягнути 3709 грн.

В решті вимог відмовити.

    Стягнути з радгоспу-заводу „Передгір’я” у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий:            (підпис)

З оригіналом згідно.       Суддя:             Секретар:

Рішення набрало законної сили_____________року. Суддя:         Секретар: