АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1565/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 39 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

16 липня 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_7 вказувала, що 09 березня 2000 року померла їхня мати ОСОБА_12, якій на праві власності належала ? частина домоволодіння, що розташована по пров. Семашко, 22 в м. Черкаси.

02 листопада 2006 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_12, а саме 1/5 частку майна ОСОБА_12. Інші спадкоємці також отримали відповідні свідоцтва.

Також вказувала, що відповідач ОСОБА_6, який заволодів всім спадковим майном, почав розбирати все в домоволодінні, викидати вікна, двері, знищив коридор, веранду, кладову, завалював сараї, особливо сарай «Д» (времянка). Замість цього, ОСОБА_6 побудував із своїх будівельних матеріалів прибудову «а-4» - 38 см., яку суд зобов’язав його знести.

19 травня 2014 року відділом ДВС, вона та ОСОБА_11, у відсутність відповідача ОСОБА_6 були заселені в ? частину домоволодіння по пров. Семашко, 22 в м. Черкаси. Під час їх вселення був складений акт про те, що в ? частині вказаного домоволодіння залишилося. Після цього ОСОБА_6 став вивозити із домоволодіння те, що залишилося, в зв’язку з чим вона викликала працівників міліції і по цьому факту відносно ОСОБА_6 було порушено кримінальне провадження.

Вказувала, що в ? частині домоволодіння № 22 по пров. Семашко в м. Черкаси відсутня газова плита, котел опалення, труби опалення, п’ятеро дверей, виключателі, патрони, знищені повністю: веранда, коридор, кладова та погріб, внаслідок чого затікає будинок; викрадений електролічильник; знищена водоколонка № 4, огорожа, газове опалення та подача газу в літню кухню, електропроводка в літню кухню; пошкоджені сараї «д», «д-1», літня кухня, сарай «Д» (времянка) - повністю знищений. В зв’язку з цим ? частина домоволодіння повністю не придатна для житла, оскільки в домоволодінні немає газу, світла та води. Також, з домоволодіння ОСОБА_6 вивіз: меблі, коври, дорожки, постіль, одіяла, подушки, холодильник, посуд та інше майно, яке належало їх матері.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним.

Вказувала, що відповідач ОСОБА_6 порушив її законні права володіти та розпоряджатися житлом, нежитловими приміщеннями, належними їй на праві свідоцтва про спадщину за законом від 02 листопада 2006 року, оскільки останні знищені, а будинок перепланований, тому вона має право на відновлення відповідачем її порушених прав.

Просила зобов’язати ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 привести спадкове майно, яке належить їм на праві власності та знаходиться по пров. Семашко, 22 в м. Черкаси в попередній стан, а саме: сарай «Д» (жила времянка) - побудувати, провести електропроводку; провести електропроводку до туалету «В»; літня кухня «Б» - провести труби опалення та світло в кімнаті, провести газове опалення та електропроводку від ? частини будинку до літньої кухні «Б»; відновити огорожу № 3 від домоволодіння № 24; привести в попередній стан водоколонку № 4; перенести лічильник від сусідського домоволодіння; повернути плиту газову 2-х камфорну «Карпати», котел опалення, які встановлені на час смерті матері; привести в попередній стан в 2-х кімнатах, кухні, коридорі труби опалення, два вікна в середній кімнаті, п’ятеро дверей по всій ? частині домоволодіння; встановити виключателі, розетки, патрони; привести в попередній стан огорожу замість стіни прибудови «а-4»; зобов’язати відповідачів повернути все майно померлої ОСОБА_12; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 300 000 грн..

Під час розгляду справи, ОСОБА_7 не підтримала позовні вимоги щодо зобов’язання перенести лічильник від сусідського домоволодіння, оскільки електролічильник в будинку вже встановлений. Крім того, уточнила позовні вимоги щодо повернення відповідачами газової плити та котла опалення, просила зобов’язати їх встановити на місце газову плиту «Електора» та газовий котел КЧМ, оскільки саме такі прилади були встановлені в їх домоволодінні.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_6 привести спадкове майно, яке знаходиться по пров. Семашко, 22 в м. Черкаси в попередній стан, а саме: провести електропроводку до туалету «В»; провести в літній кухні «Б» газове опалення та світло; провести газове опалення та електропроводку від ? частини будинку до літньої кухні «Б»; огорожу № 3, водоколонку № 4 привести в попередній стан; встановити плиту газову «Електра» та газовий котел КЧМ; привести в попередній стан водяне опалення в 2-х кімнатах, кухні, коридорі, встановити два вікна в середній кімнаті, п’ятеро дверей по всьому будинку, виключателі, розетки, патрони, огорожу замість стіни прибудови «а-4».

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2015 року внесено виправлення в рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року та в абзаці другому резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року вказано вважати правильним: «Зобов’язано ОСОБА_6 привести спадкове майно, яке знаходиться по пров. Семашко, 22 в м. Черкаси в попередній стан, а саме: провести електропроводку до туалету «В»; провести в літній кухні «Б» газове опалення та світло; провести газове опалення та електропроводку від ? частини будинку до літньої кухні «Б»; огорожу № 3, водоколонку № 4 привести в попередній стан; встановити плиту газову «Електра» та газовий котел КЧМ; привести в попередній стан труби (батареї) опалення в 2-х кімнатах, кухні, коридорі, встановити два вікна в середній кімнаті, п’ятеро дверей по всьому будинку, виключателі, розетки, патрони, огорожу замість стіни прибудови «а-4».

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року шляхом його доповнення, а саме: зобов’язати ОСОБА_6 привести спадкове майно в попередній стан: сарай «Д» (жила времянка) з пічним опаленням – 28 кв.м. та в ? частині домоволодіння - газове опалення 2-х кімнат, кухні та коридорі, про що свідчить технічна документація. Стягнути з ОСОБА_6 на свою користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про смерть (а.с. 75 Т. 1) 09 березня 2000 року померла ОСОБА_12.

Судом встановлено, що після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою м. Черкаси по провул. Семашко, 22. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 є ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних долях по 1/5 частці від ? частини домоволодіння. Всі вищевказані спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину і сторонами даний факт сторонами підтверджений та не оспорюється.

Судом також достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_6 постійно проживав в домоволодінні № 22 по провул. Семашко, 22 м. Черкаси та залишився проживати там після смерті матері.

З метою покращення житлових умов проживання, він перебудував будинок на власний розсуд, добудував кімнату, збільшивши її на 38 см. в бік провулку (прибудова «а-4», яку суд вже зобов’язав відповідача демонтувати, привівши в попередній стан прибудови «а-2» та «а-3»), провів в будинку нове опалення, замінив електропроводку, підвів воду, встановив нові пластикові вікна (які ним же були демонтовані), зняв двері, зробив арки. Також, в будинку встановив новий газовий котел та нову газову плиту, які він же в подальшому, як виникли судові спори, забрав, поставивши іншу газову плиту. Також, ОСОБА_6 замість старої огорожі № 3 поставив металеву сітку, яку в подальшому зняв.

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 1-3 Т.1), ОСОБА_7 в обгрунтування позовних вимог вказала, що відповідач ОСОБА_6 протиправно заволодів спадковим майном, що залишилося після смерті їхньої матері та зробив незаконне перепланування та добудови до будинковолодіння для покращення життєвих умов без дозволу інших спадкоємців. Вважає, що такими діями, відповідач ОСОБА_6 порушує її права та права інших спадкоємців щодо можливості користуватися спадковим майном, а тому просила суд зобов’язати відповідача та співвідповідачів привести спадкове майно в попередній стан та стягнути на її користь моральну шкоду, оскільки вважає, що неправомірними діями відповідачів така шкода була їй завдана.

Ухвалюючи рішення по справі (а.с. 17-21 Т. 2), суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що дійсно, відповідач ОСОБА_6 самовільно перебудував будинок та провів у ньому ряд робіт, направлених на покращення умов проживання. Дані дії він зробив без згоди та дозволу інших спадкоємців, в тому числі й позивачки ОСОБА_7, які не надавали йому згоди на перепланування, чим порушив права ОСОБА_7 на володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому суд дійшов висновку про зобов’язання ОСОБА_6 привести спадкове майно в попередній стан та встановити огорожу замість стіни прибудови «а-4», оскільки в результаті знесення прибудови «а-4», яку самовільно збудував ОСОБА_6 і яку його в судовому порядку зобов’язано знести, домоволодіння № 22, що знаходиться по провул. Семашко в м. Черкаси залишилося без огорожі і доступ до нього є вільним. Своїм рішенням районний суд відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки не було доведено, що саме з їх вини порушені права позивачки. Відмовлено було з мотивів недоведеності і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до відповідачів про повернення сараю «Д» (жила времянка) в попередній стан, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що вказаний сарай знищений саме незаконними діями відповідачів, а не зруйнований за давністю та відмовлено в задоволенні вимог про повернення всього спадкового майна, оскільки не було доведено, яке саме спадкове майно померлої ОСОБА_12 було забрано з домоволодіння та чи забрано воно було саме відповідачами.

Так як було встановлено, що ОСОБА_7 позбавлена права використовувати будинок за призначенням, здійснювати своє право власності та небажання відновити відповідачем будинку в попередній стан, тому суд першої інстанції дійшов висновку про завдання позивачці моральної шкоди та стягнув її в розмірі 2 000 грн., оскільки вважав що такий розмір моральної шкоди буде відповідати принципу розумності та справедливості понесених моральних страждань ОСОБА_7

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 вказав, що всі роботи на покращення умов проживання були розпочаті ним ще за життя ОСОБА_12 та зі згоди її власника, а тому вважає, що жодних прав ОСОБА_7 як співвласника будинку він не порушував і її позовні вимоги задоволенню не підлягають. З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 просила змінити та доповнити рішення районного суду та задоволити позовні вимоги в частині приведення сараю «Д» жилу времянку з пічним опаленням та привести в ? частині домоволодіння газове опалення в попередній стан відповідно до технічної документації. Моральну шкоду просила збільшити до 300 000 грн..

Перевіряючи обгрунтованість доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими обставинами справи та наявними матеріалами справи і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Як вже було вищезазначено, сторони по справі являються спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 та отримали свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_12.

Сторони не заперечили той факт, що позивачка ОСОБА_7 була вселена в ? частину домоволодіння № 22 по провул. Семашко в м. Черкаси 19 травня 2014 року в ході примусового виконання виконавчих листів № 2-86, 2-86/10 від 06 квітня 2010 року та 17 квітня 2012 року, виданих Придніпровським районним судом м. Черкаси Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, що стверджується актом державного виконавця від 19 травня 2014 року. Під час вселення позивачки ОСОБА_7 в ? частину домоволодіння № 22 по провул. Семашко в м. Черкаси також було складено акт опису майна, яке знаходилося на той час в домоволодінні.

Ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Ч. 2 ст. 358 ЦК України визначає, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Відповідно до ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити своє право.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка та відповідачі мають право на володіння, користування та розпорядження належним їм спадковим майном. Перебудування будинку одним із відповідачів, ОСОБА_6 дійсно мало місце і дану обставину не заперечив сам відповідач.

В суді апеляційної інстанції, апелянт ОСОБА_6 сам підтвердив ту обставину, що робив перепланування будинку після смерті своєї матері та згоди на це у спадкоємців не брав, чим спростував доводи своєї апеляційної скарги про те, що перепланування робилося ще при житті ОСОБА_12.

Дані дії відповідача правильно визначені районним судом як такі, що порушують права позивачки, оскільки у розумінні положень ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист всіх суб’єктів права власності і позивачка скористалася таким правом, вказуючи в своїй позовній заяві й посилання саме на ст. 386 ЦК України.

Правильним є рішення районного суду і в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки в судовому засіданні було встановлено, дану обставину не заперечили й сторони під час розгляду справи, що вказані відповідачі не проживали на момент смерті ОСОБА_12 разом з нею в даному будинковолодіння та не доведено, що саме з їх вини були порушені права ОСОБА_7. Доводи позивачки в цій частині позову не були доведені нею й під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення позову до відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.

Не надано було апелянтом ОСОБА_7 й вмотивованих доказів того, що сарай «Д» (жила времянка) знищений незаконними діями відповідача ОСОБА_6, тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо того, що в даному випадку руйнація сараю відбулася під впливом дії часу, оскільки як вже було зазначено вище, протилежного сторонами доведено не було.

Суд першої інстанції своїм рішенням зобов’язав ОСОБА_6 привести спадкове майно в попередній стан керуючись актом опису майна від 19 травня 2014 року, що знаходилося в домоволодінні був проведений відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області, що був складений при примусовому вселенні ОСОБА_7 до вказаного будинковолодіння. Посилання позивачки на інше майно, що було забрано з домоволодіння до складення акту, колегія суддів вважає не доведеним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості наявності такого майна в домоволодінні, відповідач заперечував наявність такого майно, а тому не можливо з достовірністю встановити його належність в домоволодінні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказував, що районним судом безпідставно з нього на користь позивачки була стягнута моральна шкода, відсутній причинний зв’язок між шкодою та протиправним діяннями заподіювача та вважав в цій частині рішення суду незаконним.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

В даному випадку, ЦК України, а саме ч. 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що неможливість позивачки використовувати будинок за призначенням та здійснювати своє право власності, неможливість проживати в ньому та небажання відповідача привести спадкове майно в попередній стан спричинило моральні страждання, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є обгрунтованими і її стягнення передбачене при даних правовідносинах чинним законодавством.

При визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції правильно було застосовано положення ст. 1167 ЦК України, враховано обставини і причини настання такої шкоди та визначено її розмір виходячи з засад розумності та справедливості, а також, ухвалене рішення в цій частині не суперечить положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Враховуючи вищевикладені доводи обгрунтування свого рішення, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судового рішення з тих мотивів, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, і по справі не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, щодо скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу не порушивши законні права і інтереси сторін, а судове рішення ґрунтується на наявних по справі доказах та відповідає вимогам діючого законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :