П О С Т А Н О В А №2а-3\09
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2009 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соколянської О.М.,
секретарі Пошта Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новомосковську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільненської сільради, ОСОБА_2 , Голови Новомосковської райдержадміністрації про визнання недійсним надання у приватну власність земельної ділянки рішенням Вільненської сільради ради від 08.11.2002 року №6-5\ХХ1У, про визнання недійсним рішення Вільненської сільради ради від 26.12.2003 року №3-13\ХХ1У про відмову у приватизацію земельної ділянки, та визнання частково недійсним розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації від 17.12.2003 року №1761 в частині відмову в натурі земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 06.11.2003 року він звернувся з письмовою заявою до голови Новомосковської райдержадміністрації про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 0.04 га біля його будинку по АДРЕСА_1 26.12.2003 року рішенням Х сесії ХХ1У скликання Вільненської сільради йому було відмовлено У наданні у приватну власність земельної ділянки площею 0.042 га в АДРЕСА_1 бо 08.11.2003 року дана земельна ділянки була передана відповідачу ОСОБА_2 згідно рішення Вільненської сільради. 17.12.2003 року розпорядженням голови Новомосковської районної держадміністрації №1761 ОСОБА_2 було відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка площею 0.15 га. Він вважає, що дане рішення є незаконним. З 1988 року його батько ОСОБА_1 користувався цією земельною ділянкою під огород. Через три роки батько звернувся до директора радгоспу «50-років Жовтня» про підтвердження права на користування під огород земельної ділянки, і отримав дозвіл від адміністрації господарства. На протязі 16 років наша сім’я користувалася земельною ділянкою площею 0.04 га відкрито, хоча и не мала ніяких документів. У зв’язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним надання у приватну власність земельної ділянки рішенням Вільненської сільради ради від 08.11.2002 року №6-5\ХХ1У, про визнання недійсним рішення Вільненської сільради ради від 26.12.2003 року №3-13\ХХ1У про відмову у приватизацію земельної ділянки, та визнання частково недійсним розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації від 17.12.2003 року №1761 в частині відмову в натурі земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю, просив суд його позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві.
Представник Вільненської сільради – Кравченко Д.А. позовні вимоги не визнав, просив суд у позові ОСОБА_1 відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 позов не визнала, просила суд у позові ОСОБА_1 відмовити.
Представник голови Новомосковської районної держадміністрації - Мартинюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у позові ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, представників, які виступали в їх інтересах, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
До прийняття діючої Конституції України право приватної власності громадян на землю передбачалось ЗК України в редакції 1992 року, Законами України, Декретами КМ України, указами Президента України про паювання земель.
З 15 травня 1992 року громадяни України одержували земельні ділянки із земель запасу і резервних земель, що належали до державної власності, а також за рахунок державних земель, що перебували у постійному користуванні: КСП, СГК, СГАТ або належали цим організаціям на праві колективної власності. Земельні ділянки із зазначених земель передавалися громадянам у власність для ведення селянського господарства, особистого підсобного господарства, будівництва, садівництва, дачного та гаражного будівництва, у порядку та умовах, визначених ЗК України в редакції від 13.03.1992 року. Кожний громадянин має право користуватись природними об’єктами права власності народу згідно з законом (ст.13 ч.2 Конституції України). До таких об’єктів відносяться земельні ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має садибу, яка розташована по АДРЕСА_1 ас.5, а відповідач ОСОБА_2 є власником садиби по пров.Степовому, 1 «а» м.Новомосковська. 06.11.2003 року ОСОБА_1 звернувся до голови Новомосковської райдержадміністрації Олійник Є.Ф. з заявою про виділення йому земельної ділянки площею 0.04 га, біля його будинку ( АДРЕСА_1 ) під огород ас.8. 26.12.2003 року рішенням №3-13\ХХ1У Вільненської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області ХХ1У скликання 13 сесія позивачу було відмовлено у безкоштовній передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0.04 га в м.Новомосковську по пров.Степовому на території сільради для ведення особистого селянського господарства, бо раніше сільрада вже узгоджувала безкоштовну передачу в приватну власність цієї земельної ділянки ОСОБА_2 , що підтверджується документом на ас.6. 09.03.2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення сесії від 08.11.2003 року та 26.12.2003 року ас.3-4, обґрунтовуючи свій позов тим, що його сім»я з 1988 року відкрито користувалася спірною земельною ділянкою. В червні 1990 року батько позивача ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора радгоспу «50 років Жовтня» Чоргоно М.Г. с проханням надати для користування земельну ділянку під огород, який знаходиться за його садибою по пров.Степовому, 1 «д» ас.7. Виділеною земельною ділянкою ОСОБА_1 користувався до травня 2002 року. 12.05.2002 року ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ас.136. Після його смерті позивач звернувся з письмовою заявою про виділення йому земельної ділянки площею 0.04 га, біля його будинку ( АДРЕСА_1 ) під огород.
02.10.2002 року відповідач ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою до голови Вільненської сільради Кравченко Д.А. з заявою про виділення йому у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства ( 0.05 га по пров.Степовому та 0.10 га за спорудою хімскладу) ас.85. 08.11.2002 року рішенням №6-5\ХХ1У Вільненської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області ХХ1У скликання 5 сесії узгоджено про надання в користування відповідачу у приватну власність земельну ділянку площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в м.Новомосковськ в районі пров.Степовий – 0.05 га та бувшого хімскладу 0.10 га, що підтверджується документом на ас.86. 17.12.2003 року розпорядженням №1761 Голови Новомосковської районної державної адміністрації відповідачу ОСОБА_2 було відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0.15 га ас.91. Актом від 23.12.2003 року були встановлені межі земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства в присутності землекористувача ОСОБА_2 та суміжного землекористувача ОСОБА_5 (мешкає АДРЕСА_5 ). Для ведення особистого селянського господарства – 0.0452 га, в т.ч. ріллі – 0.0452 га. Заперечень з боку представників суміжних землекористувачів при встановленні меж не заявлено, що підтверджується документом на ас.92, 95, 99.
Як встановлено судом, з 1993 року відповідач ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0.05 га під огород в районі провулка Степовий м.Новомосковська, який він отримав на підставі рішення правління КСП «Нива» у порядку розрахунку за щорічну оренду автомобіля 5511 НОМЕР_2 на період збору врожаю, що підтверджується документами на ас.99-106.
Цю обставину підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який працював на посаді директора радгоспу «Нива», що з 1993 року він видав розпорядження про виділ ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.05 га в районі провулка Степовий, як плату за оренду автомобіля відповідача.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст.7 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року отримав земельну у тимчасове користування від керівництва радгоспу «Нива» і добросовісно, відкрито і безперервно користувався земельною ділянкою протягом 9 років. Після передачі земель радгоспу «Нива» Вільненській сільраді, відповідач ОСОБА_2 звернувся до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки загальною площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства ( 0.05 га по пров.Степовому та 0.10 га за спорудою хімскладу) ас.85. 08.11.2002 року рішенням №6-5\ХХ1У Вільненської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області ХХ1У скликання 5 сесії узгоджено про надання в користування ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в м.Новомосковськ в районі пров.Степовий – 0.05 га та бувшого хімскладу 0.10 га.
Відповідно до ст.118 ЗК України 17.12.2003 року розпорядженням №1761 Голови Новомосковської районної державної адміністрації відповідачу ОСОБА_2 було відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0.15 га, що підтверджується документом на ас.91
За таких обставин і в силу вимог, які містяться в ст.71 КАС України, позивач не довів тих обставин, що він з 1988 року користувався земельною ділянкою площею 0.04 га, яка була виділена рішенням Вільненської сільради від 08.11.2002 року для ведення особистого селянського господарства в м.Новомосковськ в районі пров.Степовий.
При таких обставинах у суду нема підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення від 08.11.2002 року №6-5\ХХ1У Вільненської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області ХХ1У скликання 5 сесії про надання в користування ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в м.Новомосковськ в районі пров.Степовий, та розпорядження №1761 від 17.12.2003 року голови Новомосковської районної державної адміністрації про відведення у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0.15 га в м.Новомосковськ в районі пров.Степовий. А тому рішенням №3-13\ХХ1У від 26.12.2003 року Вільненської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області ХХ1У скликання 13 сесія позивачу було на законних підставах відмовлено у безкоштовній передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0.04 га в м.Новомосковську по пров.Степовому на території сільради для ведення особистого селянського господарства.
Керуючись ст.ст. 8, 9 11, 12, 13, 14,15, 17, 22,71, 99, 100, 160 КАС України, ст.ст. 81, 118, 119, 121 ЗК України, суд -
п о с т а н о в и в:
У позові ОСОБА_1 до Вільненської сільради, ОСОБА_2 , Новомосковської райдержадміністрації про визнання недійсним надання у приватну власність земельної ділянки рішенням Вільненської сільради ради від 08.11.2002 року №6-5\ХХ1У, про визнання недійсним рішення Вільненської сільради ради від 26.12.2003 року №3-13\ХХ1У про відмову у приватизацію земельної ділянки, та визнання частково недійсним розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації від 17.12.2003 року №1761 в частині відмову в натурі земельної ділянки відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя О.М.Соколянська