Справа № 22ц- 2981
Головуючий 1 інстанції - Максимов М.Т.
Категорія 32
Доповідач - Бабенко П.М.
УХВАЛА
іменем України
22 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - Новікової Г.В.
суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.
при секретарі- Голубцові А.В.
за участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача - Ціоненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відділення Фонду на рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 14 березня 2008 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, спричиненої каліцтвом на виробництві, в результаті якого він втратив 100 % професійної працездатності, йому цим спричинено моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 14 березня 2008 року, позов задоволено 3 відповідача на користь позивача стягнуто 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди..
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду , ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те , що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, не відповідає фактичним обставинам справи , суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що згідно Закону України від 20.03.07 року "Про внесення змін до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено п.5 ст.22 , п.9 ч.3 ст. 28 та п.10 ст.34 , якими було передбачено відшкодування моральної шкоди, спричиненої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, тому позивач на відшкодування моральної шкоди не має права.
Також посилається на те , що суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, що йому відшкодована втрата здоров'я одноразовою допомогою, щомісячними виплатами та виплат на лікування позивача.
Вказав, що суд не надав належної оцінки наявним доказам у справі, не врахував, що в у відповідності до ст.. 237-1 КзПП України належним відповідачем у справі є підприємство, де позивач отримав ушкодження здоров'я.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу слід ' відхилити , рішення суду залишити без змін з наступних підстав:
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому , що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Ушкодження здоров'я завдають йому фізичний біль , йому протипоказані фізичні навантаження .Він вимушений постійно лікуватись , втрата здоров'я обмежує його можливості вести активний спосіб життя , створює додаткові незручності та призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст., 23 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування нещасного випадку на виробництві , висновками МСЕК, виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, ступеню 'втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 40 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Суд всебічно , повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача про відшкодування моральної шкоди та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те , що оскільки Законом України від 20.03.07 року "Про внесення змін до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено положення про відшкодування моральної шкоди потерпілим , тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування моральної шкоди виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має.
Доводи апелянта про те, що моральна шкода повинна бути відшкодована на підставі ст.. 237-1 КЗпП підприємством, з вини якого позивачеві спричинена моральна шкода, не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки виниклі правовідносини повинні регулюватися зазначеним вище спеціальним Законом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вони не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308, -313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 14 березня 2008 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.