Справа №22ц-1162, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Калініченко І.С.
Категорія: Доповідач - Вербицька Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року червня місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Вербицької Л.І. Суддів: Бездрабко В.О., Фурман Т.Г. при секретарі - Літвіновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 10 березня 2005 року
за позовом малого приватного підприємства «Таврія»
до ОСОБА_1
про відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
У лютому 2005 року МПП «Таврія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідачка перебувала з підприємством у трудових відносинах і в період з
05.02.2003 року по 08.02.2003 року вчинила злочин, заволодівши
грошовими коштами позивача в сумі 17 533 грн.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 10.03.2005 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення
суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову
відмовити, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, а саме,
безпідставне прийняття до уваги вироку Бериславського районного
суду, як підставу визначення розміру шкоди, хоча вона
відшкодувала шкоду під час досудового слідства.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених прзовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що вироком Бериславського районного суду Херсонської області від
02.11.2004 року відповідачка засуджена за ст. 192 ч.2 КК України за
те, що вона, працюючи керівником структурного підрозділу МПП
«Таврія», керуючись корисними мотивами з метою збагачення за
рахунок чужого майна, шляхом обману в період часу з 05.02.2003
року по 08.02.2003 року, незаконно заволоділа грошовими коштами
МПП «Таврія» на загальну суму 17 533 грн., а тому відповідачка має
відшкодувати заподіяну позивачу майнову шкоду на підставі ст. 440
ЦК України (в ред. 1963 року).
2
Однак, з такими висновками суду погодитися не молена, оскільки до них суд дійшов в порушення вимог матеріального і процесуального закону, а також: при невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Зазначені порушення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Так, згідно з вимогами ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів кримінальної справи, дослідженої у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України. Вироком Бериславського районного суду від 02.11.2004 року суд перекваліфікував дії підсудної на ч.2 ст. 192 КК України, тобто заподіяння майнової шкоди у великих розмірах, шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.
У зазначеному вироку суду не встановлено який саме розмір заподіяної підсудною шкоди.
В ухвалі колегії суддів судової палати в кримінальних
справах апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2005 року
сума заподіяної шкоди також не зазначена, а обставини щодо
вчинених засудженою дій стосуються пред'явленого їй
обвинувачення.
Таким чином, суд безпідставно вважав розмір заподіяної шкоди у сумі 17 533 грн. встановленим вироком суду.
Крім того, суд не звернув уваги на ту обставину, що при визначенні ОСОБА_1. міри покарання судом було враховано добровільне відшкодування шкоди. У кримінальній справі представником цивільного позивача неодноразово змінювалися підстави і розмір заподіяної ОСОБА_1. шкоди підприємству, а у судових дебатах представник зазначив, що 03.11.2003 року від ОСОБА_1. на рахунок МПП «Таврія» поступило 7 000 грн., як часткове погашення завданого збитку /а.с. 365 кримінальної справи). При визначенні кваліфікації дій ОСОБА_1 судом покладено в основу пояснення підсудної про те, що для особистих потреб вона брала в структурних підрозділах МПП «Таврія» 7 000 грн., які потім повернула, що підтверджується прибутковим касовим ордером №64 від 05.11.2003 року.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Оскільки вироком суду у кримінальній справі не встановлений розмір заподіяної ОСОБА_1. шкоди, то позивач у спірних правовідносинах зобов'язаний надати докази на підтвердження заявленого позову на загальних підставах.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на матеріали кримінальної справи і вирок суду.
Будь-яких доказів в порядку ст. 60 ЦПК України позивач суду першої інстанції та апеляційному суду не надав і судом вони не встановлені.
3
Таким чином, заявлений позов з підстав ст. 1166 ЦК України, п.2 ст. 133 КЗпП України є недоведеним, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст. 133 КЗпП України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 10 березня 2005 року скасувати, постановити нове.
В задоволенні позову малого приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.
Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.