Справа № 11a - 822, 2008 року Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України. Синьогуб М. С.
Доповідач - Червоненко В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня місяця «29» дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Червоненка В.Я.
Суддів: Післєгіної Л.М. Калініченка І.С.
З участю прокурора - Литвиненка О.О.
Засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком: - ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, який проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст. 187 КК України на три роки позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід - утримання під вартою.
Строк відбування покарання рахується з 12 листопада 2007 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
ОСОБА_2 вироком суду першої інстанції визнаний винним та засуджений за те, що він 05 листопада 2007 року приблизно о 15.00 годині поблизу будинку за АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснив напад з метою заволодіння чужим майном на малолітню ОСОБА_3 При цьому застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'ю потерпілої, що виразилося в здавлюванні шиї руками, а також з погрозою застосування предмета приставивши потерпілій до горла запальничку, яку остання сприйняла як ніж, позбавивши таким чином її можливості чинити опір та заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді синця передньої поверхні шиї, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, заволодів належною потерпілій сумкою в якій знаходились предмети шкільного призначення, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 142 грн. 70 коп.
В апеляціях:
- адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, вважаючи, що дії ОСОБА_2 мають бути кваліфіковані за ст. 186 КК
-2-
України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) з необхідністю застосування до винного ст. 75 КК України, посилаючись на ті обставини, що висновок суду про загрозу життю чи здоров'ю ОСОБА_3 під час скоєння злочину не знайшло свого підтвердження. Вказує, що напад з застосуванням пластмасової запальнички, приставленої до шиї потерпілої, свідомо не міг бути загрозою її життю чи здоров'ю, а доводи суду щодо такої небезпеки ґрунтуються лише на одних припущеннях зазначених у вироку.
- засуджений ОСОБА_2 , не оспорюючи правильність кваліфікації вчиненого ним діяння, просить суд призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі у зв'язку з визнанням вини, щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, добровільного усунення заподіяної шкоди, позитивними характеристиками за місцем проживання та роботи.
Прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, у запереченні на апеляцію адвоката ОСОБА_1 просить вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2008 року залишити без змін, а апеляцію адвоката без задоволення. Вважає, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, підтверджені зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які наведені у вироку.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 , який підтримав апеляцію адвоката та свою апеляцію і в останньому слові просив пом'якшити йому покарання і не позбавляти волі, думку прокурора, який вважає апеляцію адвоката та засудженого необгрунтованою, дослідивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю досліджених у судовому засіданні й наведених у вироку доказів і є правильними.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, а саме несуперечливими між собою свідченнями малолітньої ОСОБА_3, які зроблені й зафіксовані у встановленому законом порядку під час допитів, в діях винного під час скоєння злочину вбачається напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу і з погрозою застосування такого насильства, що виразилося в здавлюванні шиї руками і застосуванні предмета приставивши потерпілій до горла запальничку, яку остання сприйняла як ніж, позбавивши таким чином її можливості чинити опір.
Під .таким насильством розуміється обмеження волі, суспільна небезпечність такого розбійного нападу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість потерпілої особи, а погроза застосування фізичного насильства, а саме здавлення шиї та приставляння до горла малолітньої ОСОБА_3 предмета який вона сприйняла за ніж, була сприйнята потерпілою стороною як реальна небезпека, тобто у неї склалося явне та реальне враження, що у разі, якщо вона протидіятиме винній особі або не виконає його вимог, цю погрозу буде реалізовано. Така погроза сприймалася потерпілою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася.
Потерпіла детально розповіла про місце і час скоєння злочину, прикмети винної особи, впевнено впізнала ОСОБА_2 (а.с. 11, 14, 103).
Дане показання є прямим доказом, який безпосередньо вказує на наявність обставин скоєння даного злочину.
-3-
Також судом першої інстанції при оцінці обставин скоєння злочину ураховувались несуперечливі між собою свідчення самого ОСОБА_2 , які зроблені й зафіксовані у встановленому законом порядку під час допитів на досудовому слідстві, від яких він згодом не відмовився і підтвердив у судовому засіданні про те, що він здійснив напад на малолітню ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном і застосував при цьому насильство, що виразилося в здавлюванні шиї руками та застосуванні предмета приставивши потерпілій до горла запальничку з метою налякати та позбавити таким чином її можливості чинити опір (а.с. 41, 49, 65, 102), а також інші докази і пояснення свідків, які покладені в основу обвинувачення.
Що стосується посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що з висновку судово-медичної експертизи випливає тільки те, що синець на шиї потерпілої міг утворитися від дії тупого предмета - можливо - від корпусу запальнички і дане тілесне ушкодження відноситься до легких, а конкретних доводів експертизи про те, що вказане тілесне ушкодження становить загрозу здоров'ю потерпшої у досліджені не вказується і у зв'язку з цим доводи суду щодо такої небезпеки грунтуються лише на одних припущеннях зазначених у вироку, то ці посилання є неправильними.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 року небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх зокрема, слід відносити здавлювання шиї.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевіреним доказам дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу і з погрозою застосування такого насильства (розбій).
Що стосується міри покарання, обраної відносно ОСОБА_2 , то вона визначена судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 187 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме:
- щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину;
-вчинення злочину щодо малолітньої особи та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння,
і, на думку судців, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження здійснення ним нових злочинів.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які могли б вплинути на законність вироку, не виявлено, а тому вирок суду є законним і обґрунтованим. Апеляції задоволенню не підлягають, оскільки доводи апеляцій не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2008 року - без змін.