№ 2-2799/2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Об червня 2008 р. Малиновський райсуд м.Одеси
в складі: головуючого судді Савинської І.О.
при секретарі Убейник Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю 3-ої особи органу опіки та піклування, про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, уточнивши у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, який також діяв в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, просила суд визнати за позивачем право приватної власності на 5/8 частин АДРЕСА_1 та на 5/8 частин кв.АДРЕСА_2 у порядку успадкування за законом на майно, яке залишилося після смерті його дружини ОСОБА_6
Крім того, представник позивача просила визнати за неповнолітнім ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частину АДРЕСА_1 та на 1/8 частину кв.АДРЕСА_2 у порядку успадкування за законом на майно, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_6
Також, представник позивача просила визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним по 1/8 частині кв.АДРЕСА_1 та по 1/8 частині кв.АДРЕСА_2 у порядку успадкування за законом на майно, яке залишилося після смерті їх дочки ОСОБА_6
Представник позивача посилалась на те, що ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_6 під час шлюбу за спільні кошти придбали дві спірні квартири, оформили їх на імя ОСОБА_6, користувалися даним житлом, потім дозволили окремо користуватися даними квартирами батькам ОСОБА_6 -відповідачам по справі, що є літніми людинами та мають конфліктні стосунки між собою.
Після смерті ОСОБА_6, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3, представник позивача стверджувала, що сторони фактично прийняли спадкове майно у зазначених вище частках, користуються майном, предметами домашнього побуту, сплачують квартплату та комунальні послуги.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представник 3-ої особи органу опіки та піклування Малинов, ської райадміністрації
Одеської міськради у судові засідання не зявлялися, про час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має підґрунтя та підлягає задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_6 доводилася дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4
16.11.1990 р. вона вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_1, від якого 08.04.1993 р. народився син ОСОБА_2
Під час шлюбу подружжя ОСОБА_2 придбало у приватну власність дві квартири: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору кулівлі-продажу № Н/97-0943 від 30.09.1997 р., та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № Н/98-0303 від 30.04.1998 р.
Вказані квартири були оформлені на імя ОСОБА_6 та зареєстровані в КП „ОМБТІтаРОН".
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, не залишивши заповіту.
Після її смерті неповнолітня дитина залишилася мешкати з ОСОБА_1 та до цього часу знаходиться на його утриманні.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У зв'язку з чим спадкоємцями першої черги за законом залишилися син померлої - ОСОБА_2, чоловік померлої -ОСОБА_1, батьки померлої - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
Інших спадкоємців немає.
4.1 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦПК України передбачають, що майно, набуте подружжями за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування, розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали кожний у власності по 1/2 частині у зазначених спірних квартирах, як на частки майна, що придбане під час шлюбу за спільний сумісний кошти подружжя.
Тобто, спадкову масу складає 1/2 частина квартири № АДРЕСА_2 та 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається із положень ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Кожен зі спадкоємців - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають право успадкувати по 1/8 частині кожної зі спірних квартир.
Ч.чі та 3 ст.1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не
прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
7-ма Одеська держнотконтора у своєму листі №4838 від 07.11.2006 р. повідомила суд, що з заявами щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_63вернулися її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, чоловік ОСОБА_1, який також діяв в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_1 звернувся з заявою про відмову від спадщини на користь неповнолітнього сина.
У судовому засіданні представник позивача повідомила, що ОСОБА_1 вирішив не відмовлятися від своє частки у спадковому майні на наполягає на її прийнятті.
Тому суд вважає, що сторони фактично прийняли всю спадкову масу.
Суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти ОСОБА_4 для ОСОБА_3, а квартира № АДРЕСА_2 була придбана за власні кошти ОСОБА_3 для ОСОБА_4, оскільки позивачі за первісним позовом не надали суду доказів на підтвердження вказаних фактів, також позивачі у судовому засіданні підтвердили, що на момент придбання спірних квартир шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був розірваним 04.08.1987 p., тобто, 10-11 років, між колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існували недоброзичливі стосунки, ОСОБА_3 знаходився у фактичних шлюбних відносинах з матірю ОСОБА_1
Тобто, не існувало ніяких перешкод для придбання кожним з відповідачів за власні кошти квартири для себе.
Крім того, під час укладання угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3, за його твердженням, був відсутній в Україні, знаходився у тривалому відряджені.
Також, суд критично оцінює митні декларації, що надані до справи ОСОБА_3 у якості письмових доказів, на підтвердження його доводів, що квартира АДРЕСА_2 була придбана у 1997 р. для ОСОБА_4 за його власні грошові кошти, що він заробив в рейсі з 1966 по 1999 p.p., оскільки із митних декларацій на імя ОСОБА_3 від 04.01.1992 p., 22.09.1992 p., 30.01.1993 p., 02.04.1995 p., 09.05.1996 p., 14.11.1993 p., 11.08.1998 p. вбачається, що ОСОБА_3 ввіз грошові кошти із-за кордону на територію Росії, але не вбачається, що ОСОБА_3 вивіз вказані грошові кошти із Росії та ввіз на територію України.
Також, суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що їхня дочка ОСОБА_6 придбала спірні квартири на своє імя шляхом омани, без їхнього відома та згоди, під тиском ОСОБА_1 та його матері, в звязку зі поганим станом здоровям
ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали суду доказів на підтвердження даних обставин, а також у судовому засіданні підтвердили, що їм було відомо з моменту придбання квартир, що власником квартир є ОСОБА_6, однак, протягом строку 9-10 років ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 не зверталися до суду з позовами до ОСОБА_6 про визнання їх покупцями та власниками даних квартир.
Суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що ОСОБА_1, шляхом омани використав їхню дочку ОСОБА_63 метою придбати право звернення після ії смерті до нотаріальної контори, оскільки на момент придбання спірних квартир ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилися у шлюбі протягом 7-8 років, ОСОБА_6 не була хворою, не була визнана недієздатною або обмежено дієздатною, після придбання спірних квартир у власність подружжя ОСОБА_6 також існувало 8-9 років, до моменту смерті ОСОБА_6, протягом даного часу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися до правоохоронних органів з заявами на злочинні дій ОСОБА_1, його матері та ОСОБА_6; ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 36 років - молодою жінкою, тобто, на момент придбання спірних квартир ОСОБА_1 не міг передбачити, що його дружина помре та він отримає право спадщини на дані квартири.
Також, суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 не мешкали та не мешкають в спірних квартирах, оскільки право мешкання та користування житлом не є законною підставою для набуття права власності, до того ж, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не заявляє позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права мешкання та користування житлом.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні доведено, що спадкоємці - сторони по справі фактично прийняли спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, тому суд визнає за ними право приватної власності на належні їм частки у спірних квартирах.
Крім того, суд визнає за позивачем право приватної власності на 1/2 частку у майні, яке було ним придбано у період шлюбу з ОСОБА_6
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. ст.368, 1268-1270 ЦК України, ст.ст.60, 63 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 5/8 частин АДРЕСА_1,
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 5/8 частин кв.АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частину АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частину кв.АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/8 частину АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/8 частину кв.АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/8 частину АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/8 частину кв. АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у строк 10 днів заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подальшої подачі у строк 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.