Головуючий в інстанції- Олійник А.С.
Доповідач - Осипенко M.I.
№22-191
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Осипенка М.І.
Суддів Заришняк Г.М., Шиманського В.Й.
При секретарі Дима О.І.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою Міністерства промислової політики України на рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказів та поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2006 року позивач звернувся з позовом до Міністерства промислової політики України про скасування наказів та поновлення на роботі, посилаючись на те, що на підставі наказу Міністерства промислової політики України між ним та відповідачем був укладений контракт №3-61, відповідно до якого, він призначався на посаду генерального директора Запорізького державного підприємства «Кремній полімер» терміном на п'ять років. 01 грудня ОСОБА_1 було встановлено тимчасову непрацездатність та видано листок тимчасової непрацездатності. 04 грудня йому стало відомо, що на підставі наказу №186-Д, виданого відповідачем, він звільнений з займаної посади з 01 грудня 2006 року шляхом розірвання контракту з ініціативи відповідача як органу управління майном.
В січні 2007 року позивач уточнив свої позовні вимоги та додатково просив суд скасувати наказ Міністерства промислової політики України №186-Д від 1 грудня 2006 року у редакції змін та доповнень, внесених до нього наказами №194-Д та 9-Д, посилаючись на те, що в період розгляду справи відповідач видав наказ №194-Д від 26 грудня 2006 року «Про внесення змін до п.1 наказу Мінпромполітики України від 01 грудня 2006 року №186-Д». Як зазначено в наказі, підставою для його видання є встановлення під час судового розгляду у справі факту тимчасової непрацездатності позивача під час видання оспорюваного наказу, в зв'язку з чим наказом від 26 грудня 2006 року №194-Д відповідач змінив дату розірвання контракту з 01 грудня 2006 року на 06 грудня 2006 року.
Оскаржуваний наказ Міністерства промислової політики від 01 грудня 2006 року №186-Д, виданий з надуманих підстав, і не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Контракт з керівником підприємства розірвано на підставі п.26 «б» контракту. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 було збільшено збитковість підприємства в результаті чого порушено обов'язки, передбачені п.п. 1,7,8 (б) контракту. Посилання відповідача на наявність відображених у звітності підприємства збитків, є неправомірними, поскільки передбачені Додатком №1 контракту показники ефективності роботи підприємства є декларативними і такими, що не пов'язані з реальним фінансовим станом підприємства при укладенні контракту. Недосягнення вказаних нереальних показників не може бути підтвердженням порушення зобов'язання позивачем як винних дій керівника підприємства.
2
У преамбулі наказу від 01 грудня 2006 року №186-Д відповідач підтвердив наявність збитків підприємства станом на 01 липня 2006 року у розмірі 7,044 млн. гривень, хоча у показниках ефективності, зазначених у додатку №1 до контракту, зазначено про прибуткову діяльність підприємства у першому та другому кварталах. Позивач не є правонаступником попереднього керівника підприємства і не може відповідати за збитки, які було заподіяно попереднім керівником підприємства.
Відповідач не забезпечив проведення ревізії фінансово-господарської діяльності. При її відсутності позивач самостійно ініціював проведення на підприємстві аудиторської перевірки. ОСОБА_1 З жовтня надав він оповідачу обґрунтований аналіз причини збитковості підприємства до призначення на посаду та перелік заходів щодо виводу підприємства з кризи. Проте, відповідач не відреагував на цей аналіз.
У лютому 2007 року позивач знову уточнив свої позовні вимоги і просить суд також скасувати наказ №32 від 02 лютого 2007 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ЗДП «Кремній полімер», який було видано виконуючим обов'язки генерального директора даного підприємства. Оскільки такими діями відповідача порушуються його права та інтереси, просив задовольнити позов.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року позов задоволено частково.
Постановлено: скасувати наказ Міністерства промислової політики України від 01 грудня 2006 року №186-Д «Про звільнення ОСОБА_1 та покладання обов'язків генерального директора на ОСОБА_2 № з наступними змінами до п.1 цього наказу, які було внесено наказами Міністерства промислової політики України від 26 грудня 2006 року №194-Д «Про внесення змін до п.1 наказу Міністерства промислової політики України від 01 грудня 2006 року №186-Д та від 24 січня 2007 року №9-Д «Про внесення змін до п.1 Мінпромполітики України від 01 грудня 2006 року №186-Д».
В апеляційній скарзі Міністерство промислової політики України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з»ясував дійсні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, наказом Міністерства промислової політики України від 04.08.2006 року №115-Д ОСОБА_1 було призначено на посаду генерального директора ЗДП «Кремній полімер» на умовах контракту з 04.08.2006 року.
04.08.2006 року між Міністерством промислової політики України та ОСОБА_1 було укладено контракт, згідно якого він був призначений на посаду генерального директора ЗДП «Кремній полімер» з 04 серпня 2006 року по 03 серпня 2001 року. Наказом міністра промислової політики України №186-Д від 01.12.2006 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за невиконання умов контракту (п.26 підпункт «Б») від 04.08.2006 року №3-61 відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України з розірванням контракту з 01 грудня 2006 року. Відповідно до підпункту «Б» п.26 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом," в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Проте, у порушення ст. 60 ЦПК України, відповідач не надав суду жодних доказів, які б достовірно підтверджували факт одноразового грубого порушення позивачем своїх обов'язків, які передбачені п.п.1,7,8-Б Контракту і настання значних негативних наслідків у зв'язку з таким порушенням. При цьому суд обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем письмові докази (а.с. 165-169,176-179), оскільки ці докази не свідчать про вчинення позивачем одноразового грубого порушення обов'язків, передбачених контрактом, а підтверджують наявність збитків на підприємстві, які існували як до призначення позивача на посаду, так і після його призначення.
3
відповідає вимогам п.8 ст.36 КЗпП України, змісту самого „п.26 контракту, а тому суд правильно задовольнив позов частково.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Проте, в резолютивній частині рішення суд неправильно вказав «скасувати наказ від 01 грудня 2006 року», замість вказати «визнати наказ незаконним», оскільки суд не наділений повноваженнями скасовувати накази, розпорядження інших органів, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне внести необхідні зміни в резолютивну частину рішення суду.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, вони були предметом його дослідження, суд дав їм належну оцінку, і вони не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду
Керуючись СТ.307 ЦПК України , колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства промислової політики України задовольнити частково.
Змінити в абзаці другому резолютивної частини. рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року, вказавши замість, слова «скасувати» слова «визнати незаконним».
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України на протязі двох місяців.