Чуднівський районний суд Житомирської області

смт. Чуднів, вул. 50 років Жовтня, 3, 13200, (04139) 2-10-80

Справа №2а-89/10

П о с т а н о в а

і м е н е м У к р а ї н и

25 .11.2010 року

Суддя Чуднівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Бондарчука І.Ф.,при секретарі Решетар В.М., за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Чуднів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чуднівського району , управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі про визнання дій протиправними та забов”язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в :

 06 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначаючи те, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій та додаткової пенсії не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом та на відмову Управління ПФУ в Чуднівському районі привести їх у відповідність з вимогами Закону, а виплачуванні, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, їй основні та додаткові пенсії є такими, що не відповідають вимогам Закону, тому просила суд визнати дії відповідача щодо відмови від проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язати       відповідача       зробити перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та продовжити виплачувати пенсію у відповідному розмірі.  

Крім того позивачка просить зобов”язати управління праці та соціального захисту населення усунути порушення. Провести перерахунок та виплату згідно ст.48 Закону України щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення та встановити як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України .

У судовому засіданні позивачка підтримал позов та викладені в заяві обставини справи.

У судовому засіданні представники Управління Пенсійного Фонду України у Чуднівському районі позов не визнали та надали суду заперечення проти задоволення позову,

Представник Управління праці та соціального захисту населення у судове засідання не з”явився та направили суду свої заперечення щодо позовних вимог .

Суд вислухавши пояснення позивачки, представників відповідача , дослідивши докази по справі приходить до висновку ,що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Судом встановлено ,що позивачка є інвалідом 3 групи і віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.  

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або іншим чином обмежувалась їх дія.  

Щодо наведених відповідачем ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», та від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, то суд вважає посилання на їх є безпідставним виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, та того, що ОСОБА_4 Уряду від 3 січня 2002 року № 1 вже втратила чинність.  

Виходячи з аналізу статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Що стосується заперечень Управління ПФУ щодо правомірності їх дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то вони є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги (У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).  

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

З урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, з метою можливості виконання постанови суду в подальшому, вийти за межі вимог

В той же час, в задоволенні адміністративного позову позивача до Управління Пенсійного фонду України в частині виплати у майбутньому основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з встановлених розмірів відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід відмовити, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливість захисту порушеного права в майбутньому. Крім того, у суду відсутні будь-які докази про порушення відповідачем права позивача у майбутньому.

Щодо вимог позивачки до Управління праці та соціального засхисту населення.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( в редакції Закону від 09.07.2007 року)     учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської   катастрофи, та   сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою   , виплачується  щорічна  допомога  на оздоровлення в таких розмірах:  інвалідам III групи – в розмірі  чотирьох  мінімальних  заробітних плат (при цьому розмір  мінімальної  заробітної плати визначається  моментом її виплати,який з 01.01.2010 року становить 869 грн.  

Згідно із п. 1 статті 9 зазначеного Закону учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.       .. Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

Як вбачається із письмових заперечень проти позову, наданих відповідачами, щорічна допомога на оздоровлення  Позивачу виплачувалась  в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.  

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

      Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

      Також необхідно зазначити, що зазначені ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами  (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.  

         Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "         Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року  та № 562  від 12.07.2005 року.  

          Отже, Позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.  

           Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (п. 37 ст. 77), рішень Конституційного Суду України щодо конституційності норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалося.  

Також, суд зазначає, що ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".  

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт  30 ст. 71 Закону України"Про Державний бюджет на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2007 року зазначив, що при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).    Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

         Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

         Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

        Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат.  

          Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.  

           Згідно з п. 4.2, 4.6. Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, Центр перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат,  забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги та вживає заходів попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги та інших грошових виплат.  

           Крім того, згідно ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).  

Таким чином,  суд вважає належними відповідачами щодо вимог Позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення  Управління праці та соціального захисту населення .

 Доводи відповідачів про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.      

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.  

         За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право Позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення  здійснити перерахунок та нарахувати Позивачу за вказаний період у встановлених ч. 4 ст. 48 вищезазначеного Закону розмірах.  

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідачів на користь позивача слід частково ст”ягнути компенсацію за надання юридичних послуг , яку суд визначає з дотриманням розумності та справедливості в розмірі 360 грн.

Керуючись ст.22 Конституції України ,ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/207 , від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,      ст.ст. 11, 49, 51, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  –   

  п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково .

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області щодо відмови від проведення ОСОБА_1, за період з 6 квітня 2010 р. по 6 жовтня 2010 р., перерахунку та виплати основної пенсії,виходячи з встановленого, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру -6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з встановленого, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру -  50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням      ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та урахуванням фактично виплачених коштів - протиправними.   

Зобов'язати      Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області  здійснити ОСОБА_1 за період з 6 квітня 2010 р. по 6 жовтня 2010 р., перерахунок та виплату основної пенсії, виходячи з встановленого, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру - 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з встановленого, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміру -  50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням      ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та урахуванням фактично виплачених коштів.   

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Чуднівськоого району щодо неперерахування  ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період за  2008-2009 рр.-  протиправними.  

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Чуднівського району  здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1  щорічну допомогу на оздоровлення за період  2008-2009 рр. , починаючи з 11.09.2008 року,  передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат, з розміру  мінімальної  заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.  

В задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати по справи щодо ст”ягнення судового збору та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок держави.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Чуднівського району та Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі на користь ОСОБА_1 по 180 грн. з кожного в порядку відшкодування витрат на правову допомогу

ОСОБА_4 підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

ОСОБА_4 може бути оскаржена до Киїівського адміністративного апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня її проголошення.  

Суддя