ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 923/330/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року

у справі господарського суду№ 923/330/13 Херсонської області

за заявоюСільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

провизнання банкрутом

розпорядник майна Ратинська С.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний": Шатохіна О.І. (довіреність від 04.02.2013 року),

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": Тунік Г.В. (довіреність №09-32/863 від 08.07.2013 року),

ПАТ "Комерційний інвестиційний банк":Ващук А.С. (довіреність №57/12 від 27.11.2012 року),

а також особисто ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.03.2013 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" Белякова В.В. про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратинську С.В. (том 1, а.с. 82 - 84).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (том 7, а.с. 120 - 127, том 10, а.с. 154 - 166).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року постанову апеляційного суду від 08.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року скасовано в частині кредиторських вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" - повністю; ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" - частково - щодо визнаної суми пені; Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод - частково - щодо відхилення кредиторських вимог на суму 789 747, 40 грн. В цій частині прийнято нове рішення та визнано кредиторські вимоги Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до боржника на суму 789 747, 40 грн. із включенням у четверту чергу задоволення. В іншій частині кредиторських вимог Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод постанову апеляційного суду від 08.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року залишено без змін. Справу в частині кредиторських вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" та кредиторських вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" - щодо вимог в частині нарахованих сум пені, передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. В частині кредиторських вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс", Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції та ОСОБА_11 постанову апеляційного суду від 08.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року залишено без змін (том 11, а.с. 251 - 257).

Не погоджуючись з ухвалою про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника від 13.08.2013 року, ОСОБА_4, як заступник голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", (далі - скаржник) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс-Х" та ОСОБА_11 та внести до реєстру вимог кредиторів його вимоги по заробітній платі (том 14, а.с. 137 - 149). Скаржник зазначив, що затверджуючи реєстр вимог кредиторів боржника ухвалою від 13.08.2013 року, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини справи на предмет обґрунтованості спірних кредиторських вимог та не розглянув вимог ОСОБА_4 по заробітній платі, як заступника голови кооперативу-боржника.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Жекова В.І., суддів: Величко Т.А., Аленіна О.Ю.) відмовлено заступнику голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року (про затвердження реєстру вимог кредиторів) у справі №923/330/13 з підстав її подання на рішення (ухвалу) місцевого господарського суду, яке вже було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс" та ОСОБА_11 (том 14, а.с. 133 - 135).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою, ОСОБА_4, як заступник голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" та представник боржника за довіреністю від 21.11.2011 року, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року, справу направити на новий апеляційний розгляд. На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про відмову йому у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів від 13.08.2013 року з підстав її перегляду в апеляційному порядку за апеляційними скаргами інших учасників провадження у справі та прийняття за його результатами постанови від 08.01.2014 року, яку в частині розгляду спірних кредиторських вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс" та ОСОБА_11 залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року у даній справі, є помилковими, оскільки скаржниками зазначались різні доводи в обґрунтування підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про затвердження реєстру вимог кредиторів. Скаржник доводить, що в ході апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 13.08.2013 року у судовому засіданні від 08.01.2014 року апеляційним судом не досліджувалися обставини на предмет розгляду місцевим господарським судом вимог працівників Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" по заробітній платі, в тому числі й ОСОБА_4, та включення їх до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2015 року відновлено Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний" в особі заступника директолра ОСОБА_4, діючого за дорученням кооперативу, строк для подання касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.07.2015 року о 10 год. 10 хв., зобов'язано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний", як заявника касаційної скарги, надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у даній справі.

У судовому засіданні 14.07.2015 року ОСОБА_4 подав заяву, в якій визначив свій правовий статус як фізичної особи - працівника боржника та наполягав на звільненні його від сплати судового збору за вимогами по заборгованій заробітній платі.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду, порадившись, ухвалила вважати касаційну скаргу заступника директора Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний" ОСОБА_4 такою, що подана фізичною особою (кредитором по заборгованій заробітній платі), який звільняється від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", та розгляд його касаційної скарги по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року роз'яснено про те, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК України, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4, як заступником голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" та його представником за довіреністю, у січні 2015 року подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 13.08.2013 року, яка була предметом апеляційного перегляду за апеляційними скаргами ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Комерційний інвестиційний банк, Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, а також самого боржника та залишена без змін судом апеляційної інстанції згідно постанови від 08.01.2014 року (том 7, а.с. 120 - 127, том 10, а.с. 154 - 166, том 14, а.с. 137 - 149).

Судом апеляційної інстанції встановлено обставини перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в касаційному порядку та їх часткового скасування Вищим господарським судом України з прийняттям у скасованій частині власного рішення за результатами розгляду спірних кредиторських вимог; в частині спірних вимог ТОВ "Юг-Авто-Сервіс", ОСОБА_11 та Генічеської МДПІ постанову апеляційного суду від 08.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року залишено без змін (том 11, а.с. 251-257).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про неможливість розгляду по суті поданої ОСОБА_4 апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 13.08.2013 року про затвердження реєстру вимог кредиторів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в частині оскарження результатів розгляду грошових вимог інших кредиторів боржника (ТОВ "Юг-Авто-Сервіс" та ОСОБА_11), оскільки чинним законодавством України не передбачено права суду апеляційної інстанції повторно переглядати судові рішення в порядку Розділу XII ГПК України за поданими апеляційними скаргами інших учасників провадження, навіть якщо в них зазначаються інші правові підстави для скасування судових рішень.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про те, що апеляційному суду належало прийняти до провадження та розглянути по суті подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу на ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, так як її обґрунтовано наявністю інших підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, ніж були предметом дослідження в ході апеляційного перегляду, за результатами якого ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року залишено без змін, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про неможливість повторного перегляду в апеляційному порядку рішення (ухвали) місцевого господарського суду, яке вже було предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою інших учасників провадження у справі, оскільки апеляційний суду переглядає рішення суду першої інстанції в цілому відповідно до статті 101 ГПК України.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство не позбавляє осіб, які мають грошові вимоги до боржника, в тому числі й по заробітній платі, заявити їх до боржника у позовному провадженні або у справу про банкрутство, оскільки мораторій на задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства не поширюється.

Матеріалами справи про банкрутство не підтверджується подання до боржника грошових вимог кредиторами по заробітній платі, що унеможливило їх розгляд як спірних, у попередньому судовому засіданні в 2013 році. Разом з тим, скаржник, як фізична особа, за наявності грошових вимог по заробітній платі не позбавлений можливості заявити їх до керівника боржника або звернутися з позовом про стягнення заробітної плати до господарського суду, який наділений виключною підсудністю з розгляду спорів, які випливають з трудових відносин щодо відповідачів, які перебувають у процедурах банкрутства (частина 9 статті 16, частина 7 статті 12 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно положень статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року прийнята з додержанням норм процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі №923/330/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський