справа № 1-369/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рабець М.Д.

при секретарі - Леоненко O.A.

з участю прокурора - Сологуба Є.В.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бровари, в приміщенні суду, кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2. Чернігівської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підприємця, мешкаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, нагород інвалідності не маючого,

раніше не судимого, у скоєні злочину, передбаченого ст.172ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Броварським міжрайонним прокурором 29 червня 2010 року порушена кримінальна справа щодо фізичної особи підприємця «ОСОБА_3І.» ОСОБА_3 за фактом грубого порушення вимог законодавства України про працю в частині режиму роботи найманих працівників, а також не дотримання державних мінімальних гарантій в оплаті праці за ознаками злочину, передбаченого ст.172ч.1 КК України.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що підсудний ОСОБА_3, будучи приватним підприємцем, умисно вчинив грубе порушення законодавства про працю, тобто злочин, передбачений ст. 172 ч. 1 КК України за наступних обставин.

Зокрема, він, будучи, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОО № 851457, виданого Броварською міською радою Київської області від 31.10.03, фізичною особою - підприємцем, використовуючи за трудовими договорами від 08.01.2008р. найману працю потерпілого ОСОБА_2, від 03.11.2008р. - потерпілого ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст. ст. 50, 106, 108 КЗпП України та ст. ст. 12, 30 Закону України «Про оплату праці», щодо тривалості роботи найманого працівника, здійснення достовірного обліку використання робочого часу найманого працівника оплати у підвищеному розмірі за роботу в надурочний час, проведення доплати за роботу в надурочний час.

Встановлено, що наймані працівники потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працюють в режимі один день робочий, а наступний вихідний. Тривалість робочого дня становить 24 години

Тривалість робочого часу кожного працівника при 30-ти - денному або 31-денному робочому місяці складає не менше 360 годин, що перевищує 40 годин на тиждень, чим порушуються вимоги ст. 50 КЗпП України.

Робота працівника у надурочний час ( більше ніж 40 годин) згідно ст. 106 КЗпП України повинна оплачуватись у подвійному розмірі за всі відпрацьовані надурочні години.

В порушення вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці», достовірний облік використання відпрацьованого робочого часу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_3 не здійснювався.

Внаслідок вказаних грубих порушень підсудним ОСОБА_3 вимог трудового законодавства, заробітна плата найманим працівникам ОСОБА_2 і ОСОБА_1 нараховувалась в неповному розмірі, без жодної доплати за роботу в нічний та надурочний час, а саме: заробіток за період січень-квітень нараховано кожному працівнику в розмірі лише 870 грн. за відпрацьований місяць, на 1 грн. більше від мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю за виконану норму робочого часу, за квітень 2010 року в сумі 890 грн. за відпрацьований місяць, тобто на 6 грн. більше від мінімальної заробітної плати встановленої законодавством України.

Таким чином, підсудний, приватний підприємець ОСОБА_3 В.1. усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх неправомірних дій щодо використання найманої праці потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1. порушуючи встановлений законом порядок використання праці і бажаючи настання саме таких наслідків, у порушення вимог ст. ст. 50, 106,108 КЗпП України та ст. ст. 12, ЗО Закону України «Про оплату праці», порушив законні права та інтереси останніх про працю, а саме тривалості роботи найманого працівника, здійснення достовірного обліку використання робочого часу найманого працівника, оплати у підвищеному розмірі за роботу в надурочний час, проведення доплати за роботу в надурочний час, і як наслідок не було дотримано державних мінімальних гарантій, щодо оплати праці потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Своїми умисними протиправними діями, що виразились у грубому порушенні законодавства про працю ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст.. 172 ч.І КК України.

Обвинувачення ОСОБА_3 було пред'явлено 05 липня 2010 року за ст.172ч.1 КК України.

При розгляді справи в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину в інкримінованому злочині визнав повністю, визнав факт порушення законодавства про працю, наслідки якого були ним усунуті зразу при виявлені під час перевірки, щиро розкаюється у вчиненому.

В стадії доповнення судового слідства підсудний ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям відповідно до ст.45 КК України та ст.7-2 КПК України, надавши при цьому письмову заяву в якій вказав, що він вину в інкримінованому злочині визнає повністю, щиро розкаюється, до кримінальної відповідальності притягається вперше, порушення трудового законодавства усунуті, наслідки такого звільнення йому зрозумілі.

Прокурор вважав за можливе задоволити заявлене клопотання підсудного ОСОБА_3, оскільки він вину визнав, розкаявся у вчиненому, інкримінований йому злочин невеликої тяжкості, усунув порушення трудового законодавства.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вказали, що не заперечують проти звільнення підсудного від кримінальної відповідальності, претензій до нього не мають, з ними він розрахувався і на даний час вони продовжують працювати на автомийці.

Вислухавши думку прокурора, потерпілих, підсудного, який просить звільнити його від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям суд приходить висновку, що клопотання підсудного підлягає задоволенню, а провадження по справі закриттю.

Злочин, який інкримінується підсудному ОСОБА_3, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Згідно ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

За наведених обставин, приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості вперше, щиро розкаявся, усунув заподіяну шкоду, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і що наслідки такого звільнення йому роз'яснені і зрозумілі, суд вважає за можливе звільнити його від кримінальної відповідальності за ст.172ч.1 КК України.

Цивільний позов в справі не заявлявся, речових доказів немає.

Керуючись ст.ст. 7-2; 273; 282 КПК України та відповідно до ст.45 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 172 ч.І КК України у зв'язку з дійовим каяттям, провадження по кримінальній справі закрити.

Обрану органом досудового слідства міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати з часу набранням постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом 7-ми діб з дня її винесення до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Броварський міськрайонний суд.

Суддя Рабець М.Д.