СПРАВА №2-А-212/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2008 року     м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого-судді     Куропятник О.М.

при секретарі     Шелельо Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1769 М.Тернопіль про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини А 1769 м. Тернопіль про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушено його законне та гарантоване державою право та на отримання компенсації коштів в розмірі 29415 грн. 06 коп.. затрачених ним на продовольче забезпечення.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з клопотанням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні представник відповідача не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 звільнений наказом Командувача Військ західного оперативного командування від 28.12.2004 року № 102-ПМ у запас за п.63 п.п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів) з правом носіння військової форми одягу. З 30 грудня виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Радехівстько-Кам'янко-Буського ОРВК Львівської області.

Згідно довідки військової частини А-1753 від 30.10.2008 року, позивач не забезпечувався продовольчим пайком та грошовою компенсацією за нього з 10.03.2000 року по 30.10.2004 року.

Згідно довідки військової частини А-1753 м.Кам'янка-Бузька Львівської області № 1/648/2 від 30.10.2004 року самостійне фінансове господарство військової частини А 1753 з 01.09.2004 року ліквідовано, до її повного розформування з 01.09.2004 року зарахована на фінансове забезпечення у військову частину А 1769.

Згідно розрахунку компенсації за продовольче забезпечення з 11.03.2000 по 30.10.2004 року з урахуванням індексу інфляції, заборгованість складає 29415, 06 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений відповідно до норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань (норма № 7), затверджених Кабінетом Міністрів України, на основі показників відділу статистики у м. Мукачево № 08-13/313 від 19.04.2007 року та з урахуванням індексів інфляції.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій(війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У відповідності до ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 , Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України ), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту     31     частини     першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України.

З врахуванням наведеного та на підставі ст.ст. 17, 18, 104, 105 КАС України, ст.ст.3, 8, 17, 19, 22, 24, 46, 48, 55, 64 Конституції України, ст.ст.9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Рішення Конституційного Суду України 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, ст.. 16 Закону України «Про Збройні сили України», позовна заява є обгрунтованою та такою що підлягає до повного задоволення.

ОСОБА_1 слід поновити строк позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою так як строк пропущений з поважних причин: позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу виплати заборгованості, однак остання до моменту звернення до суду з позовною заявою не виплачена.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 159, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.3, 8, 17, 19, 22, 24, 46, 48, 55, 64 Конституції України ст.ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені в їх сімей», ст.. 16 Закону України «Про Збройні сили Україн», суд,

постановив:

Позов задоволити повністю..

Стягнути з військової частини військової частини А 1769 М.Тернопіль в користь ОСОБА_1 заборгованість компенсації вартості продовольчого забезпечення в розмірі 29415 (двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 06 (шість) коп. за рахунок грошового забезпечення КЕКВ-1112.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.