У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів: Флісака Р.Й., Ладики Я.І.,
з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши 01 квітня 2009 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1на вирок Тисменицького районного суду від 05 листопада 2008 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 1) 05.05.1990р. Івано- Франківським міським судом за ст. 140 ч.2 КК України (в ред.1960 р.) на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 28.10.1994 р. Івано-Франківським обласним судом за ст.ст. 86-1, 89 ч.1, 215 ч.2 КК України (в ред.1960 р.) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 14.02.2002 р. Богородчанським районним судом за ст.ст. 185 ч.4, 395 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 23.03.2007 року, громадянина України,
Справа №11-181/2009р. Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М. Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
засуджено за ст. 395 КК України на два місяці арешту; за ст. 185 ч.3 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів засудженому визначено покарання три роки шість місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередньо обраний - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 02 травня 2008 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 3327 грн. 26 коп. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди, 100 грн. витрат на правову допомогу.
За вироком суду ОСОБА_1визнано винним і засуджено за те, що він, в порушення вимог постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.01.2007 року, згідно якої йому встановлено адміністративний нагляд строком на один рік та застосовано певні обмеження, двічі не з'явився на реєстрацію в Тисменицький РВ УМВС, за що 26.06.2007 року та 04.09.2007 року притягався до адміністративної відповідальності, а також самовільно, без поважних причин, не повідомивши органи внутрішніх справ, залишив місце проживання, чим порушив п.п. «б», «в» п. 2.2.14 «Інструкції про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі» та встановлені судом обмеження.
22 квітня 2008 року близько 11 год. в с. Загвіздя Тисменицького району ОСОБА_1 незаконно проник в приміщення сараю, що по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав велосипед марки «Ардіс» вартістю 850 грн., що належить потерпілій ОСОБА_3., та 27 квітня 2008 року близько 07 год. 40 хв. незаконно проник в приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 3077 грн.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання;
- засуджений ОСОБА_1. покликається на незаконність вироку та суворість призначеного покарання. Вважає, що судом при розгляді справи допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, що його засуджено несправедливо та не враховано всі пом'якшуючі вину обставини. Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, а при відсутності підстав до цього - пом'якшити йому покарання.
До початку розгляду справи апеляційною інстанцією прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликав.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1. пояснив, що не вважає себе винним у порушенні встановлених щодо нього правил адміністративного нагляду, який закінчувався 30 січня 2008 року, і дві неявки на реєстрацію в органи внутрішніх справ в січні 2008 року на його думку не є кримінально караними. Вину у вчиненні крадіжок чужого майна засуджений визнав, однак зазначив, що судом при призначенні йому покарання не враховані всі пом'якшуючі вину обставини, зокрема: незадовільний стан здоров'я внаслідок захворювання на туберкульоз, з'явлення із зізнанням, щире каяття. Просить вирок суду скасувати в повному обсязі на новий судовий розгляд або пом'якшити призначене судом покарання, застосувавши ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Іванів О.Й., пояснення засудженого ОСОБА_1 який просив задовольнити вимоги його апеляції, заслухавши думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його неправомірних дій за ст.ст. 395, 185 ч.3 КК України ґрунтуються на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана правильна юридична оцінка в їх сукупності.
Так, згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду від 30.01.2007 року ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком на один рік та застосовано певні обмеження і зобов'язано в першу та останню суботу місяця з'являтися на реєстрацію в Тисменицький РВ УМВС. За порушення встановлених обмежень засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Однак 05.01.2008 року ОСОБА_1. на реєстрацію не з'явився, у зв'язку з чим проведена перевірка по його місцю проживання встановила, що засуджений з 18.01.2008 року вибув у невідомому напрямку, що підтверджується даними листка контролю за наглядом встановлених обмежень відносно піднаглядного та реєстраційним листом (а.с. 11-12 т.1).
Дані обставини підтвердив у судовому засіданні і сам ОСОБА_1. зазначивши, що в січні 2008 року поїхав у Житомирську область до співжительки, звідки повернувся у березні 2008 року.
Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1в частині його засудження за ст. 395 КК України, про що ставиться питання у поданій ним апеляції, колегією суддів не встановлено.
Винуватість ОСОБА_1у вчинені крадіжок 22.04.2008 року та 27.04.2008 року з господарства ОСОБА_3. та ОСОБА_2 підтверджена наведеними у вироку суду доказами: протоколом огляду місця події (а.с. 105-107 т.1), протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого (а.с. 135-143 т.1), даними висновку дактилоскопічної експертизи, згідно якого, слід пальця руки, вилучений з будинку ОСОБА_2, належить ОСОБА_1 (а.с. 156-159 т.1); даними явки зі зізнанням ОСОБА_1про крадіжку велосипеду потерпілої ОСОБА_3. (а.с. 93 т.1).
Сам засуджений, як в суді першої інстанції, так і в засіданні апеляційної інстанції під час розгляду його апеляції вину у вчиненні крадіжок чужого майна не заперечував.
За наведених обставин, підстав для скасування вироку суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 185 ч.3 КК України не вбачається.
Покликання засудженого в апеляції на суворість призначеного покарання і прохання його пом'якшити не може бути задоволене виходячи з наступного.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, пом'якшуючі покарання обставини, а також дані про його особу. Зокрема, враховано і ту обставину, на яку покликається засуджений в апеляції - щире каяття у вчиненому, коли ОСОБА_1. в суді першої інстанції свою вину у вчинених крадіжках визнав повністю.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1в засіданні апеляційної інстанції його каяття не є щирим, він вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, не визнав, не розкаявся, тому підстав для застосування ст. 69 КК України і пом'якшення засудженому покарання, про що йдеться в його апеляції, не встановлено.
З огляду на тяжкість вчинених злочинів, особу винного, який неодноразово судимий і судимості не зняті та не погашені у відповідності до вимог закону, з врахуванням обставин справи суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів. Тому покликання ОСОБА_1 на незадовільний стан здоров'я саме по собі не може бути підставою для пом'якшення призначеного йому судом покарання.
Що стосується твердження апелянта про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи, яке виразилось в тому, що при постановленні вироку щодо нього судом була порушена таємниця нарадчої кімнати і що в протоколі судового засідання не в повній мірі відображено хід судового розгляду справи, то воно є необґрунтованим.
З протоколу судового засідання по даній справі вбачається, що суд 05 листопада 2008 року після надання ОСОБА_1 останнього слова видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку і після повернення до зали судового засідання проголосив вирок (а.с. 12 т.2).
У зв'язку з наведеним покликання ОСОБА_1 на порушення таємниці нарадчої кімнати нічим не підтверджене і є голослівним.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1. був ознайомлений з даною кримінальною справою в тому числі і з протоколом судового засідання (а.с. 70, 72, 73-74 т.2), проте ніяких зауважень щодо неправильності або неповноти протоколу не подавав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить апеляційних підстав для скасування вироку суду або пом'якшення ОСОБА_1 покарання, про що йдеться в його апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 05 листопада 2008 року відносно нього, - без зміни.
Головуюча О.Й. Іванів
Судді: Р.Й. Флісак
Я.І. Ладика
Згідно з оригіналом
Суддя О.Й. Іванів