Справа №22ц-1138/2008 Головуючий 1 інстанції Гаврилова М.В.
Категорія - 24 Доповідач Алексєєв А.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Червинської М.Є.
Суддів - Алексєєва А.В., Лісового О.О.
При секретарі - Мартіросовій А.Б.
З участю представника позивача Коваля С.Є.,
Представника відповідачів ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2007 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
18 вересня 2007 року ТОВ „Краматорськтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачі мешкають у квартириАДРЕСА_1, мають заборгованість за послугу з поставки теплової енергії та гарячого водопостачання за період часу з 1 липня 2003 року по 31 грудня 206 року в сумі 1899 грн. 21 коп., яку просять стягнути з відповідачів разом із судовими витратами.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Краматорськтеплоенерго" за тих підстав, що зазначена в позовній заяві заборгованість склалася за час коли послуги надавалися підприємствами ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс" та ТОВ „Енергохолдінг", які не призначалися виконкомом Краматорської міської ради виконавцями послуг з поставки теплової енергії і гарячого водопостачання населенню, і між ними та відповідачами не було договірних відносин, а тому у них було відсутнє право вимоги щодо стягнення боргу та право передачі вимоги іншим особам.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2007 року та постановити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт посилається на те, що висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог суперечить встановленим судом обставинам справи. Як вважає позивач, послуга відповідачам надавалась відповідно Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та інших нормативних актів, а тому відсутність письмового договору з відповідачами ні є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати та постановити нове, якім позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, невідповідність висновків суду обставина справи.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачі мешкають за АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить на праві власності на підставі договору дарування від 20 вересня 2002 року ОСОБА_1.
Послуга з теплопостачання та постачання гарячої води на зазначену адресу у період з 1 липня 2003 року по 1 жовтня 2005 року надавалася ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс". Відповідно до договору уступки права вимоги № 07/95 від 4 жовтня 2005 року право вимоги боргу ними було передано ТОВ „Енергохолдінг", яке продовжувало постачання теплової енергії та гарячої води у період з 1 жовтня 2005 року по 1 січня 2007 року, та, відповідно до договору уступки права вимоги боргу № 6/06 від 22 грудня 2006 року і купівлі-продажу майнових прав № 8/06 від 22 грудня 2006 року, ТОВ „Краматорськтеплоенерго" набуло право вимоги боргу з фізичних осіб споживачів послуги.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд виходив з того, що будь-яких договірних правовідносин між відповідачами та ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс" і ТОВ „Енергохолдінг" не має, їм не надано було право вимагати з населення плату за послугу, тому відсутні підстави для передачі права вимоги боргу до позивача.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо.
Як встановлено судом, квартира за АДРЕСА_1. належить на праві власності ОСОБА_1.
Відповідно до частини 2 ст. 162 ЖК України і Закону України „Про житлово-комунальні послуги", відповідачка ОСОБА_1., як власник зазначеної квартири, повинна своєчасно вносити плату за надані послуги, зокрема з теплопостачання та надання гарячої води.
Проте, відповідачка за період з 1 липня 2003 року по 31 грудня 206 року має заборгованість за надану послугу з теплопостачання та надання гарячої води в сумі 1899 грн. 21 коп. Послуга з теплопостачання та постачання гарячої води за зазначеною адресою надавалась ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс" з 1 липня 2003 року по 1 жовтня 2005 року, а подальшому - ТОВ „Енергохолдінг". Відповідно до укладених між підприємствами договорів право вимоги боргу з відповідачів за цей період було передано позивачу.
Висновки суду про безпідставність стягнення заборгованості, оскільки між сторонами не укладено договір на надання зазначених послуги, не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс", а в подальшому ТОВ „Енергохолдінг" фактично забезпечували тепловою енергією квартиру відповідачки ОСОБА_1. Відсутність укладеного у письмовій формі договору не позбавляє відповідачку ОСОБА_1. зобов'язання щодо сплати за надані послуги. Відповідачка у встановленому закону порядку не відмовлялася від надання зазначених послуг.
Отже, позовні вимоги ТОВ „Краматорськтеплоенерго" щодо стягнення заборгованості за надану послугу обгрунтовані, але сума боргу підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1., яке є власником квартири.
Апеляційним судом не застосовується строк позовної давності щодо частини заборгованості, яка виникла за час з 1 липня 2003 року до 1 жовтня 204 року, оскільки відповідно до вимог частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідна заява сторони відсутня. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
В позові до ОСОБА_2. необхідно відмовити, оскільки зазначена квартира не є її власністю і за вищенаведених підстав сума боргу підлягає стягненню з власника житла.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат апеляційний суд, відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідачки ОСОБА_1. в дохід держави.
За таких обставин та відповідно до вимог статті 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення суми заборгованості 1899 грн. 21 коп. з відповідачки ОСОБА_1. та про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго" задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2007 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго" заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 1899 грн. 21 коп.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_2відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 51 грн. та 30 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.