ВИРОК №1-2-2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21 " травня 2008 року місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:

головуючого - полковника юстиції ЄЛФІМОВА О.В.,

при секретарі ЗІНЧЕНКО Т.М., за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Центрального регіону України підполковника юстиції ПОДОСІНОВА А.О., захисника-адвоката ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу стосовно колишнього помічника начальника Управління зовнішньої розвідки України військовослужбовця військової частини А-1410 полковника запасу

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, уродженця м. Грозний Чечено-Інгушської АРСР, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з лютого 1981 року, звільненого в запас в березні 2008 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєні злочину, передбаченому ст. 286 ч.2 КК України.

Судовим слідством військовий суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 грудня 2007 року, близько 20-й години, ОСОБА_5, керуючи особистим технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю біля 60 км/год. в напрямку міста Бровари по автодорозі „Південно-східний об'їзд м. Києва", що знаходиться на території Броварського району Київської області. На 26-му кілометрі зазначеної автодороги він, під час погіршення видимості, порушив вимоги п.п. 12.1; 12.2 та 13.1 Правил дорожнього руху, а саме, розраховуючи на свій досвід водія і, будучи помилково впевненим що справиться з керуванням автомобіля в важких дорожніх умовах, не дотримав безпечної дистанції між своїм транспортним засобом та невстановленим слідством вантажним автомобілем, який рухався попереду його в попутному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу і раптово виявивши зазначений вантажний автомобіль на небезпечному віддаленні, різко повернув кермо вліво, виїхав на смугу зустрічного руху, де не впоравшись з керуванням, з'їхав на узбіччя і його автомобіль вдарився в дерево.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля громадянка ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких померла на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5, не заперечуючи об'єктивних обставин скоєного, як вони викладені в описової частині вироку, разом з тим винним себе в пред'явленому обвинуваченні не визнав і стверджував, що це був збіг обставин, наслідки яких він об'єктивно не міг навіть передбачити. При цьому він пояснив, що 2 грудня 2007 року, близько 20-ї години, керуючи власним технічно

справним автомобілем НОМЕР_1, рухався в напрямку міста Бровари по дорозі „Південно-східний об'їзд м. Києва", яка мала по одній смузі руху в кожному напрямку. В зв'язку з тим, що була пізня година та йшов сніг, у автомобілі було увімкнене ближнє світло фар та протитуманні фари. В салоні, праворуч від нього на пасажирському сидінні знаходилась його дружина - ОСОБА_7, а на задньому сидінні - громадянка ОСОБА_6 Розраховуючи на свій досвід водія і, будучи впевненим що справиться з керуванням автомобіля, він рухався зі швидкістю біля 60 км./год. за вантажним автомобілем на відстані приблизно 20 метрів. На 26-му кілометрі зазначеної автодороги раптом подув сильний боковий вітер з великою кількістю снігу, що він навіть втратив з поля зору автомобіль, що рухався перед ним. Він скинув газ та продовжував рухатися. Приблизно через 1-2 секунди, коли пройшов сніговий заряд, він побачив, що відстань між його та вантажним автомобілем значно скоротилась приблизно до 8-9 метрів. З метою уникнення зіткнення, він спробував загальмувати, однак швидкість не зменшувалась. У зв'язку з цим, він відпустив гальмо та почав приймати вліво, а коли виїхав із-за вантажівки, то попереду себе побачив перешкоду. Щоб уникнути зіткнення, він різко повернув кермо, після чого автомобіль почало крутити по всієї дорозі і він виїхав за межи проїзної частини та врізався в дерево. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка ОСОБА_6 померла на місці пригоди.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_5, винність його в пред'явленному обвинуваченні повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4 показала, що близько 23 години 2 грудня 2007 року, їй стало відомо, що її мати ОСОБА_6, повертаючись від бабусі з Полтавської області на попутній автомашині під керуванням ОСОБА_5, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, отримала травми і померла на місці пригоди. В зв'язку з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, ніяких претензій до водія ОСОБА_5 вона не має.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 2 грудня 2007 року з чоловіком на власному автомобілі поверталися в місто Київ з Полтавської області. Вона знаходилась на пасажирському сидінні праворуч від чоловіка, який керував автомобілем, а на задньому сидінні знаходилась громадянка ОСОБА_6. На вулиці було темно та йшов сніг, який постійно посилювався. Рухалися вони зі швидкістю біля 60 км/год. в напрямку міста Бровари по автодорозі „Південно-східний об'їзд м. Києва". Близько 20-ї години вона розмовляла по мобільному телефону зі своїм сином і за дорогою не слідкувала, однак відчула, що автомобіль почало нести і зразу ж втратила свідомість. Коли прийшла до свідомості, то побачила, що автомобіль з'їхав з дороги і зіткнувся з деревом. На її звертання ОСОБА_6 не відповідала і, як потім з'ясувалося, вона загинула на місці пригоди.

Свідок ОСОБА_11 показав, що біля 20-ї години 2 грудня 2007 року він рухався на власному автомобілі „Лексус RX - 350" з міста Бровари по кільцевій автодорозі „Київ -Чернігів" до відповідної розв'язки, де повернув в напрямку міста Бориспіль. В той час на вулиці йшов сильний сніг і дороги видно майже не було. В зв'язку з цим, він їхав повільно зі швидкістю біля 40 км/год., та ще і з повним приводом. З'їхавши з мосту, який був розв'язкою, та проїхавши відстань приблизно 300-400м., він побачив чоловіка та ушкоджений автомобіль марки „HYUNDAI - TUCSON", який знаходився в кюветі. Зупинившись, від водія автомобіля, яким, як потім з'ясувалося, був громадянин ОСОБА_5, він узнав, що останній потрапив в дорожньо-транспортну пригоду. Після

цього він викликав карету швидкої допомоги та працівників міліції. В салоні пошкодженого автомобіля перебувало дві жінки. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка ОСОБА_6 загинула.

З висновку судово-медичного експерта вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді кровопідтічності м'яких тканин задньої поверхні шиї, оскольчатого перелому 6-7 шийних хребців, крововиливів над - і під - тверду мозкову оболонку спинного мозку, ушибів-розмозжінь речовини мозку в шийному відділі. Смерть ОСОБА_6 настала від перелому шийного відділу хребта у вигляді оскольчатих переломів 6-7 шийних хребців, крововиливів під оболонку і в речовину спинного мозку шийного відділу хребта. Перелом шийного відділу хребта відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечних для життя в момент їх заподіяння і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_6

Згідно протоколу огляду місця події, їм являється ділянка автодороги „Південно-східний об'їзд м. Києва" - 26 кілометр +135м. У кюветі в напрямку м. Бориспіль стоїть автомобілі НОМЕР_1. На узбіччі знаходиться труп громадянки ОСОБА_6. Ширина смуг руху становить: у напрямку м. Бориспіль - 5, 9м , а у напрямку м. Бровари - 5, 3м. Покриття дороги вкрито шаром снігу. Ширина ділянки насипаної снігом, що розділяє протилежні смуги руху, становить 7, 3м.

Відповідно до протоколу огляду, у автомобіля НОМЕР_1 виявлено слідуючи пошкодження: деформовані праві передні та задні двері, дах автомобіля, правий поріг, заднє праве крило, середня стойка; розбито лобове скло, скло передньої, задньої правих дверей, та задньої правої стойки.

Як вбачається з висновку експерта-автотехніка, при експертизі технічного стану транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 встановлене, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був в технічно справному стані.

Під час досудового слідства по даної кримінальної справі були проведені дві судово-автотехничні експертизи. Перша - експертом відділення автотехнічної експертизи та оцінювальної діяльності Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області ГУБАР О.І., який прийшов до висновку, що водій ОСОБА_5 за даних дорожніх обставин порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких мав технічну можливість попередити зіткнення з деревом, на що у нього не було перешкоди технічного характеру. Повторна експертиза була проведена старшим експертом сектору автотехнічної експертизи відділу ІТЕЕ та УКТ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Миколаївський області майором міліції КОСЯКОВИМ В.В. Останній в своєму висновку також послався на порушення ОСОБА_5 п. 12.1 Правил дорожнього руху України згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Крім того, він вказав, що при умові погіршення видимості дороги, водій повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого у темну пору доби та умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути

такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Тобто при погіршенні видимості водій повинен був знизити швидкість руху транспортного засобу до рівня, який би забезпечував, при необхідності, можливість вчасно зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги.

До того ж, за умови руху автомобіля „HYUNDAI - TUCSON" за іншим автомобілем попутного напрямку, водій ОСОБА_5 повинен був дотримуватись безпечної дистанції у відповідності з вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України (ПДР), згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. При цьому, вибрана ним дистанція повинна відповідати безпеці руху і в разі гальмування транспортного засобу, який рухається попереду, бути достатньою для запобігання зіткнення без будь яких маневрів.

В наданих на дослідження матеріалах відсутні причини технічного характеру, які могли б завадити водію ОСОБА_5 дотримуватись вимог пунктів 12.1, 12.2 та 13.1 ПДР . Таким чином, в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_5, з технічної точки зору, не відповідали вимогам вказаних вище пунктів ПДР, дотримання яких виключало би втрату курсової стійкості автомобіля, переміщення його за межі проїзної частини, та контактування з деревом і вони, також з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Технічна можливість для водія ОСОБА_5 запобігти дорожньо-транспортной пригоді в даному випадку полягала в дотриманні вимог названих пунктів Правил дорожнього руху, тому застосування екстреного гальмування в цій ситуації було недоцільним.

При оцінці висновків експертів, суд регіону в основу вироку покладає висновок повторної авто - технічної експертизи тому, що вона більш науково обґрунтована, аргументована, проведена на значно вищому рівні і її висновки не суперечать іншим матеріалам справи.

Таким чином, суд вважає доведеним, що 2 грудня 2007 року, близько 20-ї години, ОСОБА_5, керуючи власним технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю біля 60 км/год. в напрямку міста Бровари по автодорозі „Південно-східний об'їзд м. Києва". На 26-му кілометрі зазначеної автодороги, під час погіршення видимості, він порушив вимоги п.п. 12.1; 12.2 та 13.1 Правил дорожнього руху, а саме, розраховуючи на свій досвід водія і, будучи помилково впевненим що справиться з керуванням автомобіля в важких дорожніх умовах, не дотримав безпечної дистанції між своїм транспортним засобом та вантажним автомобілем, який двигався попереду нього в попутному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, а також мати змогу зупинити свій транспортний засіб в межах видимості дороги. В зв'язку з цим, ОСОБА_5 не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, а потім з'їхав на узбіччя і його автомобіль вдарився в дерево. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля громадянка ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких померла на місці пригоди.

Такі дії ОСОБА_5 суд розцінює як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом і по необережності спричинила смерть потерпілої, а тому кваліфікує їх за ст. 286 ч.2 КК України.

Що стосується не визнання своєї вини ОСОБА_5, та його заяв що дорожньо-транспортна пригода трапилась в наслідок збігу обставин, то вони спростовуються зібраними по справі доказами, а тому суд їх відхиляє.

При призначенні підсудному покарання, суд приймає до уваги, що раніше він ні в чому осудному замічений не був, характеризувався як по службі так і в побуті виключно позитивно, сам фізично постраждав від дорожньо-транспортної пригоди, а також прохання потерпілої ОСОБА_4 суворо не карати ОСОБА_5.

Добровільне відшкодування шкоди потерпілої суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5.

В зв'язку з тим, що в ст. 286 ч.2 КК України спричинення смерті потерпілого в наслідок порушення правил безпеки дорожнього руху передбачено, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд згідно зі ст.67 ч.4 КК виключає вказівку органів досудового слідства на тяжкі наслідки, завдані злочином, як на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_5.

Враховуючи характер, ступень суспільної небезпеки та конкретні обставини скоєного, наслідки події, а також дані про особистість ОСОБА_5, суд надходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання і застосовує до нього ст. 75 КК України, тобто рахує за можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, враховуючи, що в наслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху загинула людина, суд рахує за необхідне призначити в якості додаткового покарання позбавлення його права керувати транспортними засобами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 333-335 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 286 ч.2 КК України, на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2(два) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчиніть нового злочину. При цьому, додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2(два) роки підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_5 - підписку про невиїзд -скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ по справі - автомобіль НОМЕР_2, повернути власнику.

Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням на досудовому слідстві авто-технічних експертиз, покласти на засудженого та стягнути з ОСОБА_5 на користь:

·        Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київської області - 529 (п'ять сот двадцять дев'ять) грн. 68 коп.;

·        Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Миколаївської області - 500 (п'ять сот) грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Центрального регіону України протягом одного місяця з дня його проголошення.