Постанова постановлена під головуванням судді HОВІКОВА О.М.
Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М
УХВАЛА №11а-25-2008
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2008 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.
Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.
полковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C.
при секретарі СОКОЛОВІЙ A.M.
з участю апелянта ОСОБА_4, старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., розглянув в судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_4. на постанову військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 березня 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено в постанові суду 1-ї інстанції, ОСОБА_4. звернувся до суду з клопотанням поновити йому строк на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію".
Постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 березня 2008 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відновлення строку на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року відмовлено, а його касаційна скарга визнана такою, що не підлягає розгляду.
Приймаючи таке рішення суд 1-ї інстанції послався на наступне.
Постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року ОСОБА_4. звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію", а кримінальну справу відносно нього по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України, на підставі ч. 1 ст. 44 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України - провадженням закрито.
Під час розгляду даної кримінальної справи ОСОБА_4. скарг на стан здоров"я не висловлював, як на досудовому слідстві, так і в суді користувався послугами адвоката, самостійно погодився із застосуванням до нього амністії, про наслідки застосування до нього амністії був проінформований встановленим порядком.
Копія постанови суду була своєчасно вручена заявникові, в апеляційному порядку дане рішення суду не оскаржувалось, хоча у ОСОБА_4. не було будь-яких поважних причин пропуску строку на оскарження постанови військового суду від 12 червня 2007 року, як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Не висловлював
ОСОБА_4. свою незгоду з постановою військового суду від 12 червня 2007 року і після рішення Уманського міськрайонного суду від 11 жовтня 2007 року, яким військовій частині А 3024 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4.
Посилання заявника на неочікуване ним рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2007 року про стягнення з нього вартості заподіяної злочином матеріальної шкоди, на думку суду гарнізону, є питанням, яке вирішується в порядку цивільного судочинства і не впливає на термін оскарження постанови військового місцевого суду від 12 червня 2007 року щодо звільнення ОСОБА_4. від кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного суд гарнізону прийшов до висновку, що приведені ОСОБА_4. доводи не є поважними та такими, що перешкоджали своєчасному оскарженню постанови суду.
В апеляції ОСОБА_4. просить постанову військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 березня 2008 року скасувати та відновити пропущений строк на касаційне оскарження постанови вказаного суду від 12 червня 2007 року. При цьому в обґрунтування апеляції її автор посилається на наступне.
Розглядаючи клопотання ОСОБА_4. про відновлення пропущеного процесуального строку, військовий суд гарнізону недостатньо вивчив надані доводи, в результаті чого в своїй постанові зазначив не всі надані ним доводи, відмовив та не прийняв доказів, які додавались до доводів і не відновив пропущений строк.
Що стосується його згоди на застосування до нього Акту амністії, то застосування до нього амністії відбулося в результаті злочинної змови органів досудового слідства, командування військової частини А - 3024 та його (ОСОБА_4) захисника, які ввели його в оману щодо закриття кримінальної справи та списання матеріальної шкоди, з метою приховання злочинної діяльності саме командування згаданої частини.
Не враховано судом і той факт, що 12 червня 2007 року при розгляді кримінальної справи та зміні обвинувачення в суді, була порушена вимога ст. 277 КПК України про надання 3 діб для підготовки захисту до нового обвинувачення.
Досудовим слідством і судом не було виявлено і встановлено причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Не було встановлено причинного зв'язку, умислу, мотиву, не було доведено ступінь вини кожного обвинуваченого, а також досудовим слідством порушені вимоги ст. 22 КПК України з перекладанням обов'язку доказування на обвинуваченого.
Згідно із постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року істотна шкода, яка виникла в результаті недбалого ставлення ОСОБА_4. до служби, не пов'язана з матеріальними збитками, які настали в результаті втрати резервуарів. Відсутній причинний зв'язок між діями ОСОБА_4. та наслідками -спричинення матеріальної шкоди, яку з нього стягнуто, а відтак відсутній склад злочину, передбачений ст. 425 ч. 1 КК України.
Враховуючи наведене, на думку автора апеляції, суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску ОСОБА_4. строку на касаційне оскарження та необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку.
Заслухавши доповідача, виступи: апелянта ОСОБА_4. в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який вважав необхідним постанову суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_4. - без задоволення, перевіривши матеріали, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки підстав, з якими процесуальне законодавство пов"язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваної постанови суду (ст. 367 КПК України), не знайдено.
Так, судом встановлено, що судове засідання, на якому судом гарнізону було постановлено постанову від 12 червня 2007 року, відбулося з участю ОСОБА_4., який в той же день (12.06.2007 р.) дізнався про оскаржувану ним постанову, а 15 червня 2007 року отримав її під розписку (а.с. 328 Т-8). З клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду та касаційною скаргою звернувся до суду лише 23 січня 2008 року (а.с.4-7, Т-9), тобто пропустивши таким чином встановлений ст. 386 КПК України процесуальний строк.
Оскільки передбачений ст. 386 КПК України строк на звернення до суду з касаційною скаргою є процесуальним, то відповідно до вказаної статті, а також ст. 353 КПК України уразі не встановлення судом поважних причин для відновлення пропущеного строку, касаційна скарга має бути визнана такою, що не підлягає розгляду.
Поважних причин, які перешкоджали своєчасно ОСОБА_4. звернутись з касаційною скаргою в межах передбаченого Законом строку, військовим місцевим судом Черкаського гарнізону при розгляді клопотання заявника не знайдено. Зазначені ж заявником доводи не могли створювати перепон для своєчасного оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року.
За таких обставин, військовий апеляційний суд Центрального регіону приходить до висновку, що матеріали за клопотанням ОСОБА_4. щодо поновлення касаційного строку на оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року судом гарнізону розглянуті у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 березня 2008 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_4. про відновлення строку на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року залишити без змін.