Постанова постановлена під головуванням судді HОВІКОВА О.М.
Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М
УХВАЛА №11а-24-2008
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2008 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.
Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.
полковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C.
при секретарі СОКОЛОВІЙ A.M.
з участю апелянта ОСОБА_4, старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., розглянув в судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 лютого 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено в постанові суду 1-ї інстанції, ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням поновити йому строк на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Акту амністії.
Постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 лютого 2008 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відновлення строку на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року відмовлено, а його касаційна скарга визнана такою, що не підлягає розгляду.
Приймаючи таке рішення суд 1-ї інстанції послався на наступне.
Постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію", а кримінальну справу відносно нього по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України, на підставі ч. 1 ст. 44 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України - провадженням закрито.
Під час розгляду даної кримінальної справи ОСОБА_4 скарг на стан здоров"я не висловлював, як на досудовому слідстві, так і в суді користувався послугами адвоката, самостійно погодився із застосуванням до нього амністії, про наслідки застосування до нього амністії був проінформований встановленим порядком.
Копія постанови суду була своєчасно вручена заявникові, в апеляційному порядку дане рішення суду не оскаржувалось, хоча у ОСОБА_4 не було будь-яких поважних причин пропуску строку на оскарження постанови військового суду від 12 червня 2007 року, як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Не висловлював ОСОБА_4 свою незгоду з постановою військового суду від 12 червня 2007 року і після рішення Уманського міськрайонного суду від 11 жовтня 2007 року, яким військовій частині А 3024 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4
Представлені заявником медичні документи його стаціонарного лікування в період з 25 липня по 9 серпня, з 18 жовтня по 13 грудня 2007 року, а також денного стаціонару з 4 по 14 грудня 2007 року, на думку суд 1-ї інстанції, не можуть бути підставою для поновлення строку на оскарження.
Посилання заявника на неочікуване ним рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2007 року про стягнення з нього вартості заподіяної злочином матеріальної шкоди, на думку суду гарнізону, є питанням, яке вирішується в порядку цивільного судочинства і не впливає на термін оскарження постанови військового місцевого суду від 12 червня 2007 року щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного суд гарнізону прийшов до висновку, що заявник ОСОБА_4 не мав будь-яких перешкод для своєчасного оскарження постанови суду від 12 червня 2007 року.
В апеляційній скарзі її автор зазначає, що розглядаючи клопотання ОСОБА_4 про відновлення пропущеного процесуального строку, військовий місцевий суд Черкаського гарнізону недостатньо вивчив надані доводи, в результаті чого в своїй постанові зазначив не всі періоди перебування ОСОБА_4 на лікуванні та пропущений строк не відновив. ОСОБА_4 надав медичні документи про його перебування на стаціонарному лікуванні в такі періоди: з 17 по 27 січня 2007 року, з 9 по 28 лютого 2007 року, з 6 по 23 квітня 2007 року, з 25 липня по 9 серпня 2007 року, з 18 жовтня по 14 грудня 2007 року, з 4 по 14 грудня 2007 року. Тобто, на думку автора апеляції, він майже весь 2007 рік перебував на лікуванні і не мав змоги оскаржити постанову суду першої інстанції. Крім того, він (ГРУЦЬ) з 2004 року знаходиться на обліку та проходить періодичні стаціонарні лікування в психіатричному відділенні Уманської лікарні № 2, що дає підстави вважати про його неадекватне сприйняття, зокрема, обставин кримінальної справи. На підставі наведеного апелянт вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску ним строку на касаційне оскарження постанови суду від 12 червня 2007 року та необгрунтованно відмовив у задоволенні клопотання.
Заслухавши доповідача, виступи: апелянта ОСОБА_4 в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який вважав необхідним постанову суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення, перевіривши матеріали, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки підстав, з якими процесуальне законодавство пов"язує можливість прийняття рішення щодо
скасування або зміни оскаржуваної постанови суду ( ст. 367 КПК України), не знайдено.
Так, судом встановлено, що судове засідання, на якому судом гарнізону було постановлено постанову від 12 червня 2007 року, відбулося з участю ОСОБА_4, який в той же день (12.06.2007 р.) дізнався про оскаржувану ним постанову, а 15 червня 2007 року отримав її під розписку (а.с. 329 Т-8). З клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду та касаційною скаргою звернувся до суду лише 23 січня 2008 року (а.с.2-7, 9-12, Т-9), тобто пропустивши таким чином встановлений ст. 386 КПК України процесуальний строк.
Оскільки передбачений ст. 386 КПК України строк на звернення до суду з касаційною скаргою є процесуальним, то відповідно до вказаної статті, а також ст. 353 КПК України уразі не встановлення судом поважних причин для відновлення пропущеного строку, касаційна скарга має бути визнана такою, що не підлягає розгляду.
Будь-яких поважних причин, які перешкоджали ОСОБА_4 звернутись з касаційною скаргою в межах передбаченого Законом строку, військовим місцевим судом Черкаського гарнізону при розгляді клопотання заявника ОСОБА_4 не знайдено. Зазначені ж заявником обставини не могли створювати перепон для своєчасного оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року. Більш того, про можливість подати скаргу на оскаржувану постанову у час, коли ОСОБА_4 не знаходився на лікуванні, свідчать його особисті пояснення під час судового засідання 15 лютого 2008 року (а.с. 66 Т-9).
За таких обставин, військовий апеляційний суд Центрального регіону приходить до висновку, що матеріали за клопотанням ОСОБА_4 щодо поновлення касаційного строку на оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року судом гарнізону розглянуті у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15 лютого 2008 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відновлення строку на касаційне оскарження постанови військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 червня 2007 року залишити без змін.