Головуючий: КОСТЕНКО A.M.
Доповідач: ЄЛФІМОВ О.В.
УХВАЛА №11а-21-2008
Ім'ям України
11 квітня 2008 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів: полковників юстиції ПОЛОСЕНКА B.C. та ЄЛФІМОВА О.В. при секретарі СОКОЛОВІЙ А. М., з участю військового прокурора Чернівецького гарнізону підполковника юстиції БОБРОВА Ю.О., розглянувши в судовому засіданні апеляції військового прокурора Чернівецького гарнізону та підсудного ОСОБА_5 на постанову військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 4 березня 2008 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 2195 капітана ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ст. 419 ч. 1 КК України повернута військовому прокурору Чернівецького гарнізону для проведення додаткового розслідування, -
ВСТАНОВИВ:
Органами досудового слідства ОСОБА_5 звинувачується в тому, що 11 травня 2007 року, біля 16 годин, перебуваючи в наряді по охороні державного кордону України в міжнародному пункті пропуску автомобільного сполучення „Кельменці" в якості старшого зміни прикордонних нарядів та перевірки документів на в'їзд в Україну, в порушення вимог Закону України „ Про державну прикордонну службу України", Статуту державної прикордонної служби з охорони Державного кордону України, „Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю" та „Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в міжнародному пункті пропуску автомобільного сполучення „Кельменці", вніс до інформаційної системи „Гарт -1/П" відомості про перетин Державного кордону України на виїзд в пункті пропуску „Кельменці" громадянином республіки Польща ОСОБА_6 на автомобілі марки „Субару". В дійсності же, вказаний громадянин та автомобіль „Субару" під його керуванням в той час і в тому пункті пропуску взагалі не знаходились та державний кордон України не перетинали.
Крім того, в порушення вищезазначених нормативно-правових документів, того ж дня, ОСОБА_5" вніс до інформаційної системи „Гарт - 1/П" відомості про перетин Державного кордону України на в'їзд в пішому порядку в пункті пропуску „Кельменці" громадянином республіки Польща ОСОБА_6. Між тим, і ця інформація була не дійсної.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд в постанові вказав, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведено неповно, по справі зібрано суперечливі докази і суд не може дати їм однозначної оцінки без встановлення нових даних .
Під час додаткового розслідування, як вирішив суд першої інстанції, необхідно оперативно-розшуковим шляхом встановити: місцезнаходження автомобіля марки „Субару" та отримати офіційну відповідь з МВС республіки Молдова щодо його реєстрації, належності та вчинення будь яких цивільно-правових угод з даним транспортним засобом на території республіки Молдова; шляхом звернення з відповідним клопотанням про надання правової допомоги встановити осіб прикордонного наряду республіки Молдова, яки несли службу 11 травня 2007 року на пункті пропуску „Ларга-Кельменці" та допитати вказаних осіб щодо обставин та часу перетину в цей день державного кордону Молдови громадянином Польщі
ОСОБА_6 на автомобілі марки „Субару"; встановити достовірність повідомлення з республіки Молдова про перетин державного кордону ОСОБА_6; допитати посадових осіб підприємства Raiffeiesen Leasing Polska SA відділення у Білостоку про місцезнаходження автомобіля марки „Субару" р.н. НОМЕР_1, що належить даному підприємству та підґрунтя знаходження цього транспортного засобу у громадянина ОСОБА_6; а також встановити чи існують розбіжності по часу в електронних системах реєстрації в прикордонних службах України та Молдови.
Оскільки, як зазначено в постанові суду, цю неповноту слідства та протиріччя в показах свідків суд позбавлений можливості усунути в судовому засіданні, так як для цього необхідно провести оперативно-розшукові та слідчі дії, на виконання яких необхідно значний час, то справу визначено направити на додаткове розслідування.
Не погоджуючись з рішенням суду про повернення справи на додаткове розслідування прокурор, а також підсудний ОСОБА_5 подали апеляції, в яких просять постанову суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування подання, прокурор звертає увагу на те, що підстави повернення справи на додаткове розслідування є надуманими, а необхідні обставини могли бути з'ясовані під час судового слідства. Зокрема, необхідність проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, на виконання яких необхідно значний час, не являється підставою, передбаченою ст. 281 КК України, для повернення справи на додаткове розслідування.
Крім того, на думку прокурора помилковим являється і твердження суду про те, що по справі не може бути надане судове доручення на виконання певних слідчих дій, оскільки з'ясування обставин справи потребує звернення до інших держав з клопотанням про правову допомогу, порядок надання якої визначений міжнародними угодами між Генеральною прокуратурою України та відповідними інститутами інших держав і не є компетенцією суду. Таке клопотання може бути подане військовим прокурором Чернівецького гарнізону самостійно і не потребує будь якої спеціальної процедури.
Далі, в апеляції вказується, що суд, в супереч вимогам п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування ", не використав наданого йому ст. 315-1 КПК України права на дачу судового доручення органам досудового слідства, хоча з таким проханням, для усунення виниклих протиріч, звертався державний обвинувач. На думку прокурора, суд мав змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства шляхом витребування документів, давання судових доручень, одночасно відклавши розгляд справи в порядку ст. 280 КПК України.
З урахуванням наведеного, в апеляції прокурора стверджується, що законних підстав, передбачених ст. 281 КПК України при поверненні справи на додаткове розслідування, судом не встановлено, а тому постанова суду Хмельницького гарнізону від 4 березня 2008 року підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи.
В свою чергу підсудний ОСОБА_5, в апеляційній скарзі також вважає, що справа направлена на додаткове розслідування необгрунтовано, тому, що на його думку, органи досудового слідства весь комплекс дій виконали в повному обсязі, а суд не вдався до заходів виконання вимог ст. 315-1 КПК України.
Заслухавши виступ доповідача, думку прокурора в підтримку апеляцій, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, військовий суд регіону приходить до висновку, що постанова про повернення справи на додаткове розслідування не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Так, в ході досудового слідства ОСОБА_5 від дачі показів на підставі ст.63 Конституції України відмовився. В судовому засіданні, він свою вину не признав і категорично заперечував факт внесення завідомо неправдивої інформації відносно громадянина ОСОБА_6 до інформаційної системи „Гарт - 1/П". При цьому пояснив, що 11 травня 2007 року, близько 15 години, в зв'язку з відсутністю на робочому місці на каналі „Виїзд" прапорщика ОСОБА_2, він особисто перевірив документи громадянина республіки
Польща ОСОБА_6, який на автомобілі „Субару" перетинав кордон України на виїзд в сторону Молдови. Після цього, за причиною того, що у прапорщика БУРЯКА ноутбук дав технічний збій, він під своїм особистим кодом вніс в систему „Гарт" дані про перетин ОСОБА_6 на автомобілі „Субару" кордону України в сторону Молдови. Через деякий час ОСОБА_6 вже без автомобіля перетнув кордон України зі сторони Молдови на в'їзд в Україну в пішому порядку, про ще він вніс відповідні дані в систему „Гард".
Органами досудового слідства в основу обвинувачення ОСОБА_5 були покладені покази свідка ОСОБА_2 про те, що 11 травня вказаного року, під час несення служби в прикордонному наряді на пункту пропуску „Кельменці" по перевірці транспортних засобів та осіб на виїзд з України, біля 15 годин до неї звернувся капітан ОСОБА_5 з проханням зареєструвати виїзд з України автомобіля „Субару" на польських номерах. При цьому він пояснив, що автомобіля в пункті пропуску не має і щоб вона не хвилювалась, оскільки автомобіль в Україні вже розібраний на запасні частини. Коли вона відмовилась від цього, то через деякий час бачила, як інша особа прикордонного наряду - прапорщик БУРЯК вносив в систему „Гарт" дані про виїзд вищезазначеного громадянина Польщі та автомобіля „Субару". Одночасно, вона категорично заявила, що 11 травня 2007 року громадянина республіки Польща ОСОБА_6 на пункті пропуску „Кельменці" взагалі не було.
Останній факт підтвердили і свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також несли службу в той час.
Крім цього, свідок ОСОБА_2 пояснила в суді, що в паспорті громадянина Польщі, який приніс ОСОБА_5, на сторінці вона бачила відбиток штампу „Рава-Руська" і зверху над ним штамп „ТЗ" (транспортній засіб), на якому було зазначено, що це „Субару". Там же був молдовський штамп, який свідчив про те, що цей громадянин нібито вже в'їхав в Молдову, хоча штампу виїзду з України не було (а.с.89 т.3).
Свідок ОСОБА_7 - старший офіцер внутрішньої безпеки показав, що в один з днів травня-червня 2007 року ОСОБА_5 йому особисто пояснив, що вказаний вище автомобіль та громадянин республіки Польща ОСОБА_6 державний кордон в пункті пропуску „Кельменці" 11 травня 2007 року взагалі не перетинали. Більш того, він пояснив, що в той день до нього під'їхав прапорщик ОСОБА_11 і попросив за певну винагороду в розмірі 150 доларів занести дану машину в систему „Гарт" за відсутністю такої (а.с. 96-97 т.3).
Крім того, з висновків судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів вбачається, що імміграційні картки на в'їзд в Україну 11 травня та виїзд 12 травня 2007 року громадянина ОСОБА_6 виконані прапорщиком БІЛІЙЧУКОМ. До того ж, на імміграційну картку на в'їзд в Україну 11 травня 2007 року спочатку був нанесений відтиск-штамп, а потім виконані рукописні записи.
Як вбачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показали, що під час проведення ними службового розслідування особи, яки входили 11 травня 2007 року до складу прикордонного наряду - прапорщики БУРЯК та ДЄДОВ заперечували факт перетинання кордону громадянином ОСОБА_6 на автомобілі „Субару". Потім, на досудовому слідстві та в суді вони стали заявляти, що нібито бачили на пункті пропуску автомобіль „Субару", який перетинав кордон в сторону Молдови, а свідок ОСОБА_11 категорично заперечував факт заповнення їм вищевказаної міграційної картки.
Згідно показів громадянина Польщі ОСОБА_6, він мав за винагороду доставити автомобіль марки „Субару" для громадянина якоїсь фірми на територію України в місто Київ, а потім виявилось, що у Молдову. Кордон України він перетинав двічі. Машину залишив в Молдові.
Відповідно до повідомлення з республіки Польща власником автомобіля „Субару" є підприємство Raiffeiesen Leasing Polska SA відділення у Білостоку, а ОСОБА_6 був лише користувачем даного автомобіля.
З повідомлення прикордонного представника республіки Молдова та ксерокопії закордонного паспорту громадянина ОСОБА_6 вбачається, що останній перетинав кордон України та Молдови на пункті пропуску „Ларга-Кельменці", в тому числі і на автомобілі „Субару". Але, в часі перетинання кордону встановлені суттєві розбіжності, які викликали у суду першої інстанції обґрунтовані сумніви в достовірності цього факту.
При таких обставинах і відсутності інших безперечних доказів, які б спростовували або підтверджували заяви ОСОБА_5, суд дійшов до правильного висновку про відсутність можливості повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин даної справи, вирішення всіх протиріч та вірного встановлення ролі та ступені вини підсудного ОСОБА_5, без проведення додаткового розслідування.
Більш того, сам прокурор в судовому засіданні визнав неповноту досудового слідства і таким чином підтвердив висновки суду про неможливість прийняття рішення по справі на існуючої базі доказів. Разом з тим, він наполягав на усуненні цих недоліків слідства шляхом надання судового доручення і відкладення розгляду справи.
Між тим, державним обвинувачем не було прийнято до уваги, що само досудове слідство тривало більше пів року і практично всі ці протиріччя в доказах та неповнота в дослідженні суттєвих обставин справи, які безпосередньо впливають на підґрунтя притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, виникли не в судовому засіданні, а були відомі і раніше, але ігнорувались слідством.
При таких обставинах, військовий суд регіону вважає, що без виконання всіх зазначених в постанові військового місцевого суду Хмельницького гарнізону оперативно-розшукових та слідчих дій не можливо з достатньою повнотою з'ясувати всі обставини даної справи і прийняти рішення по суті. І можливості для цього не вичерпані.
Приймаючи до уваги, з одного боку, об'єм та характер оперативно-розшукових та слідчих дій, тривалість самого процесу порушення процедури звернення з відповідними клопотанням про надання правової допомоги до республік Польща і Молдова та очікування належного виконання доручень, а з другого боку - необхідність розгляду справи в розумні за тривалістю строки, як одного з основних принципів судочинства, безпосередньо пов'язаного з правом підсудного на захист, суд обґрунтовано повернув справу на додаткове розслідування, відмовивши прокурору в клопотанні усунути недоліки слідства шляхом надання судового доручення і відкладення розгляду справи.
Що ж стосується інших доводів, які наведені апелянтами, то вони, на думку суду регіону, не впливають на правильність рішення прийнятого судом 1-ї інстанції, яке є обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам Закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 366 і 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 4 березня 2008 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 2195 капітана ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ст. 419 ч. 1 КК України повернута військовому прокурору Чернівецького гарнізону для проведення додаткового розслідування - залишити без зміни, а апеляції прокурора та підсудного - без задоволення.