Постанову ухвалено під головуванням підполковника юстиції ВАСИЛЕНКО Я.М.

Доповідач: полковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.

УХВАЛА №10-16-2008

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

9 червня 2008 року    місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:

Головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., 

Суддів - полковників юстиції ПАЛЕНИКА І.Г. та ЛАШЕВИЧА В.М.,

з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону підполковника юстиції КОНЕЦУЛА Р.В.. та скаржника ОСОБА_1., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_1. на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 26 травня 2008 року, відповідно до якої залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого військової прокуратури Центрального регіону підполковника юстиції ЗБАРИХА С.М. від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ст. 424, ч. 3 КК України, об'єднання її в одне провадження з кримінальною справою № 07400009 та прийняття їх до свого провадження.

Згідно з оскаржуваною в апеляційному порядку постановою військового місцевого суду гарнізону, ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого військової прокуратури Центрального регіону підполковника юстиції ЗБАРИХА С.М. від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за ознаками в його діях складу злочину, передбаченого ст. 424, ч. 3 КК України. Свою скаргу він обґрунтував тим, що з постанови старшого слідчого ЗБАРИХА В.В. не вбачається, на його думку, достатньо підстав для порушення кримінальної справи за ст. 424, ч. 3 КК України, а він, ОСОБА_1., виносячи постанову про реалізацію речових доказів, діяв, як слідчий, до процесуальних повноважень якого віднесено вирішення таких питань. Крім того, ним було дотримано процедуру винесення такого рішення, яке, до того ж, було погоджено з керівництвом слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області та реалізовувалося шляхом створення відповідної комісії під наглядом податкової інспекції, як це передбачено Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25 серпня 1998 року. Сама ж реалізація речових доказів, як відмітив скаржник, відбулася на підставі експертної оцінки та в умовах, коли накопичення великої кількості нафтопродуктів тягло значні витрати для держави та могло спричинити тяжкі наслідки (екологічна катастрофа).

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1. на вказану постанову старшого слідчого ЗБАРИХА С.М., суд гарнізону в своїй постанові від 26 травня 2008 року на підставі вимог п. П. 1, 7 та 8 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна... та висновків експертів, мотивував своє рішення тим, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. Ст. 4, 94 та 98 КПК України, а приводом для порушення кримінальної справи були заяви окремих громадян та безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину.

Не погоджуючись з постановою військового місцевого суду гарнізону від 26 травня 2008 року та постановою старшого слідчого військової прокуратури Центрального регіону від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ст. 424, ч. 3 КК України, останній в своїй

апеляції просить їх скасувати у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням кримінального закону. Також він наполягає на тому, щоб відносно нього було відмовлено в порушення кримінальної справи.

В обгрунтування своєї скарги апелянт з посиланням на заяви громадянина ОСОБА_2, висновки експертиз та інші документи вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо вчинення ним злочину, а всі документи, навпаки, свідчать про законність його дій під час розслідування кримінальної справи № 596. Тому він вважає, що порушення відносно нього кримінальної справи носить замовний та корисливий характер.

Ставлячи під сумнів правильність висновків експертів щодо визначення вартості нафтопродуктів, ОСОБА_1. наголошує, що прокуратурою та судом були проігноровані положення, відповідно до яких при проведенні експертизи експертами досліджувався ринок попиту та пропозицій на нафтопродукти в України і ціна на них, що визначається відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 28 серпня 1998 року.

Не відповідають дійсності та суперечать матеріалам кримінальної справи, на думку автора апеляції, і висновок суду про те, що він начебто зобов'язав комісію, яка була угворена на законних підставах після винесення постанови про реалізацію речових доказів, реалізувати нафтопродукти саме за цінами, вказаними у висновку експертів № ЧК 1037/2 від 15 листопада 2000 року. Апелянт стверджує, що ціни на реалізацію нафтопродуктів визначав не він, а комісія і ці ціни доповідалися та були узгоджені з керівництвом УСБУ ще до складання актів. Ніякого впливу на рішення членів комісії та начальника УСБУ він не здійснював і здійснювати не міг.

Крім того, ОСОБА_1. в апеляції відмічає, що суд гарнізону не звернув увагу на ту важливу обставину, що в постанові старшого слідчого ЗБАРИХА С.М. однією з підстав для порушення відносно нього кримінальної справи є те, що він, ОСОБА_1., розподілив кошти від реалізації нафтопродуктів між організаціями та установами, які проводили експертну оцінку нафтопродуктів, їх зберігання та пере адресацію. В той же час в постанові цього ж старшого слідчого у справі № 49-1602 від 10 травня 2007 року кримінальна справа стосовно нього в частині прийняття рішення про розподіл коштів від реалізації нафтопродуктів іншим організаціям закрита на підставі ст. 6, п. 2 КПК України. Тому він вважає, що судом були грубо порушені вимоги ст. 6, п. 11 КПК України, оскільки є не скасована постанова слідчого про відмову в порушення кримінальної справи по тому ж факту.

Заслухавши доповідача, виступ ОСОБА_1. в підтримку апеляції та заперечення на неї прокурора, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Військовий місцевий суд гарнізону, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого військової прокуратури Центрального регіону про порушення кримінальної справи, обгрунтовано прийшов до висновку, що у органів досудового слідства при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за ст. 424, ч. 3 КК України було достатньо підстав і приводів для винесення такої постанови, оскільки на цій початковій стадії кримінального судочинства справа порушується тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші ознаки злочину, в тому числі і ті, що характеризують суб'єктивну сторону складу злочину і його суб'єкт, стає можливим з'ясувати тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії. Саме після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1. стає можливим провести всі необхідні

слідчі дії, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1. ознак злочину, за яким відносно нього і порушено кримінальну справу, а також виконати інші вимоги кримінально-процесуального законодавства. Отже, всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції належним чином врахував саме ті обставини, що стали приводом та підставою до порушення органами досудового слідства кримінальної справи відносно ОСОБА_1., а тому доводи останнього про відсутність достатніх даних, які вказують на наявність в його діях ознак злочину, слід визнати помилковими.

Обґрунтовано в своїй постанові суд першої інстанції послався і на письмові заяви та скарги громадянина ОСОБА_2, який звертався в правоохоронні органи через свого представника ОСОБА_3, на незаконні дії співробітників УСБУ в Чернігівській області, причому не тільки відносно затримки конкретних нафтопродуктів, а і щодо їх реалізації. Саме ці заяви, а також можливість самим старшим слідчим виявити ознаки злочину при розслідуванні кримінальної справи № 07400009, і стали достатніми приводами для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1.

Достатньо вмотивовано з посиланням на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна..., а також висновок експерта наведені в постанові суду гарнізону і підстави для порушення стосовно останнього кримінальної справи, якими є заподіяння внаслідок дій ОСОБА_1. тяжких наслідків державі.

Правильно вирішено судом гарнізону і питання щодо попередніх постанов слідчих органів про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1., оскільки в них не давалась правова оцінка всім підставам порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1., вказаним в постанові старшого слідчого від 18 березня 2008 року. Зокрема, в них не визначалися обставини, пов'язані з реалізацією нафтопродуктів за конкретною ціною. Тому доводи апелянта і в цій частині суд регіону відхиляє, як безпідставні.

Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду гарнізону від 26 травня 2008 року, військовий апеляційний суд регіону вважає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.

Керуючись ст. Ст. 362, 366, 377 та 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону

УХВАЛИВ:

Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 26 травня 2008 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого військової прокуратури Центрального регіону від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ст. 424, ч.3 КК України, - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1. - без задоволення.