Справа № 22-2692/2008
Головуючий в І інстанції -Борисюк Л.П..
Доповідач - Заришняк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів- ОсипенкаМ.І., ШаманськогоВ.Й.
При секретарі - Ліліцькому Р.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення долі в спірній квартирі, за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна в натурі та звернення її на виконання, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме: 1/2 ізольованої двокімнатної квартири вартістю 7 550грн. Зазначала, що в шлюбі з відповідачем перебувала з 25 листопада 2000 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Під час шлюбу ними придбано 1А частину ізольованої двокімнатної квартири вартістю 7550 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка за договором купівлі-продажу від 21 квітня 2001 року належить на праві власності відповідачу.
Враховуючи інтереси неповнолітньої дитини просила виділити їй 1/2 частину спірної квартири, а чоловікові вона згодна компенсувати його частку грошима в розмірі 3775грн.
ОСОБА_3, яка була притягнута судом до участі в справі як співвідповідача, звернулася в суд із зустрічним позовом про визначення долі в спільній квартирі, посилаючись на те, що 21 квітня 2001 року вона та її зять ОСОБА_2 купили у ОСОБА_6 спірну двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, проте приватний нотаріус в договорі купівлі-продажу помилково не вказав долі кожного з покупців, тому просила визначити частки у рівних долях за нею та ОСОБА_2
В подальшому ОСОБА_3 змінила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 95% даної квартири, а за відповідачем на 5%, посилаючись на те, що квартира фактично була куплена за її особисті кошти.
ОСОБА_4- третя особа з самостійними вимогами, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна в натурі та звернення виконання боргу в розмірі 96 000грн. на виділену частку в натурі. Вказував на те, що ОСОБА_2 20.11.2003 року позичив у нього 95000грн., які повинен був повернути 22.11.2003 року, однак умови договору не виконав, тому 05.12.2003 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу був виданий
виконавчий напис про примусове стягнення з останнього боргу в розмірі 96000грн.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року позови задоволено частково. Розділено частки в рівних долях, визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1А частині квартири АДРЕСА_1
Розділено майно між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за майно придбане в шлюбі в сумі 136 025 грн. та державне мито в сумі 181грв.37 коп., всього 136 206 грв.37 коп.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділення частки в натурі та звернення її на виконання відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 січня 2008 року позови задоволено частково.
Розділено частки в рівних долях, визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1Л частині на квартиру АДРЕСА_1 В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру -95% долі (19/20 частин) в загальній власності відмовлено.
Розділено майно між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за майно придбане в шлюбі в сумі 136 025 грн. та державне мито в сумі 181грв,37 коп., всього 136 206 грв.37 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділення частки в натурі та звернення її на виконання відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з посиланням на невідповідність висновків суду фактичними обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду змінити, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 95/100 частин спірної квартири та за ОСОБА_1 -на 5/100 частин цієї квартири, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 9068 грн.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, а в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи й порушення судом вимог матеріального і процесуального закону.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_1 та представник останньої підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, приведених в ній, проти апеляційної скарги третьої особи із самостійними вимогами заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши закоиність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з листопада 2000 року по 09 листопада 2004 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.
На підставі договору купівлі-продажу відповідач по справі ОСОБА_2, разом з тещею ОСОБА_3, 21.04.2001 р. придбали спірну двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Із наявних в справі доказів видно, що житлове приміщення було придбано за кошти подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та кошти ОСОБА_3 в рівних долях. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи в цій частині, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про необхідність визнати право
власності на спірну квартиру по ½ частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.
Разом з тим, з висновками суду в частині розподілу майна між подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зі стягненням з останньої на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за майно, придбане в шлюбі, погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам матеріального права.
Відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст.71 ЖК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу, є х/г частина спірної двокімнатної квартири.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 в позовній заяві просила виділити їй і4 частини вказаної квартири в натурі з покладенням на неї обов'язку компенсувати ОСОБА_2 його частку грішми.
Разом з тим, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не давала своєї згоди .на одержання грошової компенсації, ОСОБА_2 не заявляв вимоги про припинення права ОСОБА_1 на частку у спільному майні подружжя та попередньо не вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму.
За таких обставин, висновок суду про необхідність виділення ОСОБА_2 частки квартири, що є спільною власністю подружжя, помилковим.
ОСОБА_2 не давав своєї згоди на одержання грошової компенсації вартості його частки квартири, а ОСОБА_1 не внесла на депозитний рахунок суду вартість цієї частки, тому не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 в частині припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні подружжя з присудженням йому грошової компенсації.
З огляду на викладе, та враховуючи те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 не може бути реально поділена між подружжям відповідно до їх часток, колегія суддів вважає необхідним визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишити майно у спільній частковій власності, а таму рішення суду та додаткове рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поділ майна -1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя, та визнання право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ½ частини спірної квартири. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл майна необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст.366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
Зі справи видно, що виділ в натурі належної ОСОБА_2 ½ частини спірної квартири є неможливим, окрім того проти такого виділу заперечують інші співвласники квартири - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, тому суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про виділ частки із спільного майна в натурі та звернення на неї стягнення.
Ухвалене судом рішення в цій частині відповідає вимогам закону й не може бути скасованим з підстав, що приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_4
Керуючись ст.71 СК України, ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 січня 2008 року в частині вимог про поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити майно -1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1А частини квартири АДРЕСА_1 В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна відмовити.
В решті це рішення та додаткове рішення залишити без зміни. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.